Легенды Рыбаковки
Среди безграничных степных просторов на берегу Черного моря раскинулось небольшое село с простым названием — Рыбаковка. Основал его турок украинского происхождения Аджи Гасан (родившийся от украинки). После подписания Ясского мирного договора с Турцией село получило название Аджияска.
Аджи Гасан был любимым племянником правителя Ачи-Кале (Очакова). У него была прекрасная память, он хорошо учился, владел многими языками. Владыка Ачи-Кале часто приглашал Аджи Гасана к себе в гости и очень гордился своим племянником. Однажды через узкое окно гостиной владыка показал юноше свой гарем. Аджи Гасан среди многочисленных женщин заметил стройную девушку лет семнадцати. Юноша поклялся себе, что похитит ту красавицу. Он заплатил евнуху, чтобы тот вывел девушку к указанному месту. Но слуга рассказал своему повелителю о намерении Аджи Гасана. Ночью охранники устроили засаду, и Аджи Гасан был пойман. Юношу жестоко били, а затем связали по рукам и ногам волосатыми канатами. Владыка Ачи-Кале повелел привести девушку, которая даже не догадалась о несчастной любви Аджи Гасана. Красавица испугалась увиденного. Её привязали к истерзанному Аджи Гасану. Обоих уложили в шестивёсельный баркас и ночью вывезли из города под стремительные глинистые обрывы. Плывая прочь, слуги повелителя со смехом говорили: «Не забудьте накормить волков».
Действительно, в те времена в прибрежных зонах водилось множество волков, их голодное завывание слышалось каждую ночь. Всех невольников, преступников, беглецов после наказания отдавали им. Такая же доля ждала и двух молодых людей, обречённых на смерть.
Першою проти того стала дівчина. Вона перегризла свої пута, потім звільнила хлопця та стала обливати його рани водою. Прийшовши до тями, Аджі Гасан розповів юній красуні про все, що сталося. Через кілька днів до парубка почали повертатися сили, і вони разом стали будувати житло. Їжі тут було вдосталь: в очереті — безліч дикої птиці, у воді — риба, на полі — дикий горох та злакові рослини.
Одного разу, зовсім випадково, місцеві рибалки в долині ріки Бірюзень зустріли молоду пару з двома дітьми — хлопчиками. Ця звістка дійшла до володаря Ачі-Кале, і він надіслав в подарунок Аджи Гасану тридцять овець і коня зі збруєю. А ещё прислав двох бабусь, які б доглядали дітей, доїли овець, готували їжу. П'ятдесят прибулих солдат збудували Аджі Гасана добротний дім, кошару для овец, повітку для корму худоби, викопали зернові ями.
Аджи Гасан зажив новим життям. У нього було скільки завгодно поля для випасу худоби, гарні врожаї пшениці, ячменю, проса. Зростала і отара від приплоду. Та за подарунки господареві треба було відслужити. Тоді володар і наказав Аджі, щоб той збудував підземну в'язницю для утримання жінок-бранок.
Копали підземну в'язницю невільники, привезені на кораблях з Африки. Це було потрібно, щоб про споруду Гаплик ніхто не знав. Кожен рік у в'язниці перебувало до п'яти-шести тисяч жінок-бранок. Вони знаходились тут до тих пір, поки з Кафи приходили кораблі, щоб відправити їх на світовий ринок, як «живий товар».
Село Аджіяску перейменували на Рибаківку після 1945 року.
О. Замша
P.S.: Между Рыбаковской и Очаковом находится мыс Аджияск с его таинственным гротом
Газета «Очаковский тиждень» №90 от 29.09. 2019 г
