«С маркой «Сделано в Очакове»»

Когда-то это предприятие было настоящей визитной карточкой Очакова, продукция его была хорошо известна далеко за пределами Украины, колонной его трудящихся обычно начинались все первомайские демонстрации, и почти каждый номер «Чёрноморской звезды» не обходился без фото его передовиков производства. А работала там львиная доля жителей.

Речь идёт об Очаковском рыбокомбине, история которого неотъемлема от истории нашего города и писалась на протяжении более семидесяти лет. Именно ему, а также людям, которые своей працею способствовали укреплению благосостояния очаковцев и создавали добрую славу рыбному краю, и была посвящена выставка, открывшаяся 17 апреля в Очаковском военно-историческом музее имени О.В. Суворова под названием «С маркой «Сделано в Очакове»».

Она началась просмотром небольшого фильма о рыбаках, в котором прозвучала лирическая песня, посвященная этой профессии, ранее очень популярной среди наших земляков.

Открывая её, заведующая музеем А.Ю. Захарова рассказала, что идея организовать эту выставку возникла у них вместе с Очаковским городским архивом, и пообещала, что работа над ней будет продолжена, выразив надежду, что очаковцы помогут в сборе материалов о ОДМУРКК и предоставят фотографии и документы, связанные с работой на рыбокомбине.

Анжеліка Юріївна зазначила, що виставка приурочена саме до 75-річчя відновлення цього підприємства після евакуації у 1944 році (у роки Другої світової війни), створеного ще у далекому 1932 році. Далі вона коротко переповіла, як усе починалося, як у 1921 році за ініціативи двох рибалок Голікова і Кравченка в Очакові була створена перша продовольчо-заготівельна рибальська артіль, що займалася виловом, засолом та копченням риби. Через кілька місяців їх налічувалося вже 5, а на початок 1927 року місто мало рибний та переробний пункти (хоч, на жаль, через зношеність обладнання вилов риби скоротився).

У 30‑тих роках кількість артілей зросла до 8‑ми, і на базі промислово-виробничого товариства трудових рибалок був створений рибколгосп «Чорноморець». Рибний промисел поступово розширювався, на той час рибальські артілі мали вже не лише вітрильний, а й моторний флот, обслуговувала який єдина на той час на Україні очаківська моторно-риболовецька станція, матеріальна база якої постійно поповнювалася сучасним обладнанням, засобами лову та моторними суднами.

У 1930 році після націоналізації приватних рибопромислових підприємств був організований очаківський дільничний промисел риболовецького тресту, що займався переробкою та збутом рибної продукції, яка надходила до риболовецьких артілей.

А через 2 роки, 1 травня 1932 р. вступив в дію Очаківський рибоконсервний завод, збудований згідно з планом 1-ї п’ятирічки. Першого ж дня було випущено 500 банок консервів – «Бичків у томатному соусі», що надовго прийшлися до смаку не лише очаківцям, а й усім тим, хто ними хоч раз пригощався.

Завод тоді працював ще посезонно: з березня до жовтня-листопада, бо переробляв лише місцеву сировину, що видобувалася саме в цей період. Та тим не менш, через три роки було випущено понад 1,7 млн банок консервів. Разом з заводом зростав і розвивався й робочий колектив. У серпні 1936 р. за ударну працю краща стаханівка підприємства М.А. Фокіна була нагороджена орденом «Знак пошани». Значно перевиконували план з видобування риби й бригади рибалок, зокрема бригада Семененка. Не відставали від них і жіночі бригади. Кращими рибалками-стаханівками були Данилова, Пишеніна, Турчанінова (до речі, досить поширені у місті прізвища).

З початком Другої світової війни багато трудівників заводу йдуть на фронт, проте завод продовжує працювати, випускаючи продукцію для наших бійців. Та з виникненням загрози окупації Очакова його евакуюють на Байкал до міста Нижньоангарська. Повертається рибокомбінат до свого міста після його визволення 31 березня 1944 р.

Про подальшу, вже повоєнну історію ОДМУРКК присутнім (переважно колишнім працівникам заводу) за матеріалами архівних документів розповіла начальник архівного відділу Очаківської міської ради А.А. Довгань. Анна Анатоліївна не стримувала захоплення ентузіазмом земляків, які тяжко працюючи, відбудовували рідне місто, відновлювали свій рибзавод. Вже з 1 квітня рибопункт почав приймати першу продукцію, а з 11 го – прибув та приступив до виконання обов’язків директор заводу.

Начальник архівного відділу Очаківської міської ради А.А. Довгань

За кожним з документів, які вона наводила – людські долі... Ось, наприклад, у квітні 1944 р. звільнено двох вантажників, - виявляється, - підірвалися на міні. Також, у цьому ж місяці сформований офіційний штат підприємства. У липні – бомбардування міста фашистами, і встановлення у зв’язку з цим чергувань. Про все це можна довідатися з наказів по підприємству.

А також про те, що незважаючи на такі надзвичайно тяжкі і складні умови, завод за короткий термін відновив свою роботу. У 1947 році за допомогою працівників Одеського та Миколаївського держпідприємств відбудовується коптильний цех. У 1952 році рибзавод має вже свої рибопункти, має відмінний флот. З 1955 р. він стає рибоконсервним заводом.

Анна Анатоліївна розповіла, що особливі враження у неї викликало навіть не це, а люди, працівники заводу. Наприклад, капітан флоту (з 1944 по 1962 рр.) Філіпенко, який також певний час ще й виконував обов’язки директора заводу.
Про те, як його любили й поважали в колективі свідчать телефонограми з вітаннями від вдячних працівників, зокрема транспортного цеху, які надходили йому навіть тоді, коли він пішов на пенсію.
А далі до слова запросили безпосереднього свідка й учасника щоденних, насичених різноманітними подіями буднів заводу, колишнього начальника рибокоптильного цеху ОДМУРКК А.О. Медведєва. Андрій Олексійович розповів, що саме на заводі, де у 1976 р. він почав працювати економістом по закінченню вишу, розпочалася його трудова діяльність.

Великий дружний колектив комбінату (де працювала і сім’я Андрія Олексійовича, і його товариші) очолював на той час надзвичайно хороший організатор - А.П. Гусєв.

Працювати і керівництву, і звичайним трудівницям – риборозробницям, рибоукладницям, руки яких протягом цілої зміни були занурені у чани з холодною водою, відкіля вони діставали рибу, було, звісно, дуже нелегко. Та колектив у місті користувався заслуженою повагою. Портрети передовиків виробництва, серед яких були й орденоносці, не сходили зі сторінок районної газети та Дошки пошани. Працювали самовіддано і злагоджено, переробляючи десятки тисяч тонн риби, виготовляючи мільйони штук консервів, які користувалися великим попитом серед населення, бо продукція була смачною і якісною. За марку «Зроблено в Очакові» працівникам заводу, які були справжніми фахівцями своєї справи, ніколи не доводилося червоніти.

А.О. Медведєв подякував присутнім на заході працівникам комбінату, на якому він зростав як фахівець, і як керівник, організаторам виставки, та висловив сподівання, що дана зустріч покладе початок ряду інших.

А Г.Ф. Крикун розповіла, що Інститутом енциклопедичних досліджень нині готується нове видання Енциклопедії України, і вона надала їм дані про Героя Соціалістичної Праці з с. Рівне Харлана, і було б добре, щоб можна було надати їм інформацію й щодо героїв-орденоносців з ОДМУРКК, щоб наша Очаківщина була гідно представлена у цій енциклопедії.

А ще Галина Федорівна навела цікавий факт про початок створення на базі невеличких існуючих у 1921 р. рибообробних підприємств науково-дослідного інституту Чорного та Азовського морів з центром у м.Очакові, і організацію на Чорному морі акваріуму, з мешканцями якого відповідно до наказу завідувача відділу народної освіти знайомили учнів шкіл району. Була спроба й організувати училище, де б навчати дітей основам пов’язаних з морем професій. Та, на жаль, усі ці гарні починання не вдалося надалі розвинути, і вони згодом з’явилися вже в Одесі. Цікаво було дізнатися від Г.Ф. Крикун і про відкриття однієї з першотравневих демонстрацій потужним рибзаводським гудком, і про те, що бібліотека рибзаводу була започаткована саме після евакуації, коли до його обладнання на Байкалі додали й частину свого, а також книжкову колекцію. А коли у Ленінакані стався руйнівний землетрус, працівники рибокомбінату відпрацювали два вихідних підряд протягом 10-ти годин, і виручені кошти відправили постраждалим. Ось таким був колектив, який там працював: дружним, самовідданим і дуже людяним.

Секретар Очаківської міської ради В.В. Кифоренко підкреслила важливість виставки про історію й людей ОДМУРКК для зв’язку поколінь очаківців, адже молоде покоління має знати, як відбудовували рідне місто, як жили й працювали їхні батьки, дідусі й бабусі, тому роботу над нею дійсно слід продовжити.

Також Валентина Вікторівна подякувала організаторам виставки і повідомила, що на сьогодні у колишнього рибзаводу з’явився новий власник, який обіцяє працювати у тому ж напрямку. Наразі йде оформлення документів, і добре що до бюджету міста почнуть надходити податки за нерухомість і за землю. І є велике сподівання, що об'єкт (можливо в дещо іншому форматі) врешті-решт запрацює.

На завершення організатори виставки А.Ю. Захарова та А.А. Довгань ще раз звернулися до присутніх з проханням посприяти у опрацюванні деяких віднайдених фото (особливо періоду до 1955 р.), щоб ідентифікувати людей на них зображених, та долучитися до подальшого збору матеріалів, а потім запросили усіх до перегляду.

Л. Кочмар
Фото автора
Газета «Чёрноморская звезда» № 18 от 26.04.2019 г.