«Самые старые деревья» Кинбурнской косы

�«Самые старые деревья» искали на Кинбурнской косе ученики Васильевской и Покровской школ, присоединившись к ежегодному краеведческо-природничьему конкурсу «Край мой родной!». Конкурс в 2020 году проводится управлением экологии и природных ресурсов Миколаївської областной государственной администрации с целью привлечь внимание населения к проблеме сохранения самых старых деревьев на территории Николаевской области.

Объектом исследования юных знатоков природы Васильевской ЗОШ (руководитель - ведущий специалист по экообразованию НПП «Белобережье Святослава» И. Лахтионова) стал дуб черешчатый во Волижинском лесе, который признан старейшим по возрасту и крупнейшим по размеру на Кинбурнской косе. Он находится под охраной Чёрноморского биосферного заповедника.

�

 

До пошуку найстаріших дерев у перші дні березня приєдналися учні Покровської ЗОШ за участі фахівця з екоосвіти НПП «Білобережжя Святослава» Ю. Калініной. На околиці с. Покровка вони звернули увагу на декілька великих верб, що ростуть біля урочища Ковалівська сага, на території РЛП «Кінбурнська коса».

Жителька коси Діна Олександрівна Яковець розповіла ученикам, що верби були висаджені для обозначения границы присадибной ділянки приблизно 110 років тому її дідом - Данилом Федоровичем Кошовим, коли йому було 10 років. 10-річному хлопцю на допомогу прийшлі його друзі, а керував висаджуванням дерев його дід, «а після роботи хлопець ще й дістав «на горіхи» від діда, щоб пам’ятав де межа»! Зараз ці верби вражають своєю величчю, але поступово засихають.

Діти дізналися, як виміряти висоту дерева за допомогою порівняння розмірів тіней і обчислення пропорцій та про біологічні особливості білої верби. Виявилось, що висота найбільшої верби становить понад 16 метрів, окружність стовбура 3,7 метрів, діаметр – 1,2 метра.

Верба біла (Salix alba L.; місцеві назви - верба біла, верболіз, білоліз) - вид рослин з роду Верба. Дерево досягає 10-25 м заввишки, має широку округлу крону та товстий стовбур вкритий темно-сірою поздовжньо-тріщинуватою корою.

Батьківщина верби білої – Схід (Китай, Іран, Японія). Колись она была главным деревом Древнего Египта, Ассирии, Вавилона и схиляла свои тонкие «плакучі» гілочки до берегів Нілу й Євфрату. Тепер росте практично всюди, прикрашаючи парки і сквери багатьох міст. Особливо мальовничо виглядає біля водойм. Поетичний образ верби оспіваний у численних казках, легендах і піснях. Кажуть, що завезли до нас товар з Китаю у вербових корзинах, розвантажили, тару викинули. Та якась гілочка проросла, зазеленіла і розселилася по усюдах. Тепер говорять: без верби і калини немає України.

У слов’ян верба вважалася символом сімейного вогнища, оберегом від нечистої сили – з гілок робили магічне помело проти відьом і чаклунів. Вірили, що верба рятує від пожеж. Гілки її у Вербну неділю освячують і бережуть весь рік, бо захищають вони від усіх негараздів. У переддень Різдва дівчата кидали черевик у вербу – якщо застрягне в гілках, вийде вона скоро заміж. Жінки просили у верби, щоб повернула любов.

Росте верба напрочуд швидко. Варто принести гілочку і поставити у воду – обов’язково вкорениться. А живе дерево більше ста років.

Налічується близько 170 видів верби, але найбільш цілющі та практичні властивості має верба біла. З давніх часів це красиве ніжне дерево – незамінний помічник людей у цілительстві та виготовленні різних потрібних побутових предметів – від загорожі до меблів. У народній медицині здавна було прийнято лікувати жар і знімати біль настоянкою кори верби або відваром молодих гілочок. Вчені виявили, що в ній міститься саліцилова кислота: 10 г кори відповідають 3 таблеткам аспірину. Також у її складі є дубильні речовини, глікозиди, флавони, пектини, мінеральні елементи, аскорбінова кислота та ін.

Старі та вікові дерева - свідки історичних подій, культурного життя місцевих громад. Це – оселища для тварин, джерела елітного насіннєвого матеріалу. Проте, не всі дерева обліковані, немає точних даних про їх місцезростання, стан, хто є користувачем земельної ділянки, що потрібно зробити для їх збереження. Варто не допустити втрати цінних найстаріших дерев Миколаївщини Тож хай і надалі радує нас ця красива й корисна рослина – верба біла.

Інформацію підготувала І. Форманюк,
провідний фахівець з екоосвіти РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава»