Региональному ландшафтному парку «Кинбурнская коса» — 30 лет

� 

Эмблема РЛП «Кинбурнская коса» и символ парка — кулик-длинноногий

История заповедания уникальной природы Кинбурнской косы, которая является составной частью природных комплексов Нижнеднепровских песчаных ареалов, началась в конце 19 века. В пределах территории косы находилась Солоноозёрная дача и урочище Мохортово (Алижино), где тогдашние землевладельцы ограничивали выпас скота и вырубку древесной растительности. С 1928 года эти относительно небольшие по площади урочища вошли в состав «Песочного заповедника в понижениях Днепра», а позже — в территорию Черноморского заповедника.

В 70-х годах Миколаївською обласною владою на косі створено два невеликих за площею заказники. На специфічному піщаному субстраті Кінбурнської коси знаходиться своєрідна фауна і флора, велика кількість ендемічних (тільки тут поширених) видів та рідкісних видів, занесених в Червону книгу України, Європейський та Світовий Червоні списки. Науковцями біологами, зоологами, ботаніками та активістами екологічних громадських організацій неодноразово висвітлювались проблеми і здійснювався пошук шляхів більш масштабного заповідання цієї території. Так склалася доля, в 1986 році я переїхав на проживання на Кінбурнську косу. Оскільки у мене вже був п’ятирічний досвід роботи в Дунайському філіалі Чорноморського заповідника, ряд моїх зусиль було направлено на заповідання Кінбурнської коси. Декілька років було потрачено на переконання активних депутатів і голови Покровської сільради, а також голови та членів правління рибколгоспу «Свідомість», в необхідності заповідання коси.

Зеновий Петрович

В 70–80 роках минулого сторіччя коса була привабливою і популярною та зазнавала навали і попутних збитків від так званих «диких» туристів. В зв’язку з цим виникало ряд проблем для місцевих жителів і влади. При розгляді цих проблем на одній із сесій Покровської сільради я запропонував депутатам ініціювати створення на косі національного парку, який буде мати відповідні функції, штат і зможе вирішувати ці проблеми. Ця ідея була сприйнята позитивно більшістю депутатів Покровської сільради, головою сільради Г.М. Агафоновим та головою рибколгоспу «Свідомість» В.Н. Гузенко. Була створена ініціативна група з депутатів: М.А. Коваленка, Т.І. Козлова, З.О. Петровича, М.В. Шишмана, яким було доручено вивчити це питання та підготувати відповідні звернення до обласних та центральних органів влади. В 1990 р. ініціативна група депутатів відвідала Миколаївський обласний комітет по охороні природи, де підтримали ідею створення національного парку і попросили допомоги в зібранні погоджень від землекористувачів, які знаходяться на Кінбурнській косі. В цьому ж році зібрані погодження, окрім погодження лісового відомства, були передані в обласний комітет по охороні природи. В Держкомітет УРСР по охороні природи був направлений депутат М.А. Коваленко для зустрічі з керівництвом Держкомітету з метою вирішення питання по створення та фінансування національного парку на Кінбурні.

На жаль, інтереси частини людей не завжди співпадають з ідеями заповідання території. На шляху створення національного парку на Кінбурнській косі також виникало ряд перешкод, суттєвими з яких були дві:

1. Відсутність в Комітеті по охороні природи планів на створення та фінансування з державного бюджету національного парку на Кінбурнській косі;
2. Відсутність погоджень на створення національного парку на землях держлісфонду зі сторони лісового відомства в особі Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського об’єднання «Миколаївліс» та підпорядкованого йому Очаківського державного лісомисливського господарства.

Першу перешкоду чиновники обіцяли вирішити шляхом включення в плани на наступні роки. Другу перешкоду необхідно було вирішити на обласному рівні. Лісівники в створенні парку вбачали загрозу своїм монопольним інтересам і чинили шалений опір. Таким чином, активний процес створення національного парку був тимчасово загальмований. В червні 1992 р. був прийнятий Закон «Про природно-заповідний фонд України», згідно статті 3 якого передбачено створення нових видів об’єктів природно-заповідного фонду – регіональних ландшафтних парків. Оскільки заповіданню Кінбурнської коси був організований певний супротив, а Закон дозволяв створювати нову, компромісну форму заповідання – Регіональний ландшафтний парк, ми погодилися на створення такого виду заповідання, як перехідного у майбутньому до Національного парку.

Ця ініціатива була підтримана депутатською комісією з екології Миколаївської облради, яку очолював С.В. Шаповалов, начальником Держуправління екології в Миколаївській області Е.О. Галат. Науковці, активні громадські екоактивісти та експерти Миколаївської облради, С.В. Таращук і О.М. Деркач оперативно підготували наукове обґрунтування необхідності створення РЛП. Цю ідею також підтримав і Представник Президента України в Миколаївській області (так називалися тоді голови місцевих державних адміністрацій) А.К. Кінах, завдяки впливу якого лісівники погодили входження територій держлісфонду в Регіональний ландшафтний парк за день до прийняття рішення обласною радою.

Рішенням Миколаївської облради за №16 від 15 жовтня 1992 року був створений Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» в межах Миколаївської області та 1 км зони прилягаючих акваторій Чорного моря, Ягорлицької затоки і Дніпро-Бузького лиману, на площі 17890.2 га. Згідно рішення та проекту створення до парку увійшли землі: рибколгоспу «Свідомість» – 823.1 га, Василівського лісництва – 9597.0, землі населених пунктів Покровської сільради – 815.8, землі запасу – 272.4, устричне господарство – 6.9; акваторії: Чорного моря – 2275.0, Ягорлицької затоки – 1175.0 та Дніпро-Бузького лиману – 2925.0 га.

Розпорядженням Представника Президента України в Миколаївській області за №385 від 5.08.1993 р. створено дирекцію РЛП «Кинбурнская коса».

Це був перший реально створений РЛП в Україні і перший об’єкт природно-заповідного фонду із штатом 17 посад на Миколаївщині.

На протязі 30 років парк здійснює природоохоронну, рекреаційну, наукову та екоосвітню діяльність. Парк внесений до переліку наукових установ України. Завдяки багаторічній діяльності колективу парку:

• - Прийнято ряд мер по охране территории парка, среди которых только административних протоколов составлено более 1 тысячи;
• - Сохранено миллионы особей флоры и фауны, тысячи особей редких видов, занесённых в Красную книгу Украины, Европейский и Всемирный Красные списки;
• - Изменилась территориальная стратегия планирования хозяйственной деятельности: если ранее коса использовалась как пастбище, а затем как территория под лесоводство, то сегодня приоритетом является сохранение биоразнообразия, природных ландшафтов и развитие рекреации;
• - Сохранена целостность природных территорий морского побережья Кинбурнской косы от приватизации и застройки;
• - Прекращено распашку целинных участков степи под массивы сосновых насаждений;
• - Прекращена охота в ключевых местах скопления птиц на пролёте (Покровская коса, Кинбурнская стрела), а позже и на всей территории косы;
• - Сосновые насаждения не обрабатываются токсикантами, очищается окружающая среда;
• - Перемещён военный полигон с Кинбурнской стрелки;
• - Созданы рекреационные участки, туризм во многом стал регулируемым;

Участники экологической поездки

Ковалівская сага — остаток Гилеї и туристический объект Парка

• - Не согласованы ряд предпринимательских проектов, опасных для природной среды, таких как частные охотничьи хозяйства, добыча значительных объёмов артезианской воды, размещение баз отдыха в пляжной зоне Черного моря;
• - Проведена серия исследований и внедрена в практику создание благоприятных условий для гнездования и отдыха около 30 редких видов птиц, путём строительства искусственных островов и островков на озёрах;
• - Меры по обогащению биоразнообразия путём восстановления водообмена в водно-болотных угодьях;

Искусственный островок для птиц

• Проведена инвентаризация основных компонентов биоразнообразия. 415 редких видов животного мира охраняются на территории парка, из них в Красную книгу Украины занесено 166 видов. Значительная часть видов животных занесена в охранные перечни международных Конвенций и Соглашений. Так, под охраной Европейского Красного списка находятся 59 видов, Красного списка МСОП – 38, Конвенции о международной торговле видами дикой фауны и флоры, находящимися под угрозой исчезновения (CITES) - 76 видов, Бернской конвенции – 329, Конвенции о сохранении мигрирующих видов диких тварин (Боннская конвенция, CMS) – 178, Угод AEWA – 113, Угод EUROBATS – 10 видов. Под региональной охраной (Красный список Николаевской области) находятся 63 вида. 47 редких видов растений, грибов и лишайников охраняются на территории парка. Из них в Красную книгу Украины занесено 29 видов. Под охраной CITES находятся 4 вида, Бернской конвенции – 3, Европейского Красного списка – 2, Красного списка Николаевской области – 13.

Бурачок Борзи — вид из Красной книги Украины

Галявина сона лучного и орхидей

• - З метою вивчення міграцій та інших екологічних аспектів методом кільцювання помічено більше 5 тисяч особин різних видів птахів;
• - Результати наукових досліджень доповідались на численних конференціях, видано 4 колективні монографії та близько 220 наукових статей опубліковані у наукових виданнях. Видано краєзнавчий альманах «Кинбурнская коса».

�Оприлюднені наукові матеріали використовуються іншими науковцями для підготовки узагальнюючих робіт, монографій, зокрема їх використано у Червоній книзі України. У Червоному списку птахів Європи (European Red List of Birds, 2015 р.) висловлено подяку за консультації директору парку – З.О. Петровичу. Фахівці парку приймали участь у підготовці нової редакції «Червоного списку рослин та тварин Миколаївської області» та підготували матеріали для включення Кінбурнської коси до складу Смарагдової мережі Європи. Також підготовлено матеріали по птахам Кінбурнської коси та прилеглих територій, та передано їх для укладання «Атласу гніздуючих птахів Європи – ІІ» та «Атласу гніздових птахів України».

Ягорлицька затока

• - При офісі парку працює еколого-освітній клас, в якому щорічно підвищували свій рівень екологічних знань понад 1000 учнів шкіл та малюків дитячих садків міста Очакова та району, студентів;
• - Колишні працівники парку працюють на керівних посадах в національних природних парках Миколаївщини, Одещини та Херсонщини- створилась своєрідна кадрова школа природоохоронців природно-заповідної справи;
• - Працівники РЛП були ініціаторами та систематично вживали ряд зусиль для створення НПП «Білобережжя Святослава», які майже через 20 років увінчались успіхом.

РЛП «Кінбурнська коса» упродовж 30 років виконує місію збереження природи Кінбурну і з створенням НПП «Білобережжя Святослава» мав би припинити свою діяльність. Але, на жаль, в склад національного парку, з політичних та корисних інтересів окремих осіб, не ввійшло ряд ключових територій коси, площею біля 3200 га, які входять в регіональний ландшафтний парк.

Карта-схема территории РЛП «Кинбурнская коса»

На цій достатньо великій природоохоронній території збереглися ключові, унікальні, особливо цінні природні комплекси в урочищах: Васильківські плавні, Глинище, Россохи – Куровате, Кучугури, озерні комплекси Гурино та Казачье, Коваливська, Морозівська, Передріївська сага та Покровська коса. В межах цих територій розміщуються дві третини орхідного поля, галофітні луки, мозаїка водно-болотних комплексів, літоральна берегова полоса з унікальною рослинністю, природні березові, дубові, чорновільхові та маслинкові гайки. Їх збереження можливо забезпечити лише шляхом охорони, систематичних наукових спостережень за їх станом, проведенням необхідних біотехнічних заходів та екологічній освітньо-виховній роботі.

Оскільки розширення меж Національного природного парку на цих територіях проблематичне, необхідне подальше функціонування Регіонального ландшафтного парку.

У 2021 р. РЛП «Кінбурнська коса» розроблено черговий Проект організації території парку, розрахований на 10 років.

Відповідно до адміністративної реформи села Кінбурнської коси увійшли до Очаківської міської територіальної громади. З’явились нові виклики для природи Кінбурна та РЛП. В цей же рік на замовлення керівництва новоствореної громади розроблено Проекти по розширенню меж всіх трьох сіл Кінбурнської коси (Покровки, Василівки та Покровського), які передбачали входження всієї території Парку до меж сіл і суттєве збільшення господарської, рекреаційної та іншої діяльності. Така перспектива для Кінбурнської коси суттєво суперечить природоохоронній цінності коси. Почався новий етап боротьби за збереження унікальних природних екосистем Кінбурна, до якого залучилась науковці, громадкість, частина депутатів Очаківської міської та Миколаївської обласної ради.

З початком війни Кінбурнська коса окупована. Територія РЛП потерпає від забруднення атмосферного повітря внаслідок обстрілів, вибухів та виникаючих пожеж в природних комплексах, забруднення та порушення ґрунтового покриву внаслідок вибухів та проїзду важкої військової техніки, забруднення водойм (море, лиман) паливно-мастильними та вибуховими матеріалами.

В результаті воєнних дій значна площа природних флористичних комплексів водно-болотної, лучної, степової та деревної рослинності Парку (біля 460 га) постраждала від пожеж. Також військові дії та їх наслідки створюють потужний фактор турбування для тваринного світу, знищують їх оселища та самих тварин.

Окупація території і зона воєнних дій не дають змоги повноцінного здійснювати охорону території РЛП та вчасно гасити пожежі. При наявних можливостях працівники служби держохорони разом з жителями сіл неодноразово приймали участь в ліквідації загорянь та тушінні пожеж.

Маємо надію, що по закінченню війни, сонце, вітер та вода з часом загоять воєнні рани Кінбурна, а природна рослинність та тваринний світ поступово відновляться.

Щира подяка, першим працівникам парку Шишману М.В., Артамонову В.А., Шибко В.М., Ессауловій С.В., Фоміну В.Я., які прийняли на свої плечі всю вагу проблем і рішень пов’язаних з організацією охорони території парку, заслуженому природоохоронцю України Деркачу О.М. за методичний і науковий супровід, Чаусу В.Б, який більше 10 років працював начальником служби охорони. Заслуговує подяки і сьогоднішній колектив парку: Редінов К.О., Форманюк І.В., Гук Л.Я., Мокренчук Г.М., Компанійченко І.Д., Гаркуша В.Г., Томілко В.А., які продовжують розпочату роботу. Необхідно відмітити, що робота працівників природно-заповідного фонду, особливо працівників служби охорони парку, є реальною передовою природоохорони, небезпечна для них та їх сімей, непрестижна та мало оплачувана.

Василь Чаус

�Особая благодарность общественным активистам Антонине Галкиной, Борису Зубцу, Всеволодy Иллину, Ганне Коломийец, Ивану Моисеенко, Сергею Павелко, Владимиру Савченко, Борису Старощуку и многим другим, которые в сложные периоды всегда защищали деятельность парка по сохранению природы Кинбурна.

Мы также благодарны руководству и депутатам Николаевского областного совета, руководству Николаевской облгосадминистрации, начальникам Управления экологии и природных ресурсов Галату Е.О. и Максу Д.А., Ефименко О.В. и специалистам управления Романенко М.М., Кравченко Ю.А., Бобровской О.В., которые поддерживали нашу деятельность и способствовали выделению ресурсов для функционирования парка.

З.О. Петрович
Директор РЛП «Кинбурнская коса»