Амвросій Ждаха хранитель української культурної спадщини
Амвросій Андрійович Ждаха (справжнє прізвище — Смаглий) — визначний український етнограф, художник-графік, ілюстратор та дослідник народного мистецтва. Народжений у 1855 році, він прожив багате на творчість і експедиції життя, залишивши після себе безцінні матеріали про традиційну українську культуру. Одним із найважливіших місць у його житті став Очаків, де він працював, досліджував, творив і де пройшла значна частина його творчої зрілості.
За архівними матеріалами художника та спогадами близьких друзів він народився в Очакові, в сім’ї старшини задунайських козаків. Справа в тому, що по закінченню бойових дій Кримської війни пізньої осені 1855 частина козаків, що проживала в пониззі Дунаю, покинула територію Османської імперії, перейшла в російське підданство і переселилася в південні землі України.
Саме в цьому будінку в Очакові на вулиці Миру, 12 провів своє дитинство Амвросій Ждаха (реконструкція за допомогою ШІ)
Згодом сім’я переїхала до Одеси. Там хлопчик ходив у приходське однокласне училище, потім закінчив гімназію. Художню освіту здобув у рисувальній школі Одеського Товариства витончених мистецтв. Брав приватні уроки у художника В. Ковальова, опанував іконографічний метод вивчання та зображення пам’яток мистецтва академіка Н. Кондакова. Займався ілюструванням художніх творів історично-побутової тематики та українських народних пісень, писав портрети, пейзажі, збирав етнографічний матеріал.
З молодих років кропітка праця кресляра, смерть дружини та загибель сина в російсько-японській війні. Згодом друга сім’я, дружиною стала красуня-болгарка із родини священика Господинова в с. Куцуруб, що мала музичну освіту і давала приватні уроки. Під час епідемії в Києві померла заміжня дочка. Складні випробування долі, постійні пошуки заробітків та проблеми зі здоров’ям – таке нерадісне буття митця. Але жага до творчості, дивовижний талант та працездатність ламали кригу життєвих негараздів. І досить складно уявити, якою ціною він став в один ряд із кращими художниками свого часу.
В 1883–1884 вперше виступив у театрально-декоративному жанрі. Як художник виконав декорації та серію історичних костюмів і народного одягу для прем’єри опери «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Вдалі декорації сцени та костюми акторів значно доповнили історичну та етнографічну достовірність опери, сприяли великому успіху першої української вистави.
Найбільшу відомість і славу А. Ждахі принесли його чудові акварелі, ілюстрації до народних українських пісень. В таланті художника органічно поєднувалося розуміння народної музики та мови, те що складало душу пісні з умінням відтворити все це в зображувальному мистецтві. В 1893 відомий композитор М. В. Лисенко запропонував йому взятися до ілюстрування українських народних пісень. Створені протягом 1893–1914 ілюстрації глибоко передають настрій і зміст пісень, супроводжуються орнаментом і нотатками, призначалися до відтворення у листівках. Свого часу ці витончені акварелі стали широко відомі, знані і улюбленими в народі. В них розповідається про кохання і розлуку, дзвенить козацька зброя, грають сурми походів і битв. Акварельні мініатюри чітко передають пейзаж, військове спорядження, атрибути, етнічно-побутові сторони пісні. Сюжетне зображення на листівках композиційно поєднується з орнаментом і глибоко передає зміст та настрій пісні.
Від часу створення акварелей до пісень та їх публікацій минуло багато часу. Лише на початку 1911 у Лейпцигу стотисячним тиражем надруковано першу серію з десяти кольорових листівок, що містила перлини українських народних пісень: «Засвистали козаченьки», «Гей, не дивуйте, добрі люди», «Ой не світи, місяченьку», «За Сибіром сонце сходить». Цього ж року оригінали малюнків експонувались на першій художній виставці в Києві.
Друга серія з двадцяти листівок з’явилася друком в 1912. Її склали пісні: «Три сестриці», «Ой на горі той, жінці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Добрий вечір, тобі зелене діброво», «Бондарівна», ін.
В ілюстраціях до пісень А.Ждаха виявив себе, як митець-новатор. Художнику, як нікому із його сучасників та послідовників, удалось помітити та передати типові риси української народної пісня, її образність, глибокий ліризм, простоту і дохідливість художньої мови, національну своєрідність. Композиціям властиве майстерне поєднання малюнка з начерками нот і початковими словами пісні. В багатьох ілюстраціях він дав зразок використання багатства народної орнаментики. Кожен із орнаментів підпорядкований змістові малюнка й характеру народного мотиву.
В деяких ілюстраціях вживає графічні елементи стилю модерн: пишну орнаментику, криволінійні обриси, складний ритм гнучких витончених ліній, вигадливу стилізацію рослинних мотивів.
В різні роки художник ілюстрував історично-побутові твори: оповідання «Богдан Хмельницький» та «Антон Головатий» Комарова О., повісті «За громаду» Подоленка К., «При битій дорозі» і «На кресах» Ревіти-Гавронського Ф.
Визначне місце в творчості художника посідають історичні твори. В 1899 створив 17 ілюстрацій до роману П. Куліша «Чорна Рада. Хроніка 1663».
Малюнок зустрічі К. Тура з Я. Сомком «Хіба ж тобі не страшно вмирати?» відтворено у дійстві кінофільму «Чорна Рада» (Київ, кіностудія ім. О.Довженка, 2000).
Глибоке знання регіональних особливостей народного одягу, домашніх вжиткових речей, обрядів і звичаїв використано при створенні малюнків «Сватання», «Ставлять гільце на столі», «Молоду покривають», «Останні весільні танці», підкресливши святковість обряду і його світський характер. Малюнки вперше проілюстрували етнографічний збірник «Українське весілля» (1906). Збірник створений на початку ХХ ст. і досі вирізняється добрим знанням народного побуту та народних звичаїв, бо А. Ждаха був не лише майстром акварелі, але і поважним етнографом.
1912 спільно з художником О.Г. Сластьоном зібрав та упорядкував серію книг-альбомів «Українська народна творчість», «Килимарство», «Шитво і вишивка», «Гончарні вироби», «Вироби з дерева».
Привертає увагу закінчений у 1919 році альбом «Меблі в українському стилі». Малюнки створені у стилі українського модерну, це «50 предметів для вітальні, кабінету, їдальні, спальні». Використаний український колорит, декоративне оздоблення поверхні, конструктивні деталі, загальний вигляд речей мальовничий і ошатний. По цим малюнкам митець власноруч зробив меблі для квартири.
Подорожуючи по Дніпру замалював багато церков і монастирів, зокрема «Вид Печерской лавры с юго-восточной стороны», «Медведовский монастирь», «Очаковский Свято-Николаевский собор». Оригінали зберігаються в київських закладах історії та культури. Самотньо і з запустінням віє від пейзажів із серії «Вечерний звон», «Забытые усадьбы». Майстерно виконані краєвиди «Степь», «Мельницы. Вечер», «Развалины Аркадия», «Снежная метель», «Осень», «Разлив Днепра», «Перед грозой», «Беляевка». Багатобарвна палітра акварелей «Закат солнца на море», «Туман на море», інші.
«Захід сонця над полем (1882)»
«Море (1889)»
«У берега (1890)»
В 1996 в музеї мариністичного живопису Р.Г. Судковського експонувалася виставка «Український артист і маляр А. Ждаха», на якій широко представлено життя і творчість митця. У своїй творчій біографії він ні на кого із митців не схожий, цим і викликає поглиблений інтерес.
В Очакові іменем А. Ждахи була названа одна із вулиць. Рішенням міськвиконкому від 31 жовтня 1995 була установлена Почесна стипендія кращому студенту-випускнику шкіл міста.
За матеріалами Г.Ф. Крикун
