ПОВЕРНЕННЯ ДО ГЕРБУ МІСТА. (Спеціальне журналістське розслідування)
У другому номері газети «Очаківський тиждень» лаконічно повідомлялося про те, як депутати міської ради на одній із останніх сесій не могли дійти до спільної думки, яким має бути міський герб. І чи взагалі він потрібен.
І справа була так. Пропонований до затвердження міським головою варіант герба, розроблений ще в позапрошлому столітті німцем на російській службі бароном Бернгардтом Кене, не знайшов підтримки серед народних обранців. Причиною тому була втома депутатів після гарячих дебатів, зміст герба виглядав незріллим — залишався неясним. Депутати пасивничали, тема їх не цікавила. Але репліку, виголошену одним із присутніх (до речі, історика за освітою), що нібито герб у запропонованому вигляді «образно ображає релігійні почуття мусульман», оживила дискусію. В якості аргументу, як образливий доказ, приводилося зображення лівої та правої частин герба — православного хреста та оберненого вниз півмісяця. «Люди просто обурюються таким гербом», — почули наприкінці злякані засідання, але імена обурених городян не прозвучали, підрозумівалося, що їх дуже багато. Мова професіонала справила вплив на присутніх. Заходити з міською символікою в ісламську конфесію, іноземних гостей і розпалювати релігійну розбрат явно не входило в плани народних обранців, і депутатський корпус розуміюче кивав головами. А потім із глибини зали донісся ехидний шепіт про червоний колір на гербі: мовляв, до всього, радянська спадщина… Згадка про комуністичне минуле остаточно насторожила всіх. Питання «бути чи не бути», поставлене в такій ситуації, залишалося настільки відкритим, що відчувався подих загальної розгубленості. Не допоміг виступ любителя краєзнавства, запрошеного підтримати ініціативу мера. Даремно намагався оратор донести слухачам тонкощі геральдики. Депутати похмуро мовчали. Голосування закінчилось глухою «нічийністю»: 50% — «за», 50% — «проти». На тому й попрощалися.
Щоб зрозуміти, насамперед для себе, який герой ми маємо і наскільки він шкодить суспільству, довелося звернутися до авторитетного видання «Герби міст, губерній, областей і посад Російської імперії» відомого дослідника П. П. фон Вінклера. Грубу книгу з архаїчною орфографією довелося вивчати кілька місяців, повільно занурюючись у основи геральдики та пізнаючи суть символіки. Відкинувши книгу, задумався: «Що ж усе-таки являє собою наш герой?»
Пам'ятаємо його опис:
у червоному щиті, на лазурній хвилястій кінцевості, золота кругла зубчаста башта, супроводжувана з правого боку російським хрестом та зліва таким же перевернутим півмісяцем (бо місто Очаків колись було великою турецькою фортецею). У вільній частині герба — герб Херсонської губернії. Щит увінчано срібною міською короною з трьома зубцями і обрамлено двома золотими колосками, увитими Олександрівською стрічкою».
Так ми його бачили неодноразово і звикли до істини, що до хорошого привикають швидко… Герб Очакова, розроблений Б. Кене, підпорядковується і відповідає основним вимогам геральдики. Якщо дуже коротко, то:
Форма. У якості основної форми герба використано щит, який називають французьким (за формою нагадує щит руських лицарів) або руським щитом зі співвідношенням сторін 8/9. Така форма щита, крім історичної алюзії, надає оптимальну площу для розміщення елементів герба.
Колір у гербі. Червоний колір означає хоробрість, мужність, любов, а також кров, пролиту в боротьбі. Крім того, «червоний» колір відповідає кольору стрічки орденів Олександра Невського, Анни та Володимира. Червоний ще означав державність, тому на прапорах усіх слов’янських держав присутній червоний колір (Україна — єдина слов’янська держава-виняток, її кольори — родові кольори Галицько-Волинського князівства). І що з того, якщо саме червоний колір був облюбований більшовиками для своїх ідей. Це лише підтверджує його харизматичність.
Блакить (синь) означає великодушність, чесність, вірність і бездоганність, або просто небо чи воду (море), а також є кольором Богоматері (покровительки Русі).
Елементи герба:
Башта або Замок — величність і основність. Також символізує того, хто самовіддано боровся або добився перемоги силою або військовою хитрістю. І те й інше в історії Очакова присутнє. Наявність у гербі фортифікаційних елементів може вказувати на історичне минуле міста.
А тепер найголовніше — Російський хрест. Він символізує:
Вцарювання православ’я на приєднаних землях;
Здобутки православного війська;
Пам'ять про загиблих. Це заслуговує особливої уваги, адже на території Очакова зберігся єдиний із трьох пам’ятників російським воякам, які загинули під час останнього штурму, а від двох солдатських та офіцерського кладовища не залишилося й сліду. А взагалі боротьба за Очаків протягом 200 років забрала з обох боків понад 300 000 життів.
З півмісяцем буде трохи складніше, але й тут усе пояснимо. Півмісяць (Луна) має кілька значень, але зупинимося на тих, що використовуються в геральдиці.
У даному випадку він є нагадуванням про те, що Очаків «колись був великою турецькою фортецею», що у свою чергу сходить до вживаного вислову «зірвати місяць». Згадується, наприклад, у «Гренадерській пісні на взяття Очакова», коли замість турецького прапора з півмісяцем на бастіоні — встановлено російське з двоголовим орлом («де місяць — там орел парить»).
Ніякого відношення до придушення ісламу або до релігії, як видно, не має, як би не розташовувати місяць. Незважаючи на те, що в свідомості старшого покоління назавжди закріпилося ленінське «Росія — тюрма народів», у Російській імперії існувало надзвичайно терпиме ставлення до інших релігій і, зокрема, до ісламу. Підтвердженням тому служить повна відсутність у російській історії релігійних воєн, на відміну від «просвітної та демократичної Європи», де лише до початку 18 століття Варфоломіївськими ночами вичистили єресь, а її носії перестали палити на багаттях. У зв'язку з цим варто згадати, як у 1905 році настоятеля Свято-Троїцького собору, ризикувавши життям, запобіг підготованому в місті єврейському погрому. Його подвиг — справжній приклад християнської терпимості та людяності. А полковник російської армії Сулейман Сулькевич — ортодоксальний мусульманин і майбутній командувач Мусульманської армії в 1920 році — служив в Очакові на посаді начальника штабу фортеці і входив до оргкомітету з встановлення пам’ятника Суворову, крім усього іншого, щирому православному.
Собственно, Місяць на гербі вказує на благосклонність покровителя (на іменних гербах) або на безтурботне (мирне) правління, встановлення миру (і мирне співіснування релігій, додам від себе).
ГЕРБИ МІСТ: Ізмаїла (1826 р.), Хотина (2,3), Бендера (1872 р.)
Стіна тризубчаста корона сріблястого кольору зазвичай розміщується у гербах міст.
Обвиті Олександрівською стрічкою золоті колоски символізують мир, здобутий кров’ю.
Міста, які мають подібну до Очакова історію (Хотин, Ізмаїл, Бендера), можете переконатися самі; у їхніх гербах містяться подібні елементи.
Наприклад, у гербі Ізмаїла (1826 р.), так дано пояснення символіки: «у червоному, лівому полі щита розміщено срібний хрест, внизу місяць, а між ними — шабля, клинок якої звернений вниз на пам’ять про перемогу російських військ над турецькою армією». І ніхто цей герб не скасовував, він досі є гордістю міста. У гербі Хотина ці ж мотиви посилені й, незважаючи на багатократні зміни, які вносяться в герб (переважно естетичного характеру), головні елементи залишилися незмінними.
Багато сучасних гербів українських міст і близького зарубіжжя не соромляться історичними корнями, а навпаки.
Повертаючись до теми Очаківського герба, хочу запитати:
Шановні містяни, чи варто нам відмовлятися від нашої історії заради того, аби «як би чого не вийшло»?
Віктор Дамбовський
