Містичний Очаків

3 квіт. 2019 р.

Переклад не завершено

Туман…
Нечутно
Сірою димкою
На мої плечі опустився...
Усе незвичне, зябке, туманне,
Усе привидне — як уві сні...
(Яна Єссі)

Неділя ранок 31 березня зустрів очаківців вулицями, залитими туманом.

Туман на місто кинув сіру вуаль, байдужо приховавши під нею горизонт

Густий туман, що опустився на наше Очаків, перетворив знайомі пейзажі на містичне місто.

Туман клубочиться по вулицях
І світиться білим вогнем.
Перехожі — нереальні обличчя
І силуети вулиць у ньому.

Змішався світ місяця й вікон,
Місто опинилося в полоні сутінків.
Світ закутаний білуватим коконом,
Затих, але шукає змін.

Ми також прагнемо змін
У тумані думок та проблем,
У полоні нав'язаних уявлень
І ким-небудь вигаданих схем.

А ця мгла зовсім інша,
Не зникаючи навіть вдень,
Ховає дорогу в пелені…
Ми не бачимо, куди йдемо.

Зникне, вірю, наваження,
Дома вмиються росою.
І радісне пробудження
Прийму з відкритою душею.

Скільки див за туманами ховаються, підійти, побачити, взяти... (В. Висоцький)

На місто опускається туман —
так неминуче й невідворотно,
що здається майже непоборним,
як каламутна втома зранку.
І морок заповнює острови,
затираючи всіх, кого з вулиць не встигли.
І гілки ледь помітних дерев
колихає вітерець ледь-ледь.
І крізь білуватий невагомий дим
жовтіють сліпі плями ліхтарів.
Простір зникає безслідно.
і час з ним зникає.