Повернення в стародавню Ольвію
Відомий миколаївський художник, графік, майстер ленд-арту та історичної реконструкції за допомогою геліограффіті Володимир Бахтов розповів про поворотну точку в своїй біографії, через яку переїхав до стародавньої Ольвії.
Перша частина програми «Розмова на тему» на ТРК «Миколаїв»
Чотири роки подорожей на античному судні «Івлія» за слідами знаменитого Одисссея стали поворотною точкою у біографії Володимира. Відкривши для себе живу матерію та простір, він у 1989 році переїхав до села Парутино й почав освоювати ольвійський простір. Дім, у якому живуть Бахтови, за кілька років перетворився на витвір мистецтва.
«Тоді поворотна точка сталася у моїй біографії та моєму творчому доробку. Можливо, її не всі сприймають і до кінця не оцінюють, але з 1994 року я значно менше малюю та пишу, бо відкрив для себе простір і живу матерію, яка матеріалізується в Ольвії. І для мене це відкрила нові можливості та нові завдання. Завжди є незадоволеність художника результатом роботи. Як би ти не імітував фактури, колір, простір — все одно є проблема в умовності. Хочеться весь час Абсолюту, однозначного прочитання, і саме це звернення до натурної або бідної живопису, коли використовуються природні матеріали для створення живописного ефекту, мене тоді дуже сильно торкнули. І коли ми знімали кіно, для мене важливий був процес, а не фінальний результат, як глина лягає на аркуш і живе певний час, а потім застигає і залишається константа»», — говорить художник.
"Битва Богинь і Титанів"
Унікальна історико-географічна експедиція на давньогрецькій діере (античний гребний корабель з двома ярусами весла) дозволила Володимиру Бахтову відчути минулі епохи та прошлі цивілізації. Він побачив ту Грецію, яку бачили елліни кілька тисяч років тому.
Будучи на «Івлії» простим матросом, художник відчув архаїчність нескінченного грецького узбережжя й те саме побачив тут, в Ольвії.
Друга частина програми «Розмова на тему» на ТРК «Миколаїв»
«Узгодженість концепції, що існують незмінні місця у нашому світі, коли місто зникає, а простір не торкнений. Ольвія — це законсервована історія. Я побачив на наших берегах ту саму архаїчну історію, укорінену в початкових значеннях. Для мене це було важливо. І це, напевно, відповідь на запитання, чому я переїхав в Ольвію», — зізнається художник.
«І ця поворотна точка у моєму свідомості була, коли моє особисте «Я» пішло на другий план, а головним став об’єкт. І багато хто цього не розуміє, і говорить: «Ось, ти був такий поетичний художник, малював романтичних жінок». Але я ж не стою на місці, я розвиваюся або повертаюся назад до первісних джерел, що теж є розвитком. Тому що до певного віку я реалізовував програму, яку в мене заклало суспільство, потім я повинен або йти з цим багажем далі, або повернутися на якусь вихідну точку і знову піти далі. Я це зробив, а суспільство, може бути, і не зробило, бо для багатьох мистецтво — це холст і олія. І все».
