Слідами наукових конференцій

Не так багато часу минуло з 10 травня 2018 року — дати проведення першої науково-практичної конференції, яку організував національний природний парк «Білобережжя Святослава» в м. Очаків. Назва конференції: «Комплексне збереження природної та історико-культурної спадщини на заповідних об’єктах» відповідає основним статутним завданням заповідних та наукових установ з всієї України, представники яких взяли участь у ній. На наш погляд більшість матеріалів буде цікава не тільки фахівцям, навіть сподіваємося на зворотню реакцію читачів (nppbs@ukr.net з приміткою КонференцКоментар). Цією статтею для широкого загалу читачів «Очаківського порталу» відкриємо своєрідну рубрику «Слідами наукових конференцій» в якій ми періодично будемо публікувати деякі з статей зі збірника матеріалів конференції.

Відділ науки НПП «Білобережжя Святослава»
Піструйл І.В. Одеський археологічний музей науковий співробітник, к.і.н., Чорноморський національний університет імені Петра Могили, доц. Маркауцан О.Є. науковий співробітник НПП,  Чаус В.Б. начальник наукового відділу НПП «Белобережье Святослава»

Археологічні знахідки первісної доби на Кінбурнській косі
(попередня висновки)

У роботі аналізуються окремі археологічні знахідки з Кінбурнської коси (Миколаївська область). Це знаряддя з кременю, каменю та кістки, більшість з яких знайдені між селами Покровське та Василівка. Колекція складається з нуклеуса, наконечників з кременю та кістки, скребачок, топора-тесла тощо. Попередньо більшість з цих матеріалів датуються в межах неоліту — доби ранньої бронзи. Ключові слова: Кінбурнська коса, неоліт, енеоліт, доба ранньої бронзи, археологічні знахідки.

У 2005–2009 роках на території Кінбурнської коси була зібрана невелика археологічна колекція, матеріали якої дозволяють дещо «поглибити» час початку заселення цієї території. Основна частина археологічного матеріалу виявлена між селами Покровське та Василівка. Зібрана колекція складається з 11 кам’яних, кістяних та кремнєвих предметів.

Таблиця 1. Техніко-типологічний склад колекції підйомного матеріалу

Вироби з кременю переважають. Кремінь чорного, молочно-коричневого та сіро-зеленого відтінків, не патинований, хоча на окремих предметах присутні окремі точки патини. Проте слід зазначити, що наявність або відсутність патини на виробах з кременю не є хронологічним ознакою.

Рис. Зразки. (фото Чаус В.)

Нуклеус двоопорний (2,7х2х1 см) з однією поверхнею відколу, сильно зношений. Площадки протилежні, оформлені серіями великих та малих сколів. Зіставляючи розміри та негативи відколів робочої поверхні, спочатку служив для отримання тонких правильнопризматичних мікропластин (шляхом віджимання?).

Задня поверхня нуклеуса покрита жовкуватою кіркою. Дати даному виробу можна у досить широких хронологічних межах, але однозначно це епіпалеолітичний час.

Скол оновлення нуклеуса (гребениста пластина) достатньо великий (7х2,2 см), характерний для призматичної техніки розщеплення. Зіставляючи розміри, відкол зроблено з досить великого нуклеуса. Датувати подібний виріб практично неможливо.

У колекції присутні два скребки: кінцевий та кінцевого типу. Кінцевий скребок виготовлений на великій пластині з однією ретушованою стороною. Також, по вентральній та дорзальній площинах нанесено кілька великих уплощуючих сколів. Скребок кінцевого типу виготовлений на великому відщепі чотирикутної форми. Крім леза, ретушшю оброблені дві бічні грані, надаючи йому вигляду майже округлого виробу. За формою та характером оформлення подібні вироби більш характерні для епох неоліту бронзового віку, ніж для верхнього палеоліту. Мезолітичний час для датування подібних виробів можна, з великою долею ймовірності, виключити через сильну мікролітність виробів мезоліту прилеглих територій.

Крупна пластина (3,9х2,9 см) з ретушшю по одному краю, крім цього усічена ретушшю з двох кінців, що надає їй вигляд асиметричної трапеції. Уздовж іншого краю на вентральній поверхні присутні різноразмірні фасетки плоских сколів. Судячи з цього, це сліди від виробничої діяльності, що передбачає використання даного виробу як ножа (або серпа?), який закріплювався у рукоятці. Це виріб також можливо датувати епіпалеолітом.

Серед кремневыx виробів також присутні три біфасіальних наконечника. Два з них — однотипні, тільки деякі відрізняються параметрами (4,8х3х0,5 см та 5х2,5х0,6 см) та формою основи (у одного — пряме, у другого — слабовигнуте), яке звужувалося відколами. Подібні наконечники також можна датувати у досить широких хронологічних межах: від неоліту до ранньої бронзи. Вони відомі на пам’ятках новоданилівського типу, Азово-Дніпровської, Буго-Дністровської, трипольської культури, погребеннях маріупольського типу та усатівської культури тощо. Третій наконечник відрізняється від перших двох формою базальної частини, яка дещо утолщена та закруглена ретушшю. Параметрами він дещо більший за перші двоє (6,7х3х0,7 см). Це виріб, з огляду на незначну заполіровку, міг використовуватися у виробничій діяльності (як наконечник або ніж). З іншого боку — це могла бути заготовка для виготовлення вищеописаних наконечників.

Останнє виріб із кременю являє лезо топора розмірами 5х4х1,7 см, яке згодом використовувалося як долото. Лезо шліфоване. На лезі помітні, неозброєним оком, чіткі лінійні сліди від роботи. Яким чином була оброблена відсутня частина виробу — на даний момент сказати складно. Найімовірніше, лезо топора було відшліфоване, а інша частина оббиті подібно теслам з маріупольського могильника або топорів трипольської та інших культур. Як уже зазначалося, виріб було зламано в давнину. А лезо використовувалося як долото, оскільки на зламі помітна серія невеликих фасеток від ударів. Вироби такого типу з’являються в епоху неоліту (наприклад, у погребеннях маріупольського могильника, де вони названі «клинами» і відомі в археологічних культурах наступних епох (наприклад, у трипольській культурі).

Топір (довжина леза 5,3 см, загальна довжина – 8 см) виготовлений, ймовірно, із піщаника. Лезо та бічні грані сильно шліфовані. Лезо, у поперечному перерізі, дещо асиметрично, що наближує його до тесла. На лезі помітні, неозброєним оком, чіткі лінійні сліди від роботи. Подібні вироби з’являються у різних археологічних культурах неоліту і існують протягом енеолітичної та бронзової доби.

Плоский двоопорний черешковий наконечник, ймовірно, виготовлений із трубчастої кістки великого тваринного. Його довжина – 8,7 см, ширина лопатей – 3,3 см. край однієї лопаті трохи зламаний. Кістка трохи обпечена. Після того як наконечник був вирізаний, його перо було з обох боків пришліфовано. Визначити його хронологію та культурну приналежність на даний момент проблематично, але за аналогіями з виробами з кістки різних археологічних культур його попередньо можна датувати епохами енеоліту — ранньої бронзи.

Таким чином, на основі типологічного аналізу зібраного археологічного матеріалу можна зробити попередній висновок про те, що територія Кінбурнської коси була заселена у первісні часи (неоліт — рання бронза). Визначити більш точні хронологічні рамки та культурну атрибуцію даних археологічних матеріалів на даний момент доволі проблематично, оскільки знайдені вироби могли виготовлятися в будь-який із трьох визначених періодів. Необхідно також враховувати, що ці матеріали локалізовані не в одному місці, а зібрані в різних місцях, хоча й на невеликому відрізку Кінбурнської коси. Так чи інакше, територія Кінбурнської коси є дуже перспективним регіоном для пошуку пам’яток первісного часу.