Звуковий простір художніх творів

�Зовнішній живопис такий простий,
що розуму неможливо не обманутися,
Але до інтимної пластики полотна
можна лише торкнутися відчутттям.
І. Губерман

Ідея творчої зустрічі з миколаївським композитором Олегом Тагановим виникла минулої весни на майстер-класі київського піаніста Артема Ляховича. У перерві я підійшла до Марини В'ячеславівни і запропонувала познайомити мешканців Очакова з творчістю цього українського композитора. І попри зайнятість як Марини В'ячеславівни, так і Олега Миколайовича, вони погодилися. А от провести це дійство в музеї запропонувала Марина В'ячеславівна, оскільки вона вже знала фортепіанний цикл «Краски». Звісно, слухати його без живописних полотен навіть не мало сенсу. Тому й вийшло святкування і Дня художника, і Дня музики водночас. І М. Матвєєва, і О. Таганов не розділяють ці види мистецтва. Як сказала Марина В'ячеславівна: «Зливання фарб зі звуками — суть вібрації, взаємопроникнення світла… Сьогодні ми почуємо, як музика і живопис переносять нас крізь простір і час…»

Виступ композитора Олега Таганова

Іронією долі як раз напередодні (20 жовтня) ми виступали з концертом у Миколаївській ДШМ №2, де багато років пропрацював Олег Миколайович, досліджуючи взаємопроникнення музики, живопису, театру. Серед іншої програми ми виконували «Лібер-танго» А. П'яццолли у обробці О. Таганова для двох фортепіано. Композитор повністю перетворив це творів, але зробив це так переконливо, що ми стали виконувати його з великим задоволенням. І нас попросили відкрити концерт. Автор висловив велику подяку, підкресливши професіоналізм і тонкість виконання.

Далі ми перенеслися назад у 18-те століття, щоб простежити еволюцію клавіра. П'єсу французького композитора-клавесиніста Франсуа Куперена «Тростники» виконає студентка другого курсу Вікторія Юрпольська, яка з перших звуків завоювала аудиторію своєю самовідданою любов’ю до музики.

Ми почули неземну, наче парящу в повітрі мелодію з витонченою орнаментикою та тикання годин у акомпанементі, як символ вічності та нестримності часу.

І ось у 1709 році італійський майстер Бартоломео Христофорі винаходить піаніно, у якому молоточок ударяє по трьох струнах, і звук стає більш об’ємним, тягучим і співучим, що дало можливість виразити людські почуття. У 19 столітті з'явився новий напрям у музиці – романтизм, основоположником якого став Франц Шуберт, який прожив дуже коротке життя у бідності, так само як і багато служителів мистецтва. Єдиний його концерт зібрав кошти, на які він придбав рояль. Але буквально через півроку помер, залишивши після себе багату творчу спадщину. Вікторія Юрпольська виконала для нас його «Експромт» №2 твору 90 мі-бемоль мажор.

20-й век принёс новый пласт мышления, музыкальный язык становится сложнішим, як і мова. Марина Вячеславівна приводить для порівняння три зразки поезії, щоб ми відчули різницю в мисленні.
І це, звичайно, ми чуємо й у музиці Олега Таганова. Він є головою Миколаївського відділення Національної спілки композиторів України, засновником Міжнародного конкурсу композиторів «Пентатон». Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри філософії та культурології Національного університету кораблебудування. Всю життя присвятив дослідженню простору звуку та його акустичних можливостей. Результатом досліджень стала монографія «Звуковий простір музичних творів. Особливості психологічного сприйняття» (м. Миколаїв, НУК, 2017), яку він вручив того дня завідувачці Очаківської міської бібліотеки А.В. Білій. Дисертацію захистив у 2006 році.

Композитор Олег Таганов вручає свою монографію

Його виступ багато хто назвав коротким курсом теорії музики, настільки цікаво й пізнавально воно стало для слухачів. І якщо розвиток полифонічного мислення дійшов до 32 голосів, які разом утворили найскладнішу гармонічну вертикаль, то в простому гомофонному викладі акцент робився на якість звуку. А звук, власне, є носієм інформації про його джерело. Романтики, наприклад, наповнюють простір додатковими призвуками-обертонами, які розташовуються в математичному порядку. І це, виявляється, принцип золотого перетину. Так гармонії набувають насичених тонів та «пряних» відтінків, що пов'язано з естетикою романтизму, з його індивідуалізацією та фантастичною подорожжю в інші світи.

У середині 20-го століття з'являється складна електронна музика, що моделює 4- та 5-мерність. Олег Миколайович приводить приклад французького композитора та архітектора Сенакіса, який використовує принцип архітектури у музиці.

Великий вплив на музику чинить живопис, який переплітається між собою на рівні емоцій. Так виникли фортепіанні цикли «Краски» та «Народні картинки». П'єса «Ширь піднебесна» у виконанні Марини Матвєєвої ніби розсуває простір і повертає нас до найдавніших витоків, показуючи різні картини через кілька іпостасей. У мене це творіння викликало асоціацію з «Картинами з виставки» Модеста Петровича Мусорського.

Марина Матвєєва виконує цикл Краски О.Таганова

Цикл «Краски» — це вже справжній живопис у музиці. Щоб зрозуміти й правильно виконати цей цикл, Марина В'ячеславівна звернулася до художнього музею й вивчила різні техніки написання картин. Відповідь знайшлася відразу. «Масло» — це жирні мазки, які наносяться на полотно, й таке саме щільне торкання клавіш рояля, що створює маслянистий глибокий звук. «Пастель» — інша техніка й інше торкання клавіш, ніби імітуюче розтирання фарб. І дійсно у творі використовуються інші засоби виразності, змінюється ритм і якість звучання. Твір «Акварель» передає прозорість і крихкість картини, властиву акварелі — певну ясність і чіткість. Віртуозні пасажі передають ніби подих весни. Ці три твори асоціюються й із часами року, як зауважила ведуча: «Я одразу звернула увагу на три картини, розташовані на сцені. Це ніби ілюстрації до виконуваних творів — осінь, зима й весна». Саме напередодні учні М. Матвєєвої виконували в Очаківській школі цикл «Времена года» П.І. Чайковського. А вірші Б. Пастернака, Ю. Левитанського та М. Матвеєвої відкрили двері для зримого сприйняття музики. Композитор ніби підглядав у живопису й поезії за музичними засобами виразності. Думаю, присутні тут художники зі мною погодяться.

Три дивні музи злилися в єдиному трепетному диханні:
Всесвітнє звучання віршів, краса живопису та земна висота музики.

І в заключенні Марина Вячеславівна зазначила: «Коли ми ділимося своїми світами, наші серця розкриваються для прекрасного. А щастя творіння полягає саме у творінні!»

Ознайомившись із виставкою, я для себе відкрила нові імена. Художників в Очакові виявилось значно більше, ніж можна було припустити: Ігор Пічугін, Юрій Дзінтарс, Тетяна Коржова, Арина Припутнева, Ігор Макаров, Віктор Цепов, Віктор Недашковський, Олег Климов, Людмила Яфізова, Оксана Курдова. І це далеко не все. Багато робіт були надані колекціонеркою Наталею Куртеєвою, яка завжди відстоює очаківських художників і вважає їх творчу спадщину неоціненною. Думаю, вони самі «почу́ли» свої роботи й надихнулися на нові творчі звершення, відчувши справжнє свято — торжество мистецтва.

І ми щиро подякували нашим гостям за надані хвилини задоволення і вручили подяки та книги про Очаків від адміністрації Очаківської музичної школи за безцінну допомогу у вихованні підростаючого покоління.

Г.Ф. Крикун подарувала на пам’ять про зустріч свої фотоальбоми, а працівники художнього музею — книгу Н. Сафонової «Р.Г. Судковського».

Хочеться висловити величезну подяку завідувачці військово-історичного музею А.Ю. Захаровій та всьому колективу за організацію заходу.

Робулець С.А.,
керівник Очаківської дитячої філармонії