Пам'ятник О. В. Суворову
Пам'ятник О. В. Суворову — одна з най«давніших» туристичних принад Очакова. Його відкрили 1907 року, рівно через 120 років після перемоги російських військ над турецьким десантом на Кінбурнській косі.
Питання про створення пам'ятника Суворову почали обговорювати ще наприкінці XIX століття. Особливо відзначився в цьому протоієрей Свято-Миколаївського собору Судковський Г. Д. — батько відомого мариніста Р. Г. Судковського. «Пам'ятним було б подбати поставити якийсь міцний пам'ятник великому полководцеві Суворову на згадку нашому потомству, а для цього славити діла потрібно», — писав він у своїй промові 1901 року.
Збір коштів на пам'ятник відбувався масово і в найрізноманітніших формах: передплата на двотомну книгу про життя і бойові подвиги О. В. Суворова, благодійні та аматорські концерти, планували друкувати брошури про подвиги Суворова і Горича. Від заможних городян надходили пожертви в розмірі до 1200 карбованців сріблом. Солдати також робили свій внесок, віддаючи по 3 копійки. Усі зібрані кошти спрямовувалися у фонд спорудження пам'ятника.
Минуло два роки, і 1903-го розпочалися підготовчі роботи з встановлення. Постамент виготовили з рожевого граніту, а бронзову скульптуру полководця створив відомий скульптор Б. В. Едуардс.
1905 року скульптуру відправили до Очакова з Одеси. Під час революційних подій 1905 року вона розплавилася у пожежі, адже містилася в дерев'яному коробі. Попри це Едуардс відновив скульптуру.
19 квітня 1907 року напередодні урочистої події комендант фортеці Григор'єв оголосив «суворовський наряд»: «аби і ми, і наші нащадки могли милуватися цим куточком Очакова». Колишній рів укріплення засадили деревами, декоративними кущами й квітами. Під керівництвом капельмейстера Трохима Зайцева духовий оркестр щонеділі грав просто неба. Так парк ще до встановлення пам'ятника став улюбленим місцем відпочинку очаківців.
Газета «Утренний Курьер» писала: «Соборна площа ефектно декорована. Споруджено тріумфальну арку. Біля вкритого покривалом пам'ятника почесна варта. Коли стемніло, військові кораблі та берегові батареї спрямували свої прожектори на пам'ятник».
Перед покритим покривалом пам'ятником стояла почесна варта. Учні й педколективи шкіл вишикувалися поряд із особовим складом гарнізону. Були присутні й почесні гості — делегація з 300 осіб учасників двох російсько-турецьких воєн. Здавалося, все місто зібралося на це свято.
Збори відкрив командувач Одеського військового округу генерал барон Каульбарс А. В. Після урочистої частини й параду гарнізону запрошеним подали «суворовський сніданок»: суп катерининський із птиці, осетер кінбурнський, індійські півні по-суворовськи, студень сен-готардський, пиріжки різні, фрукти бендерські, кава турецька. Насамкінець учасники драмгуртка поставили аматорську історичну п'єсу «Суворов, або нежданий гість-переможець».
Пам'ятник Суворову встановлено на високому гранітному постаменті. Полководець зображений у момент бою: спрямований уперед, правою рукою вказує напрям атаки (на Кінбурнську косу), а лівою притискає рану на грудях (О. В. Суворов був поранений у Кінбурнській битві).
Спочатку поруч стояли фортецева гармата та бронзова копія прапора Фанагорійського гренадерського полку.
Перед самою війною оновили огорожу, висадили квіти. Під час окупації пам'ятник частково пошкодили.
1950 року Сталін видав наказ про реставрацію пам'ятників, пошкоджених у роки Другої світової війни. Реставрацію пам'ятника О. В. Суворову виконали художні майстерні Спілки художників Ленінграда та київський трест «Строймонумент». Відновлено бронзове знамено, відреставровано шпагу і шпори. На постаменті закріплено дві пам'ятні дошки з написами: «Зберігай у пам'яті імена великих людей і керуйся ними в походах і діяннях» та «Добре ім'я має бути в кожної людини. Особисто я бачив це добре ім'я у славі свого Вітчизни; мої успіхи мали винятковою метою її благоденство. О. В. Суворов».
Біля підніжжя встановлено якір; з чотирьох боків територію обмежує якірний ланцюг, опори якого — стволи мортир, вкопані в землю. Встановлено світильники. У 1980-х висаджено дерева й кущі, розбито газони і квітники, укріплено стінку оглядового майданчика. Очаківські ковалів-умільці Бутирліни І. Ф. та Н. І. виготовили й установили чотири світильники (за зразком ліхтарів біля Одеського оперного театру).
Початок XXI століття ознаменувався викраденням із пам'ятника бронзового знамена Фанагорійського полку. А роком потому були знищені й ліхтарі — ще одна окраса Очакова.
