Барви життя Олександра Татаренка. Повернення до Очакова
Людині завжди хочеться повернутися в минуле, у своє світле дитинство, у минулий вік.
Далекого 1982 року… 28 квітня у той самий день було відкрито музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського і пам'ятник П.П. Шмідту.
Ці були грандіозні події за своїм масштабом. Площа біля пам'ятника була повністю заповнена людьми, велика кількість військових усіх чинів організовано були виставлені, як на параді. Приїхало високе начальство. Духовий оркестр під керівництвом В. Плохого у нових світлих костюмах грав стрійно та урочисто, як ніколи. Потім у музеї була перерізана стрічка, і перша персональна виставка в ньому – Олександра Татаренка. Виставкова зала була заповнена людьми різного віку: від дітей та школярів до пенсіонерів. Глядачі привітали винуватця урочистостей величезними білими хризантемами. Старожили міста згадували. Багато хто підходив до портрета мами Олександра Олексійовича з по-справжньому дворянською поставою і хотіли його придбати, але автору ця робота особливо близька та не продається. До мами у нього надзвичайно благоговійне ставлення. Коли вона вже не могла ходити, син возив її у інвалідному візку до улюбленого з дитинства Очакова. Улюбленим місцем була готель „Гілея” з видом на море та блискучою блакиттю морської гладі, де вони тривалий час жили, і прямо з балкона художник писав свої морські пейзажі.
Татаренко А. «Морський пейзаж»
За плечима Бакинське зенітне училище, бій під Сталінградом, поранення, мобілізація до флоту, служба на Каспійському морі, архітектурний факультет Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури ім. І.Е. Репіна (1950 р.), Вищий художньо-промисловий училище ім. В.I. Мухіної (закінчив у 1955 р.), навчання у С. Привідінцевої, І. Степашкіна, П. Бучкіна, К. Йогансена, А. Казанцева, а пізніше викладання тут же на кафедрі загального живопису. Олександр пише міські та ландшафтні пейзажі, портрети, жанрові композиції, етюди з натури, займається станковою та монументальною живописом, реставрацією.
Татаренко А. «Очаковские кручи»
Особливе місце у його творчості займає війна, яка залишила глибокий слід у житті 16-річного юнака.
У 1955 р. А. Татаренко стає членом Союзу художників РСФСР (з 1992 р. — Санкт-Петербурзький Союз художників). Виставки та пленери проходять не тільки в СРСР (1963, 1982 — Одеса, 1983 — Львів), але й за кордоном. Його роботи зберігаються в музеях та приватних колекціях Англії, Франції, Німеччини, Фінляндії, Бельгії, США.
Але не забувається й рідний Очаків. На схилі років він навіть запропонував передати свої роботи місту у дар, але відповіді так і не дійшлося, і 1 грудня 1999 р. А. Татаренко помер на 75-му році життя. Головне — більше не повторити такої помилки й вчасно прийняти дар від тих, хто всім серцем полюбив наше місто і хоче внести свій внесок у його культурно-історичний розвиток. Це передусім Н.Н. Прокопенко. Адже мистецтво продовжує жити і після смерті художника. Так, збереглися мозаїки за ескізами А. Татаренка на універмазі та біля бібліотеки.
А 2 грудня 2016 р. за ініціативи мецената А.А. Горчакова спільно з Очаківською міською радою та відділом культури була встановлена меморіальна дошка Олександру Татаренку в рамках програми меморіальної пам'яті «Попри забуття».
Виставка в художньому музеї відкрила низку його нечисленних робіт, подарованих місту. На відкритті секретар Очаківської міської ради В.В. Кіфоренко подякувала А.А. Горчакову та громадськості міста за небайдужість до історії та увічнення пам'яті видатних очаківців. Вулиця Миру стає по-справжньому меморіальною: С.В. Страшний, Ш. Гофман, А.А. Татаренко. Планується встановлення меморіальної дошки А. Ждахе. Слід нагадати, що остання меморіальна дошка в Очакові була встановлена у 1974 році К. Хетагурову, тобто 42 роки тому. Як і у далекому 1982 році (до речі, за щасливим збігом обставин саме в той час народився А. Горчаков), у музеї були присутні не лише дорослі, друзі музею, представники міської адміністрації, а й діти – учні ЗЗСО №3, але їх було значно менше.
У свою чергу А. Горчаков вручив подарунок колишньому старшому науковому співробітникові музею ім. Р.Г. Судковського та громадському діячу С.Т. Коржовій – картину Народного художника України Н.Н. Прокопенка за її невтомний дослідницький труд.
Разом із зовнішнім перетворенням міста та помітною чистотою його вулиць, перетворюється й його внутрішня сутність, зростає культурний рівень мешканців, які тепер уже, після стількох художніх пленерів, ні за що не відмовляться від музею сучасного мистецтва.
18 грудня о 11.00 в військово-історичному музеї ім. А.В. Суворова відбудеться відкриття персональної виставки Народного художника України Н.Н. Прокопенка, почесного мешканця Очакова, на якій будуть представлені роботи, подаровані місту для майбутнього музею сучасного мистецтва.
Світлана Робулець,
член Національного Союзу журналістів України
