Чи сиділа Катерина ІІ на лавці?
Серед історичних пам’яток Очакова існує один цікавий свідок давнини у вигляді мармурної надгробної плити. На ній висічені рельєфні написи з орнаментами. Скільки пам’ятають очаківські старожили, ця надгробна плита була вмурована в лавку, яка зараз знаходиться між колишнім кафе «Левада» та Свято-Миколаївським Собором (колишнім військово-історичним музеєм ім. А. В. Суворова).
За місцевими легендами, тут колись сиділа Катерина ІІ, любуючись краєвидом.
Але це лише легенда, бо російська цариця ніколи не навідувалася в Очаків. Єдине її подорож на Південь сталася в 1787 році, але фортеця Очаків (Ачи-Кале) тогочасно була володінням Османської імперії. І перебувати на території держави, відносини з якою були не кращими, Катерина не могла. Інших свідчень про її перебування на півдні немає. Але лавка-надгробок, що має незвичний вигляд, давно привертала увагу деяких вчених, які тимчасово перебували в Очакові. У 20-х роках ХХ століття написи ніхто не розбирав. Лише в 1930 р. у «Вісті» Одеської краєзнавчої комісії при Українській академії наук з’явилася стаття Г. Зелі́нського «Армянське надгробіє з Очакова початку XVIII ст..», в якій автор дає переклад напису на плиті, виконаний настоятелем армянської церкви міста Одеси Чебур’яновим.
Надгробок — чотиривидна мармурова плита білого кольору. Довжина її — 180, ширина — 65, а товщина — 18 см. Передня поверхня плити свідчить про те, що роботу виконав хороший художник. Безумовно, плиту обробляли в іншому місці, а потім перевезли в Очаків. Рисунок орнамента східний.
Напис на надгробку виконаний старо-арменською мовою. Особливість його в тому, що одна буква через додавання якоїсь риски означає дві-три букви. Це створило труднощі при розділенні слів, їх читанні, розумінні змісту.
У перекладі на нашу мову ці рядки мають таке зміст: «Ти, через надмірну любов свою, прийняв тіло від діви, прости гріхи пані Маріям, дружини Оганеса, доньки Магдеси тер-баба 1155».
Як бачимо, пам’ятник лежав на могилі християнки, яка була дочкою священника (тер-баба), який побував біля гробу Господнього (такі люди армяни носили Магдеси). Хронологічна дата поставлена за армянським календарем. Першим роком армянського літочислення вважається 551 рік, коли католикос Мовсес упорядкував календар. Тож дата встановлення пам’ятника 1155 + 551 = 1706.
Хоча похована християнка, але хрест на могилі не зроблено. Замість хреста вирізані дві розетки у вигляді двох глибоких блюдець. У них затримувалася росиста вода. Коли птах пила воду, вона низько схилялася, а потім піднімала голову і очі вгору, тобто до неба. Це як емблема молитви покійного.
Дата свідчить про те, що пам’ятник покладено на могилу ще за часів турецької владності краю.
Документи говорять, що за часів турків у місті було дві православні церкви: грецька та молдавська. Очевидно, у огороді грецької церкви була могила згаданої Маріям. Грецьку церкву, яка стояла неподалік від мечеті, розібрали у 1808 році. Можна припустити, що плиту тоді ж перенесли на місце, де вона знаходиться зараз. Уже згодом її вмуровано в лавку.
На Ніколаївщині подібних надгробків знайдено кілька. Вони свідчать про те, що край населявали й армяни, які, встановивши торговельні відносини з колишньою Росією ще на початку XVIII ст., відігравали певну політичну роль у російсько-турецьких справах.
Про очаківських армянів згадується у багатьох архівних матеріалах, які свідчать, що після визволення Очакова від турків у ньому залишилися жити греки, армяни. Вони вели активну торгівлю в прикордонному районі, використовуючи зручну купецьку гавань.
Ось така історія лавки, про яку очаківці розповідають гостям міста дуже цікаво, але не зовсім достовірно.
Пономарь Л.В. завідувачка ВІМ ім. Суворова, газета «ЧЗ» за 1994 рік.
