Еволюція герба Очакова

Міська громадськість підбадьорилася після успішних публічних слухань, що відбулися 7 березня. Закореніші оптимісти вважають їх результат своєю перемогою. Наївна помилка: вулицю Шмідта ніхто не збирався перейменовувати! Про це заздалегідь знали всі, кому належало знати…

Вам і пам'ять свою не доведеться напружувати, дорогі читачі, щоб пригадати не один факт, коли влада, якщо вже ухвалює щось зробити, у громадськості ніколи не запитає згоди. А якщо й запитає, то зробить по-своєму. Свіжий приклад — історія із наполегливим прагненням переделати міський герб. Ігноруючи активний опір громадян нав'язаним змінам у геральдиці, влада все одно не відступила від свого. Наполегливо рухалися до мети, дотримуючись приказки: «не милим, так катанням».

Часто доводиться чути затерту фразу: «Найбагатше Очакова — це його історія». Чудова думка. Проблема в тому, що привабливі слова слугують епіграфом до відкритого знищення історичної спадщини міста з півтисячолітньою історією, головним символічним хранителем якої — ГЕРБ!

Втім, усе руйнування траплялося під обнадійливими лозунгами творення, типу «ми наш — ми новий світ побудуємо…». Але краще — по порядку.

Історія городського герба Очакова почалася у 1872 році. Розроблений Бернгардтом Кене герб мав таке описання: «у червоному щиті, на лазурній хвилястій окантовці, золотиста кругла зубчаста вежа, що супроводжується з правого боку російським хрестом і зліва таким же перевернутим півмісяцем (бо місто Очаків колись було великою турецькою фортецею). У вільній частині — герб Херсонської губернії. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями і обрамлений двома золотими колосами, обвитими Олександрівською стрічкою».

Б. Кене розробив проєкти гербів не менше, ніж для сотні міст Імперії. Переважна більшість із них була Височайше затверджена. Герб Очакова, поданий на затвердження Імператору, з невідомих причин, як, приміром, і герб Одеси, не був ним затверджений, хоча згодом і включений до гербовника Імперії.

Повернемося до нашого герба. Творіння Кене підпорядковується основним вимогам геральдики. В якості основної форми герба автор використав щит, який називають французьким (за формою нагадує щит руських лицарів) із співвідношенням сторін 8/9. Практично всі герби міст Імперії мали форму щита. Така форма, окрім історичної аллюзії, є оптимальною площею для розміщення геральдичних елементів. Вежа або Замок в центрі поля означає велич і основательність. Ця фігура також символізує того, хто самовіддано воював або здобував перемогу силою або військовою хитрістю. Крепостной элемент в очаківському гербі вказує на багате військово-історичне минуле міста. Православний хрест символізує зацарювання православ’я на приєднаних землях та ратні подвиги православного війську і пам’ять про полеглих. Стенна тризубова корона сріблястого кольору зазвичай поміщається у гербах міст. Обвиті Олександрівською стрічкою золоті колосся символізують мир, здобутий кров’ю. А тепер — про предмет розбрату — Луне (луна). У геральдиці, як науці, що має справу з предметними символами, півмісяць має кілька значень. Але певна частина людства, далека від геральдики, має стійку слабкість або своєрідний недуг відшукати в конкретних словах і речах сакральні смисли, що служать власним конспірологічним домислам або фобіям. І чомусь об’єктом свого пильного уваги ці пильні товариші обрали одну з фігур міського герба.

Однозначно, як би не крути, Луна на гербі ніякого відношення до придушення ісламу або образи почуттів віруючих (а саме в цьому нас старанно намагаються переконати) і взагалі до релігії — не має. Принаймні дивно чути, щоб півмісяць породжував неприйняття у правовірних мусульман. Для них півмісяць така ж святиня, як хрест для християн. У мусульман існує пов’язана з народженням Пророка луна, як і у християн — хрест є символом мученицької смерті Сина Божого за віру. У геральдиці срібний серп місячного світла вказує на прихильність покровителя (на ім’єнних гербах) або на безтурботне (мирне) правління, встановлення миру. У даному випадку Луна нагадує нам про те, що Очаків «колись був великою турецькою фортецею». А що стосується релігії в стародавньому Очакові, сучасним державним мужам міського масштабу, опікаючим захист почуттів мнимого релігійного меншості, було б погоститися навчитися лояльності у своїх попередників. В Очакові образ середини XVIII століття мирно співіснували всі конфесії зі своїми храмами: у місті одночасно було грецькі, армянська, молдавська церкви, костел і кілька мечетей (всього сім християнських храмів проти трьох мусульманських). А єдине джерело прісної води — Метелія — відданий православним купцям. У той же час в Очакові шинкували, чумакували й рибалили козаки. А якщо ще згадати факт тісної дружби конфідента Григорова з Очаківським пашою… настав час видати душераздираючий крик: це й є придушення ісламу християнською релігією у володіннях та на території Османської імперії!… (Є також у документах згадка про синагогу, а це — ну, взагалі…)

Однозначно, як би не крути, а полумісяць на очаківському гербі — у когнітивному контексті — ніщо інше, як пряме історичне свідчення більш ніж 300-річного перебування Очакова під кримсько-татарським та турецьким протекторатом. Але після штурму 1788 року історія турецької присутності в Очакові не припинила свого поступу. Серед перших новобудов Очакова 1790 року — нова камʼяна мечеть! Першими купцями в відбудованому після останнього штурму місті стали турки на рівних з представниками ізраїльського коліна, греками та українськими чумаками… Яка тут релігія? — нічого, крім історії.

Города, имеющие сходную с Очаковом историю (Хотин, Ізмаїл), містять у своїх гербах подібні елементи. Наприклад, у гербі Ізмаїла (1826), так дано пояснення символіки: «у червоному, лівому полі на чолі щита розміщено срібний хрест, унизу луна, а між ними шабля, лезо якої спрямовано вниз на пам’ять про перемогу російських військ над турецькою армією». Герб Ізмаїла, як і Хотина, до теперішнього часу містять у собі луну на тих же історичних підставах, що й сто п’ятдесят років тому.

А зараз перейдемо до аналізу кольорового рішення нашої емблеми. Усього різноманіття фар у геральдиці обмежено сімома кольорами. З яких два належать металам — золоту та сріблу; решта — «фініфтям». У гербі Очакова два кольори. Червоний колір означає відвагу, мужність, любов, а також кров, пролиту в боротьбі. Крім того, «червоний» колір відповідає кольору стрічки вищого ордену Російської імперії — Олександра Невського — найуспішнішого та непереможного військового діяча часів Київської Русі. Червоний — ще означав державність, тому на прапорах усіх слов’янських держав присутній червоний колір (Україна — єдина країна в винятку, її кольори — родові кольори Галицько-Волинського князівства). З лазур’ю пов’язують великодушність, чесність, вірність і бездоганність, або просто небо чи воду (море). Небесна синь також є кольором Богоматері (покровительки Русі). Срібна корона говорить про обранність або винятковість або просто підкреслює особливий статус міста. Наявність у гербі золотих елементів свідчить про їх причетність до Сонця, що вважається ознакою піднесеності, величності території. У гербі золотом виконані всі три фігури — як загальна цінність. До створення «законного герба» кабінет Очаківського міського голови прикрашали два проєкти на основі ідеї Кене, де у вільній частині герба використовувався мотив прапора коменданта фортеці Очакова — перехрещені гармати.

У радянський час Очаків якось обходився без офіційного герба, задовольняючись десятком значків. З початку 1990-х в Очакові почалися спроби створення власного герба. Перший герб міста базувався на проєкті Б. Кене, з незначними змінами.

Зображення герба Очакова в книзі "Україна. Герби та прапори". У креслі — повний герб Миколаївської області. Посилання на дату затвердження — 26.12.1991 р.

Новий герб зразка 1991 року розробив Миколаївський фалерист І. Д. Янушкевич. Герб затвердили 26 грудня 1991 р. Незважаючи на законний статус, герб зазнав постійних змін. У нього поступово вносили технічні виправлення.

Це стосувалося не лише його лівого поля, що має зв’язок із затвердженням герба міста Миколаєва. У певної частини депутатів викликали пильний інтерес основні гербові фігури — хрест і місяць, які постійно змінювалися в розмірах. Особливу увагу приділяли місяцю: розмір, положення та саме присутність. На одному з варіантів він став компромісно у спадному положенні, як на прапорі Туреччини. Декілька часу актуальним залишалося питання: писати чи не писати назву міста на лазурному полі? Зі збільшенням чи зменшенням числа прихильників кожної точки зору, назва міста то зникала, то знову з’являлася на черговому проєкті. Це стосувалося й використання мови, на якій це ім’я писалося. Деякі зміни торкнулися й корони: як за кольором, так і за формою. Не обійшли увагою й центральну фігуру — вежу. Вона також неодноразово змінювала свої контури відповідно до фантазії та побажань.

І всі ці метаморфози, як наслідок обговорення головної міської символіки, відбувалися без участі самих мешканців міста. Труднощі пошуку залишилися в історичних артефактах. Зміни в гербі відбувалися настільки стрімко, що за ними ледве встигала фалеристика. На значках з зображенням міського герба відобразилися всі етапи нелегкої боротьби за затвердження міської святині.

Незважаючи на офіційне затвердження герба, робота над його кардинальною зміною не припинялася, набуваючи рис змов. У вересні 2011 року газета «Чорноморська зірка» надрукувала тривожну статтю «Чому зникла місяць або від яких символів ми відмовляємося?» Автор публікації сумував через таємне усунення з герба однієї з головних фігур. Появі статті послужили чутки (які, як ми переконувалися неодноразово, завжди підтверджуються) про те, що рішення сесії, на розгляд якого питання не виносилося, все ж було прийнято — рішення прибрати місяць з герба. Багатьом це здавалося дивним і підозрілим. І ось чому.

За півроку до цієї події, на одній із сесій від депутатів звучали розмиті побажання видалити місяць із герба, як вираження неких абстрактних-релігійних претензій. При більш пильному розгляді сенс і зміст виявилися настільки невиразними, наскільки й неубедними. Замість настойчивого прагнення прибрати Місяць, вносилися помірковані пропозиції змінити її «опрокинуте» положення «рогами» вверх або збоку, коли положення «вниз» оцінюють як не інакше, як «подавлення» магометанської віри… Компромісу досягти не вдалося. Результат голосування зберіг «status quo», іншими словами, герб залишили без змін. Незважаючи на здавалося б повну ясність делікатного питання, у автора тієї статті були підстави для занепокоєння. Вони ним поділилися на сторінках районної газети. Але від міської влади — на тих же сторінках — не забарилося з’явитися гнівне заперечення. Автор «турботної» статті був звинувачений у упередженості, неосвідомленості й переможно зганьблений гучним викриттям. (Так і не вірити після цього чуткам… як швидко ми все забуваємо… або не бажаємо пам’ятати?)

Зрештою Герб, перероблений з урахуванням національних геральдичний норм, депутати затвердили (Рішення сесії №10 від 31 жовтня 2014 року). І навіть після його узаконення та внесення до гербовника України, у певної частини населення залишалося немало претензій до його змісту (і жодної більш-менш доказової). Активісти постійно ініціювали пропозиції щодо змін символічного знака аж до зміни. Напевно, ентузіасти та апологети руху «Даєш новий герб!» у піднесенні забули, що слово Герб походить від німецького «erbe» — спадщина. У самій Німеччині або країнах Балтії, які зазнали тривалого впливу німецьких князівств, навіть у кожного села є свій герб, не кажучи про міста. І чим старіший герб — тим цінніший, тим більше гордості у його власників за себе й за нього.

Герб — це квінтесенція історії: факти та легенди з минулого землі, на якій ми живемо. Якщо є свій герб, значить, ми пам’ятаємо минуле, знаємо — хто ми і звідки, а отже, куди йдемо. Наявність у Очакова свого герба, який має півторавекову історію, не дає спокою живим натурам. Громадянам все ще пропонуються чергові варіанти, виконані на високому любительському рівні. Герб епохи фотошопа. Рух за зміну міського герба у місті не припиняється з початку 1990-х. Пропозицій сиплеться безліч. І деякі з них відкрито змагаються між собою в максимальному віддаленні змісту майбутнього знака від історії міста. Як ескізи для випуску туристичних значків — проєкти цікаві та цілком придатні, а от для герба — дозвольте не погодитися…

Цей рух слід було впорядкувати владцями і зробити щось важливе. Влітку 2016 року відбулися громадські слухання. Було прийнято рішення, що зводилося до головного: будь-які зміни можуть бути внесені до міської символіки лише після широкого громадського обговорення. Проте, за півроку, за проханням одного відомого та поважаного депутата обласної ради, депутати Очаківської міської ради більшістю проголосували за видалення з міського герба однієї з основних фігур — місяця. Питання про герб на громадські слухання не виносилося. Депутати обмежилися своїм «глибоким академічним аналізом». Свої аморальні дії вони назвали «релігійною толерантністю». Головна міська святиня в нинішньому вигляді виглядає потворно з точки зору вагового балансу, не говорячи про історичний аспект. Для надання гербу балансу слід прибрати й хрест або помістити в освободившемся місці масонські символи?

Мені нещодавно довелося стати випадковим свідком цікавого розмови «у тему». Хлопець poинтересувався у депутата міської ради: як же так, мовляв, вийшло, що герб змінили, не порадившись із мешканцями міста. — А шо, питати у них, де мені гадити? — питанням на питання, із сміхом, відповів депутат. Без коментарів. Таємниця прийняття рішень розкритий. І дивуватися тому, скільки подібних «сюрпризів» нас чекає, думаю, не варто. Історія ні на що не вчить, але попереджає: забуття — небезпечно. Забудемо це — самі будемо забуті й зганьблені.

Вадим Шпилевий,
член Національного союзу журналістів України