Очаків – Париж. Афера тисячоліття
«З прагматиками сперечатися не бажаю!
Їхні доводи, схоже, вірні!
Але мені близькі ті, що йдуть по краю,
Спроможні бачити кольорові сни!»
Брати Шепсель та Лейба Гохмани, які є купцями третьої гільдії, маючи свій магазин колоніальних товарів в Одесі, за адресою вулиця Херсонська, 17 (нині — Пастера), переїжджають до Очакова, щоб збільшити фінансові надходження, де в 1891 році придбають дім у центрі міста на вулиці Репніна (нині — Мира), у якому відкривають антикварну лавку та таємну майстерню з виготовлення підроблених історичних артефактів, пов’язаних з античним мистецтвом давньогрецького міста-держави Олвія («Olbio» - з грецької «щаслива»).
У перші роки вони змогли здійснити ряд неофіційних археологічних розкопок, у результаті яких були знайдені цінні знахідки — амфори, монети, предмети побуту олвіополітів, золоті прикраси, мармурові плити. Але вони бажали більшого й паралельно з науково-дослідницькими роботами виготовляли підробки, які продавалися як оригінали колекціонерам Миколаєва, Одеси, Києва. Рівень робіт був настільки високий, що відрізнити їх від оригіналу було практично неможливо, тим більше, що їхня продаж супроводжувалася «непохитними» історичними фактами. Так була знайдена стела з білого мармуру з написом олвійського громадянина Протогена, який подарував скіфському царю Саїтаферну 900 золотих монет, щоб захистити місто від розорення, названа «Декрет Протогена».
Шепсель Гохман передав тиару антикварію Антону Фогелю і маклеру Шиманському, які, у свою чергу, запропонували її Венському імператорському музею. Але їм вона виявилася не по кишені. І ось, 1 квітня 1896 року Лувр — Національний музей Франції придбав тиару Саїтаферна з чистого золота масою 486 г за 200 тис. франків, що дорівнює 100 тис. золотих рублів. Тіара справила сенсацію та стала предметом гордості парижан на рівні з Ейфелевою вежею. Ермітаж не міг прийти в себе від того, що пропустив таке скарб.
Першим висловився директор Одеського археологічного музею Е. фон Штерн та віце-президент Одеського товариства історії та старожитностей А.Берт'є-Делагард, знавець майстерності давніх ювелірів. Але у професорів Лувра не було й тіні сумнівів. Через 7 років, навесні 1903 року скульптор Еліна-Майянс заявив про підробку й домігся додаткової експертизи. Автором виявився одесит Ізраїль Рухомовський. На роботу у нього пішло 8 місяців, а отримав він всього 1800 рублів.
Ювелір-самоук обвів навколо пальця всю Європу! Щоб довести своє авторство, він прибув до Парижа й відтворив фрагменти тіари, подав моделі й ескізи, а також повідомив секрет сплаву, з якого вона була виготовлена. Пропозиції французьких антикварів та колекціонерів виявилися надзвичайно вигідними; надходили замовлення, і він залишився у Парижі, навіть був удостоєний Золотою медаллю на виставці, працюючи у тій же Луврі. А в 1928 році вийшли його спогади про ті давні події.
Одесський дослідник А. Гун написав книгу «Таємниця золотої тіари» і організував виставку в Одеському музеї західного та східного мистецтва І. Рухомовського, а також знайшов нащадків знаменитого ювеліра в Німеччині, США, Ізраїлі, Росії, Білорусі. На фасаді будинку №2 по вулиці Осипова (колишня Ремісницька), за ініціативи Олександра Гуна з’явилася меморіальна дошка, виготовлена скульптором А. Князьиком.
Як висловився одеський краєзнавець Р. Александров: «Місто має говорити меморіальними дошками. Так хочеться, щоб місто повернуло собі цей стан чарівності!»
1 квітня 2016 р., через 120 років від моменту придбання Лувром «покупки тисячоліття», в Очакові відбудеться подія, гідна цієї визначної дати. Відомим українським меценатом Андрієм Анатолійовичем Горчаковим було замовлено меморіальну дошку Шепселю Гохману та його геніальному «дітищу» — золотої тиарі скіфського царя Саїтаферна, сім'ї талановитих миколаївських скульпторів Макушиних, праці яких прикрашають вулиці, площі, бульвари як самого Миколаєва, так і багатьох міст Миколаївської області, зокрема й сивочолого Очакова.
Протягом шести років у нашому місті реалізується проект меморіальної пам’яті княжого дому Горчакових «Попри забуття» збереження та розвитку історичної пам’яті, який включає: відродження старовинних пам’ятників Очаківського некрополя, встановлення меморіальних дошок видатним громадянам міста, видання історико-краєзнавчої літератури, проведення щорічного Міжнародного культурного форуму «Очаківський ренесанс», наукові конференції та багато іншого.
За патронатом Очаківської міської ради та особисто мера Сергія Миколайовича Бичкова, який зробив великий внесок у реставрацію очаківського будинку братів Гохманових, відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки, не має аналогів за красою та оригінальністю виконання. У заході братимуть участь гості з Одеси, Миколаєва, Києва: письменники, краєзнавці, колекціонери, громадські діячі та, що особливо важливо — Посольство Франції в Україні. Також буде представлена унікальна книга, згадувана в статті, «Таємниця золотої тіари», її автор — Олександр Гун, презентація якої відбулася нещодавно у Луврі, і переиздається зараз зусиллями княжого дому Горчакових. Ще одним літературним подарунком Андрія Горчакова для очаківців стане репринтне видання «Ізраїль Рухомовський та його роботи», яке побачило світ в Одесі у 1903 р., і більше не перевидавалося.
Завдяки проєкту меморіальної пам’яті «Попри забуття» історичний центр Очакова прикрасається прекрасним творінням, яке гармонійно поєднується з архітектурою ХІХ століття та життєрадісними символами XXI століття — бризками фонтану, які б’ють із джерела легендарної Очаківської землі.
Світлана Робулець,
член ініціативної групи
проекту меморіальної пам’яті
«Попри забуття»
Відкриття меморіальної дошки Шепселю Гохману та золотої тиари скіфського царя Саїтаферна відбулося 1 квітня.
