Аджигольська балка
Балка — суха або з тимчасовим водотоком долина зі зарослими схилами. На відміну від балок, у ярів дно та схили не заростають і піддаються ерозії. У степових районах, якими є Очаківщина, балки утворюють висохлі русла річок.
Аджигольська балка, швидше за все, також русло колишньої річки - Аджигол. На карті Таврійської губернії (видання Жан-Клода Дезоуша у 1788 р. за матеріалами Санкт-Петербурзької академії наук) вона позначена.
Фрагмент карти Таврійської губ., видання Жан-Клода Дезоуша у 1788 р.
Карта 1796 р.
Як бачимо, річка була невеликою й впадала у таке саме невелике озеро. Згодом вона пересохла, і вже на карті Херсонської губернії 1821 р. її навіть не позначають. Позначено лише озеро.
Карта Херсонської губернії 1821 р.
Карта 1869 р.
Отже, її колишнє русло нині — Аджигольська балка. Напевно, одна з найдовших і найкрутіших балок нашого краю. Вона бере свій початок досить глибоко на материковій частині та закінчується на березі Дніпро-Бузького лиману.
Має полого-увігнуте дно, схили випуклі й плавно переходять униз. Чітко вираженої вершини немає, а ложбина плавно переходить у саму балку. Довжина балки — до 10 кілометрів, глибина — від кількох до десятків метрів, ширина — до кількох сотень метрів. Схили та дно балки зарослі та місцями вкриті кущами.
Закінчується балка озером Солонець, яке має з'єднання з лиманом. Саме озеро — рай для водоплавних птахів. Між озером і лиманом розташоване райське місце — мис Аджигол або Аджигольська коса.
Озеро Солонець
Цапля на березі озера Солонець
С.Кузнєц,
державний інспектор з охорони
навколишнього середовища Чорного моря
