Рапан
Улюблений сувенір відпочивальників – раковина рапана. Цей равлик живе в Чорному морі на будь-яких ґрунтах – і на піску, і на каменях. Рапан уже став символом Чорного моря, але з'явився він тут всього півстоліття тому.
На дерев'яках, які викинули хвилі, наклеєні прозорі щітки, які наче з пластикових трубочок. Їх можна зустріти на каменях, водоростях, раковинах самого рапана – на будь-яких твердих предметах у морі. Це кладки ікри рапана – у кожній трубочці по ікринці. У 1946 році якась рапаниха в одному з далекосхідних портів (Тихий океан – батьківщина рапана) приклеїла кладку своєї ікри до днища судна, яке прямувало до Чорного моря. Судно обійшло половину Земної кулі й прибуло до чорноморського порту, і саме там з ікри вивелися личинки рапана.
Можливо, що судно привезло личинок рапана або навіть самих равликів у баластних водах, які набирають кораблі для підвищення стійкості.
Личинки всіх молюсків живуть у товщі води, і лише через якийсь час, пожившись серед планктону, вони осідають на дно й перетворюються на тих молюсків, яких ми бачимо. Наступного року неподалік Новоросійська було знайдено нового мешканця Чорного моря — рапана. А потім він поширився по всьому Чорному морю. У своїй батьківщині, на Далекому Сході, рапани – не більше 3–4 см у довжину, а в Чорному морі вони можуть бути розміром із чайну чашку. У Тихому океані їх їдять морські зірки – не дають їм змоги розростися. У Чорному ж морі, окрім людини, рапана нікому – адже морських зірок у Чорному морі, на жаль, немає – занадто мала для них солоність нашого моря.
На жаль, бо рапан став лихом Чорного моря. Він — хижак, живиться двустворчатими молюсками. Рапани сверляють дірки в раковинах двустворок своїм, укритим зубами, язиком — радулою.
Інколи ми знаходимо на пляжі мушлі з цими акуратно просвердленими дірочками. Через отвір рапан вливає в молюска яд, який його паралізує, потім виводить травні ферменти всередину раковини й їсть-висмоктує напівперевареного молюска — як павуки, коли ловлять муху чи кузнечика. За півстоліття життя в Чорному морі рапан майже повністю знищив тут гребешків і майже всіх устриць — ті їх раковини, що ви знаходите, — раковини зникаючих, або навіть зниклих видів. Живих устриць залишилося дуже-очень мало.
Люди люблять прикладати до вуха раковини рапанів, щоб послухати «шум моря». Насправді це шум крові у судинах вашого вуха, посилений раковиною – так само, як звук струни посилює дека скрипки. Але навіть знаючи це, все одно цікаво послухати.
С. Кузнєць,
держінспектор з охорони
навколишнього середовища Чорного моря
Використано матеріали Інтернету
