Вадим Шпильовий проти громадськості. (Продовження діалогу)
Діалог Вадима Шпильового та громадськості Очакова, розпочатий у газеті «Очаків» («Замітка на манжеті») і набувший більш широкого розвитку в Інтернеті, триває. Кulturологічні жарти розвінчано, звернено увагу на байдужість читачів.
У позаминулому номері газети «Очаків» була надрукована моя стаття «Замітка на манжеті». Скориставшись нагодою, каюся, трохи підшутити над читачами, і жарт, треба сказати, вдало вийшов. Ні, ні, не думайте, що все, що викладено в тій статті, було плодом уяви або злої насмішки. Зовсім ні.
Справа ось у чому. Я вирішив перевірити, що є головним для активних прихильників особистості Федотенкова: істина чи все-таки любий ним самим образ безгрішного мецената, ерудита-інтелектуала. З цією метою я навмисно допустив деякі фактологічні спотворення, на мою думку, цілковито безневинні. Для пересічного читача, який не має взагалі ніякого значення. Їх всього два.
Перше: просто вигадав факт, що «із фондів бібліотеки було витягнуто раритетні видання, присвячені українським модерністам. У коротку хрущівську відтепель про їх творчествo розповіли». Мистецтвознавцям початкового рівня відомо, що секретар ЦК Хрущов настільки не любив сучасне радянське мистецтво, що навіть художників, на виставці цього мистецтва, яка відбулася в московському Манежі, прямо звинуватив у содомському гріху, правда, у запитальній формі.
Моя вигадка пройшла непоміченою самим доповідачем — професійним культурологом, на зустрічі якого прикривалася ерудицією «орди запитань» протягом півтори години.
Другий прийом взагалі був розрахований на елементарну увагу. Я простодушно зглузув, сказавши, що свої вірші читала Галина Мещерякова. Вірші Мещерякової дійсно гарні, і звучали, але читала їх Анна Біла. Хто має вуха, той почув би…
Розрахунок полягав у тому, що після прочитання опусу мене, у найкращому разі, пожурять за допущені неточності та суворо вкажуть на незнання історії сучасного мистецтва. Я був до цього готовий і готовий був вибачитися. Хто без гріха…
Але моя публікація викликала обурення «мешканців Очакова» у зовсім іншій площині, якій я взагалі не надавав значення. Не істина важлива; набагато важливіша виявилася репутація «горлопана-главаря». За деревами не побачили лісу… чи слона не помітили?
Нема сумніву, що у «колективного» листа, розміщеного на «Очаківському порталі», автор — одинак. Не потрібно бути прихильником дедуктивного методу, щоб дійти до єдиного можливого висновку. Автор гнівного «опроверження» — той самий слухач, що заснув під час виступу Федотенка та безтурботно проспав увесь захід.
Ренесанс затих, гості роз'їхалися, ніхто не постраждав.
В. Шпильовий
