Очаків та яхт-клуби

І вітер обриває голоси...
Одного разу потрібно
так пожити на світі —
вода й небо.
А між ними вітер.
І над тобою тільки паруси.

Юрій Михайлик

Яхт-клуби — особливі спільноти людей, котрі об'єднуються з приводу особливої любові до човнів, водних подорожей, парусного та гребного видів спорту. На початку ХХ століття яхт-клуби існували майже в усіх губернських містах Російської імперії.

Клуби, що масово з'являлися з 1870‑х років, були відкритими для участі всіх станів. Не приймали до клубу лише неповнолітніх, службовців нижчих військових чинів та учнів, також осіб, обмежених у правах за рішенням суду або виселених із інших подібних товариств за порушення законів «честі та пристойності».

Гонки були помітною подією в житті кожного міста, де існував яхт-клуб. На клубні змагання стікалося багато глядачів. Зазвичай регати супроводжувалися музикою; переможцям роздавали призи. Окрім гонок, яхт-клуби організовували багатолюдні катання на судах — дальні екскурсії, «венеціанські свята», різноманітні сімейні змагання на ковзанах тощо.

Яхт-клуби у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. стали невід’ємною частиною російського суспільства. Спалахнула Першу світову війну та подальша зміна державного ладу перервали діяльність яхт-клубів. Деякі з них продовжили існування після революції.

Катерининський яхт-клуб

Був утворений в Одесі. Урочисте підняття прапора Катерининського яхт-клубу відбулося 14 вересня того ж 1897 року, і цей день вважався святом заснування клубу.
Товариство називалося «Катерининським» на пам'ять століття з дня смерті Імператриці Катерини II, «просвітлена опіка якої закликала до російського життя Новоросійський край та м. Одеса».

У 1912 р. в клубі було 68 суден. З них одне парове, 19 парусних, два з двигунами, 45 гребних (з гребних — 7 суден Одеського навчального округу). Судна були побудовані як в Одесі та сусідніх містах, так і в Санкт-Петербурзі та на західноєвропейських верфях.

Клуб організовував парусні та гребні гонки. Парусні гонки були як внутрішні, в яких брали участь лише члени клубу, так і з'єднані (як їх тоді називали), в яких брали участь судна різних яхт-клубів. Катерининський яхт-клуб проводив з'єднані гонки зі всіма клубами, діючими в районі Чорного моря, причому часом розігрувалися призи, учинені іншими клубами або їх активними членами. Гребні гонки проводилися для членів клубу, дам, дітей та учнів, які займалися у яхт-клубі. Крім того, проводилися гонки для рибальчих шаланд та яліків Одеського порту на згадку засновника Вітчизняного флоту імператора Петра I. При цьому призи присуджувалися й за найкраще озброєння та обслуговування судна.

У 1897—1899 рр. було влаштовано 17 гонок, як парусних, так і гребних. У 1909 р. клуб влаштовував 6 внутрішніх і 7 з’єднаних парусних гонок; Також відбулися гребні гонки: для членів клубу — 4, для дам — 2, для дітей — 2, для учнів — 2. Для рибальчих шаланд і яліків було влаштовано по одній гонці. У наступному, 1910 р., відбулося 5 внутрішніх та 6 з'єднаних парусних гонок; гребних гонок: для членів — 6, для дам — 3, для дітей — 1, для учнів — 5, а також для рибальчих шаланд, яліків та команди клубу — по одній. У 1911 р. відбулося близько 20 гонок. У 1912 р. проведено приблизно таку ж кількість змагань. Передбачалося влаштовувати й нічні гонки, що розпочиналися ввечері. У 1913 р., однак, кількість проведених гонок зменшилася до 10.

Внутрішні гонки проводилися, як правило, у Одеській затоці, на дистанції від 6 до 30 миль, а з'єднані гонки організовувалися зазвичай на дальні відстані (Очаків—Одеса, Одеса—Миколаїв, Одеса — Фідонісі, Одеса — Тендра тощо). У деяких гонках брали участь до 70 членів клубу.

У якості призів видавалися свідоцтва, почесні прапорці, цінні предмети, як перейдні, так і переходили у власність, грошові виплати. Видавалися золоті жетони, срібні судові знаки, келихи, на яких іноді гравіювалися назви яхт, чарки. Призом були срібні годинники з вигравіруваним портретом імператора Петра I. Іноді з'являлися специфічно «морські» призи: барометр, компас, бінокль.

Миколаївський яхт-клуб

Миколаївський річковий яхт-клуб був заснований у 1887 р. 12 серпня відбулося перше зібрання осіб, котрі висловили бажання заснувати в місті яхт-клуб.
У 1897 р. клуб переїхав до Спасська на територію, виділену Морським відомством у тимчасове та безкоштовне користування. Тут спорудили пристань і три дерев'яних павільйони, квартиру для боцмана.

«Миколаївська газета» 25 квітня 1908 р.
У навігацію 1908 року Чорноморський яхт-клуб запланував дев'ять гонок. Серед них — «урядова» гонка, гонки Очаків — Миколаїв, Одеса — Скадовськ тощо. Назначено призів на суму 3500 рублів.

Діяльність яхт-клубу активізувалася в 1910‑х рр., коли помітно зросла кількість дійсних членів клубу та клубних суден. У 1903 р. у клубі було 143 яхтсмена, у 1907 р. — 175. На 1 січня 1911 р. у клубі налічувалось 205 дійсних членів, а на 1 січня 1914 р. ця цифра зросла до 333 осіб. Жінок у списках дійсних членів яхт-клубу не було — цього не дозволяв Статут. Проте дами часто згадувалися у списках сезонних гостей.

До 1 січня 1911 р. у клубі було записано 30 громадських судів та 50 приватних — як парусних, так і гребних. У наступному році загальна кількість суден збільшилася до 27 парусних, 59 гребних, 2 бензомоторних і 4 буїрів. Парусні судна були переважно англійської, гамбургської та місцевої Миколаївської будівництва.

Миколаївський клуб проводив загалом приблизно 15—20 гонок на рік, що було типовим для Чорноморського регіону, де таку можливість забезпечувало багатство водного простору та тривалість купального сезону. У окремих випадках влаштовувалися жіночі гонки, гонки для учнів (серед клубних суден були ті, що належали навчальним закладам міста), гонки для команди (моряків). У гонках для команди призи були грошові. У інших випадках призи видавалися (крім грошей) цінні речі та жетони. У гонках брали участь також судна інших яхт-клубів.

Херсонський яхт-клуб

Яхт-клуб у Херсоні виник у 1909 р. У році проводилося кілька гонок. Так, 12 липня 1911 р. змагалися яхти та ботики на 7 морських миль. 30 серпня відбулася друга гонка, у якій брали участь учні. У якості призів учні отримали художні жетони (ці призи оплачували училища). Жетони були «ізящної роботи», з срібла, «на яких кольоровою емаллю та золотою відбивалося човни з гребцями та знаком Херсонського яхт-клубу».

У наступному, 1912 р., відкриття навігації, що супроводжувалося урочистим підняттям прапора, відбулося 5 квітня, а закриття — 15 жовтня. 2 вересня відбулися парусні гонки на Дніпрі. І–й клас передбачав дистанцію в 25 верств. Першою прийшла лодка «Тамара» (за 2 год. 22 хв. 57 сек.); у якості призу була піднесена «кабінетна річ» — розрізний ніж. ІІ–й клас передбачав меньшу дистанцію — 7,5 верст. У ІІІ класі брали участь ботики. Крім того, судна Херсонського клубу брали участь також у гонках Одеського та Миколаївського клубів.

Чисельність клубу інтенсивно росла. Якщо в 1911 р. у Херсонському яхт-клубі становило 69 людей, то в 1914 р. — 122. Зростало й кількість суден: з 56 у 1911 до 88‑ми в 1915 рр. Судна були в основному приватні. Частина суден належала навчальним закладам м. Херсона, слухачі яких навчалися в яхт-клубі морському справі. Збільшувалася кількість гребних і моторних суден.

Особливою строкою вписана вирішальна роль яхт-клубів у розвитку поштово-голубиного спорту, про що ледь чи знають голубівники. Питання поштово-голубиного зв'язку гостро постало під час російсько‑турецької кампанії 1877–1878 років. Тоді відбулися перші вдалі експерименти, що збігалися з часом активного формування Чорноморського яхт-клуба. Новоросійське товариство поштово-голубиного спорту виникло значно пізніше, на рубежі 1895–1896 років. Але що примітно: перші ролі у ньому відігравали саме яхтсмени. І в цьому немає нічого дивного, бо основна задача товариства полягала у навчанні поштових голубів для використання у мореплавстві Чорного та Азовського морів. А це дозволяло за потреби використовувати приватних голубів для військових потреб. У 20–30‑х рр. діяльність яхт-клубів призупинилася. Але знаходилися любителі-одинаки, яких манило море й парус.

 

Яхта «Ленін» в Очакові

Регати сучасності.

«Кубок лейтенанта Шмідта»
Одна з найстаріших регат на Чорному морі. Гонки 1976 р. відрізнялися тривалістю дистанції. Маршрут: Миколаївський яхт-клуб — річка — лиман 100 миль — далі морська частина 300 миль — Очаків — буй на траєкторії мису Великий Фонтан — зелений буй на траєкторії Білих Кучугур — буй острова Березань і Миколаївський яхт-клуб. У морській частині брали участь 10 крейсерських яхт.

У 1980 р. Кубок проходив уже в 28-й раз. Тоді брали участь класи: «Оптиміст», «Кадет» (самий масовий), «ОК», «420», «Фінн», «470», «Летючий Голландець», «Солінг», «Торнадо», «Дракон», ну й звичайно крейсерські гонки. Крейсерська гонка пройшла за маршрутом: Миколаїв — острів Березань — Миколаїв.
У 1982 р. «Кубок Петра Петровича Шмідта» був особливий за числом учасників. У п’яти гонках по Дніпро-Бузькому лиману та Чорному морю брало участь близько 600 яхтсменів, 28 яхт з Одеси, Херсона, Миколаєва, Севастополя та Дніпропетровська. Морська частина гонки проходила від Очакова до острова Джарилгач і назад.

Екологічна регата «Кубок Кінбурнської коси»
Перша екологічна регата була проведена в 1994 році. Її натхненником і організатором став відомий яхтсмен, доцент Миколаївського кораблебудівного інституту, директор Південного філіалу інституту екології НЕК України Сергій Шаповалов. Після його смерті ніхто не сумнівався у тому, що назвати регату його ім'ям. Маршрут традиційний: Миколаїв — Очаків — Кінбурнська коса (Ягірлицький залив) — Очаків.

Регата пам'яті героїв-ольшанців
Старіші після «Кубка Шмідта» маршрутні гонки — одні з офіційних змагань крейсерських яхт у щорічному календарі яхтсменів. Вперше «Кубок пам'яті героїв-десантників К.Ф. Ольшанського» відбувся у 1976 році на водній станції заводу «Океан». Перші змагання мали статус любительських. Невдовзі регата стала офіційною, збираючи до ста яхт‑учасниць. 10 років гонки не проводились. Ініціатива відродження однієї з найстаріших яхтених гонок у Миколаєві належить Олегу Астахову, Анатолію Гарбузу та Сергію Мирошнику. Відомі у Миколаєві яхтсмени вирішили привернути увагу спортивної громадськості та всіх миколаївців до проблеми патріотичного виховання. До гонок 2010 року була відновлена модель кубка для переможців цієї регати у вигляді, у якому кубок був створений в 80‑ті роки минулого століття на заводі «Океан»: у прозорий багатогранник поміщено маленьку копію того самого буй‑пам’ятника, що стоїть на воді на честь подвигу

XVІІІ‑ю регату проводили в рамках очаківського фестивалю «Вітри свободи». Екстрим у вигляді злету байкерів, звалюючихся з неба парашутистів та гуркоту рок‑груп здалися блідою тінню «на фоні» парусних гонок. Яхтсмени в черговий раз ненав’язливо продемонстрували красу та велич парусного спорту, показали відданість своїй улюбленій справі, потужність та єдність яхтенного братства. Замість очікуваних організаторами двадцяти яхт у регаті взяли участь сорок — всього близько 200 людей!

Гонка пройшла за маршрутом: Миколаїв — Волоська коса — Очаків — острів Березань — Очаків — Миколаїв

«Козацька регата»
Міжнародні Всеукраїнські етапні крейсерські гонки «Козацька регата» проводяться з метою поширення патріотичних та морських традицій, притаманних українському козацтву, та відповідно до Указу Президента України «Про національну програму відродження та розвитку українського козацтва». Протягом місяця екіпажі крейсерських яхт проходять по історичним місцям козацької та воїнської слави: Дніпропетровськ — Запоріжжя — Нікополь — Херсон — Очаків — Севастополь — Балаклава — Ялта — Судак — Керчь.

«Кубок портів Чорного моря»
У зручній регаті Північного Причорномор'я від Очакова до Одеси беруть участь відомі майстри-яхтсмени, які досягли успіху в парусному спортi. Участь беруть крейсерсько‑гоночні яхти. Регата «Кубок портів Чорного моря 2012» проводилась у дванадцятий раз. Маршрут гонки: м. Одеса — о. Березань — Дністровська банка — Одеса — Трутаївська банка — м. Великий Фонтан — Одеса.
Про історію яхтенного спорту в Очакові можна говорити безмежно. Головне — сюжети з життя очаківців-яхтсменів. Про них розповідали дивовижні, неймовірні історії, у які хочеться вірити.

Наблюдая паруса в открытом море, обо всем забывается и невольно вспоминается:

… ось художник тонкою пензлем наклав краплю білила й у найсередині полотна на лакованій синяві тільки що намальованого моря поставив маленьку випуклу кому.
- Парус! - здивовано зітхнула Мотя.
Тепер намальоване море було не відрізнити від справжнього. Все — як там. Навіть парус.

І діти, тихенько штовхаючи один одного ліктями, довго дивилися то на картину, то на справжнє море, дуже широко розкритоє море, у туманній глибині якого хвостав маленький парус, легкий і повітряний, як чайка.

... Під ним струя світліша лазурі,
Над ним променя сонця золотий.
А він, повстаний, просить бурі,
Ніби в бурях є спокій!

(Катaєв В.П. Білеє парус одинокий)

С. Кузнєц