Тихий шепіт старих будівель
Пройшовши зеленими вулицями Очакова та уважно вдивляючись у будівлі, що купаються у зелені, невільно задаєшся питанням, що було тут століття тому. Хто ходив цими вуличками, піднімався по кам’яним сходам, відкривав двері під’їздів. У будинках народжувалися й жили, приїздили й виїжджали, веселилися й сумували. Історія Очакова сховалася у тіні вулиць.
Практично кожен дім несе на своїх стінах відбиток славної історії міста. Давайте трішки відкриємо невідомі сторінки очаківської історії деяких будівель.
Пройдемося центральними вулицями: Луначарського, Леніна, Енгельса.
Адреса: вул. Луначарського, 18
Зараз: Дім побуту. Перукарня
У минулому: Корчма Матющенка
40-60-ті роки 18 століття неподалік від стін фортеці стояла корчма Матющенка А. Історик Яворницький Д.І. писав, що в корчмі в 60-х роках наймався слугою козак Максим Зализняк, один із керівників Колеєвщини. Відомий портрет Максима Зализняка виконав уродженець Очакова, художник-ілюстратор та етнограф А.А. Ждаха. У 1967 р. на цьому місці побудований дім побуту.
Адреса: вул. Енгельса, 18
Зараз: Магазин фотоматеріалів «Кодак»
У минулому: Палієва башта
1692 та 1694 роки казацькі походи під фортецю Очаків очолював фастівський полковник Семен Палий (1640-1710). Козаки двічі спалили північно-західну башту турецької фортифікації, яка з казачих оповідей відома як Палієва башня. З початку 19 століття на цьому місці завжди стояли будинки магазинів.
Адреса: вул. Луначарського, 27
Зараз: Відділення ПриватБанку
У минулому: Ратуша та міське зібрання, міська дума та міське управління
Збудована 1858 року у стилі міських одноповерхових будівель з червоної цегли, об'єднана воротами, з великим двором та господарськими приміщеннями. Нагадує англійську псевдоготику з урахуванням призначення, оточення та матеріалів. Приватний дім «... у зв'язку з відсутністю в місті державних приміщень ...» орендувався для міських органів самоуправління: ратуші та міського зібрання, пізніше міської думи та міськуправи, а також поліції з окремим домом для утримання арештованих.
При імператорі Олександрі I Очаків отримав статус міста губернського підпорядкування. 1809 р. Сенат підписав указ про перше самоуправління в місті, була створена ратуша та призначено бурмістр. Імператор затвердив план будівництва фортеці на 1806-1826 рр, а місто мало бути обнесене високим укріпленим валом від моря до лиману.
У останній чверті 19 століття міська дума переїхала до будинку по вул. Свердлова, згодом клуб ім. Леніна. Під час боїв Великої Вітчизняної війни приміщення були зруйновані, ремонту не підлягало, з часом тут побудовано житло. У 70-х роках міська управа перейшла у нове приміщення, що в роки війни також було зруйноване. З 1920 р. у старому комплексі розміщувалися адміністративні органи, зокрема районний відділ внутрішніх справ з гуртожитком для міліціонерів, паспортний відділ, надзвичайна комісія, районний військовий комісаріат.
Адреса: вул. Енгельса, 15
Зараз: Відділення Сбербанку, приватний нотаріус Тельпиш М.Н
У минулому: Центральний першокласний готель Токовенко
Будівля побудована в середині 19 століття. В ній неодноразово зупинявся автор проєкту острова Первомайський інженер-генерал, граф Тотлебен Е.І. Під час судового процесу у лютому 1906 р. тут жили адвокати, які прибули з різних міст Росії захищати лейтенанта Шмідта П.П., його соратників та учасників повстання на крейсері «Очаків».
Також зупинялася сестра Шмідта Ізбаш Г.П.
Будівлю реконструювали. Внутрішня частина будинку перепланована, архітектурні прикраси суттєво оновлені, залишились зовнішні параметри готелю.
Адреса: вул. Енгельса, 22
Зараз: Магазин «Скіф»
У минулому: Житловий дім першої половини 19-го століття
Усі будинки вулиці, що зводилися поряд зі стінами фортеці, відзначалися щільністю забудови, невеликими площами, відсутністю побутових зручностей та архітектурних прикрас. Збереглися підземні переходи та виходи з фортеці до цих будівель, сховища для пожитків та запасів їжі, підвали. У такому будинку народився революціонер, дипломат, письменник Генкін Й.І. — автор книг-спогадів про царські тюрми та заслання «По тюрьмам и этапам», а також «Лейтенант Шмідт і повстання на крейсері «Очаків»», та ін.
Адреса: вул Луначарського, 32
Двоповерховий дім з червоної цегли, з парадним входом, високими вікнами та дверима, опаленням голландських печей, архітектурними прикрасами у стилі часу.
У будинку мешкала сім’я офіцера-артилериста військового гарнізону, який був у родинних стосунках із віце-адміралом Макаровим С.А. Старший із синів Сергеєв Олександр Степанович (1875-1904) морський офіцер, під час російсько-японської війни командир ескадреного міноносця «Стерегущий». У лютому 1904 р. на мінний човен напали два японських кораблі. «Стерегущий» зазнав значних пошкоджень, витратив боєприпаси і йому загрожував полон, тож на міноносці відкрили кінгстони і команда затонула разом із судном. На святкуванні подвигу у Петергофі встановлено пам’ятник. Молодший Сергеєв Олексій Степанович (1886-1954), який жив із братом і був свідком подій війни, написав романи «Стерегущий», «Варяги».
У минулому: Гімназія. Міська радянська єдина трудова школа № 1. Очаківський ліцей ім. Шестаки
Будівля для жіночої гімназії з семирічним строком навчання та восьмим класом підготовки вчителів була побудована в 1910 р. з червоної цегли з архітектурними прикрасами, а відкрита в 1912 р. Під час імперіалістичної війни в 1914-1915 рр там перебував лазарет. Згодом була перетворена на змішану гімназію. У травні 1919 р. реорганізована в радянську єдину трудову школу № 1. Після 1938 р. розміщувався дитячий будинок, в період румунської окупаційної влади — початкова школа. Після закінчення війни школа для учнів усіх довоєнних шкіл міста, знову дитячий будинок, потім дитячий садок. Згодом Очаківський ліцей ім. Шестаки І.С. при Одеському державному університеті.
У минулому: Іллюзіон. Істребний батальйон.
Перший міський кінотеатр або ілюзіон, так називали ці заклади на початку ХХ століття, розміщувався у приміщенні, яке зараз є редакцією газети та типографією. У травні 1911 р. для учнів шкіл та училищ міста, селища Черноморки та Куцуруба, що входили до меж міста, в Ілюзіон безкоштовно демонструвалися науково-популярні фільми.
1939 р. у приміщенні кінотеатру проходили змагання борців Очаківського богатиря Колотіна Г.В. і спортсмена з світовим ім’ям Круца І.С. Борці змагалися у класичній боротьбі. Згинали підкови, жонглювали двопудовими гирями. Переміг очаківець. До цього Колотін Г.В. виступав у групах борців-аматорів та професіоналів у містах Херсонської губернії, України, Росії, Франції. З ним гастролювали очаківські борці Алопський С.В. та Сечкарев Ф.С. Про змагання та їх виступи писали у свій час журнали «Геркулес» та «Русский спорт».
В на початку Великої Вітчизняної війни у будівлі розміщувався штаб добровольців істребительного батальйона, дієвий та організований допоміжний військовим частинам гарнізону.
