Киверов Сергій. Гардемарин, інженер, педагог.
Сергій Киверов – уродженець м.Очаків Херсонської губернії. Він народився 15 вересня 1884 р. У 1895-1902 рр. навчався на корабельному відділенні кадетського корпусу. А ще через чотири роки, у 1906-му, після закінчення морського інженерного училища став офіцером підводного плавання. Він входив до складу одного з перших в історії нашої країни навчальних загонів підводного плавання. Підпоручик С.Киверов згідно з наказом отримав кваліфікацію корабельного інженера. А в 1906-1907 рр. здійснив десятимісячне навчальне плавання навколо Європи.
Після «покорення» Європи молодий інженер працював за спеціальністю в військових портах та на морських заводах у Либаві, у Севастополі, у Владивостоці. У 1915 р. був вироблений «за відмінну ревну службу та особливі труди в капітани корпусу корабельних інженерів». О яких особливих трудах, висунувши Киверова, йдеться?
Відповідь на це питання знайшлася у книзі Н.Залеського, що вийшла в Ленінграді у 1988 р. На її сторінках простежено тернистий шлях винахідника та будівника першого у світі підводного мінного заградителя «Краб» М.П. Налетова. С. Киверов брав активну участь у випробуваннях знаменитого дітища Налетова, яким став «Краб». Під час будівництва першого вітчизняного мінного заградителя доводилося вирішувати багато проблем та питань. Від запланованих у проекті моторів намагалися відмовитися, оскільки до того часу мотори німецького винахідника Рудольфа Дізеля були значно вдосконалені. Але морське міністерство зміни в проекті не дозволило, бо це призвело б до подовження строку побудови корабля. Тим часом будівництво затягувалося й через інші причини. На заводі мінялися директори, а в наглядовому міністерстві – чиновники, не обійшлося без інтриг, підковерної боротьби... Усе це розтягло спорудження мінного заградителя майже на п’ять років. Лише 12 серпня 1912 р. «Краб» вперше спущено на воду.
Достройка та перебудова підводного мінного заградителя тривали до літа 1913 р. На липень цього року був запланований його перехід у Севастополь для випробувань. Але й тут не вдалося дотриматися термінів. У 1914 р. до складу технічної комісії, якій доручалося провести випробування «Краба», увійшов і Сергій Киверов. Деякі з випробувань проводив безпосередньо він сам. 1 лютого 1915 р. під тиском випробували на міцність корпус заградителя. Результати визнали задовільними. До підписаних актів неодноразово долучалося «окрему думку» корабельного інженера-штаб-капітана Киверова, у якій він не лише порівнював параметри випробуваного корабля з кращими зразками, але й приводив розрахунки та рекомендації щодо їх покращення. Найшвидша достройка підводного мінного заградителя у той час стала надзвичайно актуальною. Йшла Перша світова війна.
«Краб» кілька разів успішно виконував поставлені перед ним завдання, хоча потрапляв і під артилерійський обстріл, і під бомбардування з німецьких літаків. Осінню 1916 р. субмарина за рішенням технічної комісії була поставлена на капітальний ремонт і модернізацію у доку Севастополя. Під цим рішенням значиться підпис флагманського корабельного інженера підводної бригади Чорного моря Сергія Киверова.
Ремонт підводної човна затягнувся. Гранула Октябрської революції. Під натиском наступаючих частин Червоної Армії англійці, які тікали з Криму, затопили на рейді Севастополя все ще чисельні російські субмарини. На дні моря опинився й «Краб».
Капітан флоту Киверов у ці неспокійні, лихі роки залишався в Севастополi. Працював інженером з ремонту та будівництва судів та портових споруд на морському заводі. Яке-то час числився в армії Денікіна. Після приходу «червоних» очолював технічний відділ Севастопольського військового порту, був інженером. У 1923 р. переїхав до Москви, де став працювати в Російському управлінні справ металоторгу.
Мабуть, переїзд до Москви був вимушеним заходом, продиктованим бажанням «розірвати» з минулим, переплести сліди. Але вже у 1924 р. його заарештували за «приховування братів Іон, акціонерів англійської фірми». Восени 1927 р. особливе зібрання при колегії ОГПУ постановило Киверова на три роки таборів. Сергій Якович став ув’язненим сумнозвісного Соловецького табору особливого призначення (СЛОН). Після відбуття строку була трирічна висилка до Північного краю. В Архангельську Киверов почав працювати інженером на судоремонтному заводі. Одночасно викладав у заводській учнівській школі, проводив лекції на курсах підвищення кваліфікації робітників котельників та ливарників, керував заняттями студентів Московського інституту інженерів транспорту, які проходили в Архангельську практику.
У 1931 р. С.Киверов переїжджає до Сиктивкара. Тут також влаштовується інженером на судоремонтному заводі, одночасно будучи викладачем школи ФЗУ водників. Потім почав читати лекції на курсах механіків-судноводіїв. Викладав у будівельних та теплоелектромеханічних технікумах. Він підготував цикли лекцій природничого та історичного характеру. Наприклад, Сергій Якович виступав із доповідями з історії підводного плавання та теоретичних основ будівництва підводних суден, розповідав про історію суднобудування та судноплавства на Півночі. Ще до революції він встиг підготувати та опублікувати два посібники з улаштування підводних суден. 1 вересня 1933 р. С. Киверов був прийнятий до Комі педінституту викладачем основ виробництва. 16 липня 1934 р., через відсутність навчального навантаження за спеціальністю, він залишив інститут.
Довго чи він залишався в Сиктивкарi? Коли і куди звідси виїхав? Відповіді на ці питання поки не вдалося отримати. Вдалось лише дізнатися, що С.Я.Киверов пішов із життя у 1942 р. А в 1995 р. талановитий інженер, випробувач однієї з перших у вітчизняному Військово-морському флоті підводних човнів із мінною «начинкою», був реабілітований.
В’ячеслав ПОПОВ, доцент Комі педінституту. www.gazeta-respublika
«Очаківський тиждень» № 31 від 30.11.11 р.
