Вуличні колонки Очакова. Як це було.
Вуличні водозбірні колонки. Наприкінці дев'ятнадцятого століття вони вважалися великим досягненням технічного прогресу. До середини двадцятого століття вуличні та дворові колонки стали звичним явищем нашого життя. Сьогодні не можеш не дивуватися — як вони пережили ті часи, коли за усе, зокрема за чисту воду, доводилося платити? А тут під'їжджай і бери її просто так і скільки хочеш.
... Колонка вуличного водопроводу. Такі з'явилися в 50-х роках ХХ століття, а раніше воду приватний сектор брав у водовозів. Така комунальна професія як водовоз мала життєве значення для Очакова. Багато хто ще пам'ятає павільйончики, у яких за талончиками можна було отримати воду згідно з затвердженою нормою. Виконавчий комітет Очаківської міської ради 01.10.57 р. рішенням №118 встановив подушну плату за користування водою мешканцями міста за таким розрахунком: 20 л на 1 особу на добу, 60 л на великого рогатого скота, 10 л на свиню або вівцю. Оплата за користування водою приймалася через касу КП (Перельмана, 24) або контролерами комбінату. Вартість 1 кубометр води — 2 рублі 50 копійок. Комбінат житлово-комунальних підприємств виконував заявки мешканців міста на підвезення води до їхніх будинків за ціною 12 рублів за 1 кубометр. Вода відпускалася з усіх водозбірних колонок та будок без талонів із 7:00 ранку до 19:00 вечора. До них сходилися з відрами та коромислами, стояли у черзі в очікуванні підвозу, ділилися останніми новинами.
Професія почала зникати з появою в місті водопроводу. Останні водовози розвозили рідкий товар по Очакову ще на початку 60-х. А в 70-х кожен міг відкрити колонку на вулиці й освіжитися.
А ще на наших вулицях стояли колонки, бо приватних будинків було, мабуть, більше, ніж багатоповерхівок. І не у кожному будинку був водопровід. Так, набігшись, з задоволенням пили воду прямо з колонок. Повернув ручку — і льодяна струмінь до ваших послуг. А взимку це диво техніки перетворювалося на казкового персонажа, обростаючи бурульками та крижаними наростами. На 1 січня 1979 р. водопровідна мережа Очакова становила понад 30 км, встановлено близько 130 водозбірних колонок.
А цивілізація продовжувала свій наступ. Очаківці переїжджали у квартири, у приватні будинки прокладалися окремі водопроводи. Поступово колонки почали зникати. Скільки ще по місту залишилося неактивних корпусів колонок як пам'ятник минулому благополуччю. Залишилися лише ті, які з тієї чи іншої причини дійсно потрібні людям. Хто скаже, скільки точно у нас у місті залишилося чинних колонок? 2-3. Але це крапля в морі. Зрозуміло, постачальникам не подобається неконтрольований і неоплачуваний витрачення води. Але труднощі в цій справі пов'язані з іншим. Людей, які й досі користуються колонки для побутових потреб, без води не залишиш. Тобто перш за все потрібно провести водопровід у кожен двір. А на це потрібні кошти. Також були колонки, які не можна було прибрати через технічні причини. Вони стояли на кінцях тупикових гілок водопроводу і були необхідні, щоб вода в трубах не застоювалася і відповідно не порушувалися санітарно-гігієнічні норми її споживання.
Ми стали більш меркантильними; майже єдине, чим ми вимірюємо все — гроші. І те, що без грошей нікуди — це не виправдання.
Що може бути смачніше за свіжу холодну воду в спекотний літній день із такого чарівного чавунного крана? Сподіваємося, що ми не втратимо останню діючу колонку.
(Фото з архівів мешканців міста: колонка на куті вулиць Міра та Шкрептиєнко; кут вул. Чижикова — Володарського (біля БТК); колонка по вул. Леніна на спуску до військового порту)
С.В. Кузнєць
