Пам'ятник Суворову А.В. на Кінбурнській косі

 

Щойно розвіявся пороховий дим подій 1 жовтня 1787 року, як у кінці листопада цього ж року на Кінбурнській косі відбувся парад військ переможців, молебень та обідня, закладено фортецьну Свято-Покровську церкву.

Осінню 1837 в честь 50-річчя Кінбурнської перемоги на косі був встановлений пам'ятник полководцю. Онучка Олександра Аркадійовича Агаджанова А.С. розповідала, що за діда відлили з бронзи бюст генералісимуса й установили в фортеці Кінбурн, оточивши його трофейними турецькими гарматами. Бюст за замовленням Петербурзького генерал-губернатора виконав за моделлю проректора скульптурного відділення Петербурзької Академії мистецтв Демут-Малиновського В.І., який виготовив його ще в 1812 к 25-річчю перемоги.

Збереглися розповіді про перебування Суворова А.А у Херсоні, його поїздку на Кінбурнський півострів та встановлення пам'ятника. Косвенно таку версію підтверджує збережений блискучий портрет барельєфа у Києві та участь у замовленні генерал-губернатора столиці. Він дуже гордився своїм знаменитим дідом, багато в чому завдячував йому кар'єрою державного діяча та воєначальника.

Історик Петрушевський А.Ф. у книзі «Генераліссимус князь Суворов» (1884). У жовтні 1855 після жорстокого артилерійського обстрілу та руйнування фортеці десант англо-французької ескадри висадився на Кінбурнську косу, розгромив фортецю, підірвав усі гармати, бронзовий бюст полководця забрав з собою. У залишених записках протоієрей Судковський Г.Д. виклав свою версію пам'ятника, на яку посилаються автори пізніших часів.

При цьому слід врахувати суттєвий фактор: на косі спочатку існувала Александpівська полкова церква, а згодом зведена Свято-Покровська фортецьна церква. Ймовірно існувало два пам'ятники, встановлені у різні роки: один встановлений біля Свято-Покровської церкви, інший біля будинку командира гарнізону, який позначено на плані-карті укріплення середини 19 століття.

Весною 1950 року Верховний Головнокомандувач Сталін І.В. підписав наказ щодо реставрації найважливіших пам'яток, пошкоджених у роки Великої Вітчизняної війни, серед яких названо пам'ятник Суворову в Очакові. 22 травня 1950 року прийнято відповідне постановлення Ради Міністрів Української РСР за №1520. Для виконання урядових директив виконавчий комітет Николаївської обласної ради депутатів трудящих у рішенні від 21 червня 1950 року «Про асигнування на відновлення пам'ятника А.В. Суворову та спорудження обеліска «Русської слави» на Кінбурнській косі» постановив:

1.Зобов'язати завідувача обласним фінвідділом т. Полуєктова профінансувати 100 тисяч рублів на відновлення пам'ятника А.В.Суворову в Очакові та спорудження обеліска «Русської слави» на Кінбурнській косі.

2. Зобов'язати голову виконкому Очаківської районної ради депутатів трудящих т. Албула приступить до відновлення пам'ятника А.В. Суворову та створення обеліска «Русської слави» на Кінбурнській косі.

3. Зобов'язати обласні відділи культпросвіти та архітектури забезпечити керівництво та контроль за роботою з відновлення пам'ятника А.В.Суворову, спорудження обеліска «Русської слави».

 

У 1950 році на північно-західному мисі коси на території цеху рибоконсервного заводу встановили плиту з написом: «Тут буде споруджено обеліск російській військовій славі на честь суворовської перемоги над турецькими військами в 1787 році. На згадку про 150-річчя з дня смерті А.В. Суворова.

З часом на Кінбурні замість обеліска «Русської слави» вирішили встановити бюст полководця.

У 1967 році відбулося відкриття пам'ятника. На постаменті з каменю-ракушняка встановлено бюст із залізобетону, виготовлений за моделлю барельєфа скульптора Демут-Малиновського В.I., який зберігається в Київському музеї корифеїв України.

У 1989 році голова міської ради Мельник Н.Т, архітектор Кифоренко В.В, начальник тресту «Дніпро-Бугводстрой» Левинцов А.А. організували відлив бюста у майстерні «Скульптура» Спілки художників України.

Бронзовий бюст встановлено на триметровому постаменті з рожевого рельєфно обробленого граніту Ново-Данилівського кар'єра. Пам'ятник часто відвідували школярі та студенти, очаківці та гості міста, відпочивальники.

У грудні 2001 року бюст був викрадений. При цьому безжально зруйновано гранитний постамент.

У жовтні 2007 року за участю депутата обласної ради Паламарюка Н.П. на місці викраденого шедевра встановлено пам'ятний знак.

 

Крикун Г.Ф. — краєзнавець, завідувач історико-архітектурного заповідника відділу Очаківської міської ради, автор книжок з історії Очакова, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня, почесний мешканець міста.