Пам'ятник скорботному матросу

��

«Вони дотримувалися законів Батьківщини, до кінця виконали свій обов'язок» - це слова з мармурової дошки, біля пам'ятника скорботному матросу в самому центрі міста. Але мало хто пам'ятає трагедію, яка передувала встановленню цього пам'ятника.

5 жовтня 1946 року. Воєнні навчання Чорноморського флоту біля о. Тендра. Серед кораблів був крейсер «Молотов». Екіпаж корабля: офіцерів — 60, старшин і матросів — 980, командир — капітан другого рангу Ерошенко В.. На крейсері, у трьох баштах, розміщено 9 гармат 180-мм калібру. У другій башті виникла пожежа, яка швидко розповсюджувалася. Екіпаж і корабель врятувалися, але за якою ціною. Команди снарядного та зарядного погребів закрили вихідні люки, не дозволивши поширення вогню. Загинули 22 матроси та старшини, багато хто отримав опіки.

Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов Н.Г. доповів міністру Збройних Сил СРСР генераліссімуcу Сталіну І.В. та його заступнику генералу армії Булгініну Н.А. про надзвичайну подію на кораблі «Молотов»: «5 жовтня 1946 року на крейсері «Молотов» Чорноморського флоту під час артилерійського вогню №17 у момент, коли корабель перебував на бойовому галсі і готувався відкрити вогонь із дальномірних амбразур, із башти з'явилося полум'я й бурий дим, виникла пожежа, яка охопила все відділення башти. Під час пожежі від опіків та отруєння пороховими газами загинула повністю особова частина зарядного погреба, а також велика частина особового складу снарядного погреба, всього 22 матроси та старшини. 21 чоловік отримали опіки різного ступеня. Пожежу було локалізовано своєчасним увімкненням системи зрошення та затоплення погребів, гасінням пожежі в бойовому відділенні та відключенням електроживлення башти, чим було запобігло можливий вибух».

Причетні до трагедії окремі начальники служб флоту та командири притягнуті до відповідальності, понижені в званні, звільнені з посад. Дані з документів Центрального державного архіву ВМФ (до 1991).

Вияснено дії служб корабля та їхнього особового складу під час виникнення пожежі. Крейсер був врятований старшиною 2-ї статті Масловим, який зайняв свій пост під час бойової тривоги на початку пожежі. Він стояв на клапанах зрошення та затоплення погребів №1 і №2. Несподівано його відкинуло до перебірки, і він побачив полум'я з погреба №2. Не втрачаючи ні секунди, Маслов кинувся відкривати клапани, у чому йому допомагав матрос-трубач Савиных. Обстановку, близьку до катастрофічної, правильно оцінила вгору. Усе вирішувалося миттєво. Коли надійшли накази з ГКП і ПЖЕ, погріб уже затоплювався. Виявивши сильне нагрівання перегородки зі сторони сусіднього погреба, старшина погреба 1-ї башти Родін самостійно увімкнув зрошення башти. У особового складу корабля ще зберігалася військова підготовка. Обидва старшини діяли за законами військового часу без наказу, самостійно.

Спогади окремих старожилів Очаківа. Ветеран війни та праці Зелінський І.А. «Йшли планові навчання. Під час стрілянини з гармати головного калібру крейсера з невідомих причин в башті спалахнув порох. Вогонь швидко перейшов у трюм. Ситуація загрожувала загибеллю крейсера з усією командою, тому потребувала миттєвої реакції. Тоді старший офіцер, і я гадаю нікого не можна звинуватити в тому, наказав відкрити кінгстони й затопити трюм. Матроси, які були у ньому, усі загинули. Разом з іншими моряками я стояв у почесному траурному караулі. 19 трун з загиблими розташували у ленкімнаті тривіальної триповерхівки тодішньої бригади торпедних катерів, згодом привезли ще три труни з Одеси. Похорон відбувся через два дні. За цей час потяги та літаки у терміновому порядку доставляли рідних і близьких загиблих. Для Очакова це була страшна трагедія, місто опанувало горе й сум».

7 жовтня 1946 р. траурна процесія похорон моряків, загиблих на крейсері «Молотов» («Слава») на вул. Володарського

Траурна хода по вул. Суворова

Крейсер «Молотов» був врятований. На цьому крейсері 19 серпня 1947 року здійснили свій історичний похід із Ялти до Сочі Сталін І.В., Косигін А.Н., Юмашев І.С., Октябрський Ф.С...

Було прийнято рішення похоронених похоронити у міському сквері Очакова.

Після траурного прощання з загиблими матросами на братській могилі встановили сталевий чотиригранний обеліск.

Початковий вигляд пам'ятника морякам-катерам у центрі Очакова.

Пам'ятник у святковій обстановці відкритий у жовтні 1961 року. На мітингу присутні були представники командування флоту та корабля, який у 1957 переіменований у крейсер «Слава». Повз пам'ятник маршом пройшов особовий склад Очаківського гарнізону, трудові колективи та школярі міста поклали вінки й букети. У моряків існує традиція: на згадку про загиблих опускати квіти у воду. Кораблі, зустрівши пам'ятний вінок у морі, поступаються йому дорогу, а моряки мовчки стоять біля борта. Очаківці називають міський парк Сквер Скорботного Матроса. На всі державні та військові свята, у дні урочистостей біля пам'ятника Скорботному матросу кладуть квіти.

Крикун Г.Ф. - краєзнавець,
завідувач історико-архітектурного заповідника відділу Очаківської міської ради,
авторка книг з історії Очакова,
кавалер ордена княгині Ольги III ступеня, почесна мешканка міста.