3 березня: Всесвітній день дикої природи – наш біль і наша надія

Сьогодні важкий день. 3 березня – Всесвітній день дикої природи. Зазвичай ми радіємо, але зараз серце стискається. Бо окупація забрала голос природи.

Ми живемо поруч з Кінбурнською косою. Це було наше диво та наше місце сили. А тепер там тиша. Страшна тиша. Окупація забрала голос природи, забрала наші прогулянки, наші фото, нашу радість. Це болить серце. Та ми віримо в звільнення. Природа там чекає на нас.

Кінбурнська коса – скарбниця флори. Тут росте понад 600 видів рослин. Багато з них рідкісні, занесені до Червоної книги України. Навесні там цвіли дикі орхідеї. Найбільше поле в Європі. Фіолетові квіти хвилювалися на вітрі. Як море. Як наше серце, коли ми були щасливі.

Уявіть. Сто орхідей на квадратному метрі. Ніжні та сильні. Вони виживали в піску, як ми зараз виживаємо в цій війні.

А ще волошки - волошка короткоголова, волошка Пачоського. Тільки тут вони росли. Маленькі блакитні зірочки - символ нашої землі.

Фауна коси не менш дивовижна. Тут мешкає близько 5000 видів тварин. Рідкісні гризуни, як піщаний сліпак. Він риє нори в пісках, ховається від світу. Він досі там, вижив серед пожеж.

Змії грілися на теплих дюнах. Плямистий полоз, степова гадюка - вони не вороги. Вони частина екологічної системи.

Війна шкодить цій красі. Міни, пожежі руйнують домівки тварин. Тисячі гектарів зникли, птахи полетіли, рослини страждають від забруднення. Війна спалила все. Серце болить, коли думаєш про це.

Але знаєте що? Природа не здається. Орхідеї ще можуть повернутися, сліпак ще копає. Коса чекає. Чекає нас. Чекає миру.

Друзі, давайте не мовчати. Розповідайте про Кінбурн, підтримуйте екологічні ініціативи, згадуйте його красу, бережіть надію. Кожен з нас може посадити дерево чи прибрати сміття.

Разом ми збережемо нашу дику природу. Кожен маленький крок – це наш протест проти забуття.

Ми повернемося. Разом. І Кінбурн знову зацвіте. Фіолетовим. Блакитним. Живим.