Старе кладовище в Очакові: cторінки історії під покровом хрестів

Старе кладовище – це не просто місце поховання, а справжній місцевий топонім і мовчазний свідок багатовікової історії міста Очакова. Вочевидь, це найстаріший із збережених міських некрополів, що підтверджується його наявністю на карті ще у 1909 році, де воно було позначене як єдине.

Кладовище на карті Очакова від 1909 року

Історичне коріння та несподівані відкриття

Вже на тій старій мапі за кладовищем проглядається певний меморіал, що натякає на глибоке історичне коріння цього місця. Проте найяскравіший історичний факт був виявлений випадково: на початку 1970-х років, під час будівельних робіт зі зведення 80-квартирного будинку (за адресою Курортна, 30), було розрито поховання воїнів, які загинули під час штурму Очаківської фортеці у 1788 році. Це випадкове відкриття стало трагічним нагадуванням про кровопролитні події тієї війни та підтвердженням того, що земля кладовища зберігає пам'ять про саме заснування Очакова.

Поділ: «Стара» та «Нова» частини

Самі містяни традиційно поділяли цей некрополь на дві частини: «стару» та «нову». Розділяє їх (як і сьогодні) головна доріжка, що веде від входу.

Ліворуч (бік від церкви): вважається «старою» частиною. «Стара» частина кладовища є музеєм просто неба, де кожна огорожа і кожен камінь несуть свою історію.

Найстаріші поховання

На надгробках вже неможливо розгледіти написи

Титулярный советникъ Илія Николаевичъ Неделькович скончался 4 февраля 1860 г. на 74 году.

Очаковской Кръпостной Артиллеріи Капитанъ Михаил Афанасьевич Демьяненко 22 июля 1849 г. 14 янв. 1892 г.

Очаковской Кръпостной Артиллеріи Капитанъ А.С. Коноваловъ 1860-1899 г.

Тут розташовані родинні склепи найзаможніших очаківців. У цьому історичному секторі знайшли спочинок такі відомі прізвища, як Четвериков, Алопський та інші.

Иванъ Павловичъ Четвериковъ. сконч. 30 июня 1906. 48 летъ

Однією з найбільш упізнаваних пам'яток є могила Барвінського — хрест, прикрашений якорем. Цей символ, що часто зустрічається на морських кладовищах, може вказувати на приналежність покійного до флоту або торгівлі, пов'язаної з морем, або ж слугувати символом християнської надії. Його монументальність виділяє поховання серед інших.

Гавріилъ Веодоровичъ Барвинскій. родился 25 марта 1852 г. умеръ 21 марта 1912 г.

За чутками, саме сюди було перепоховано останки протоієрея Гавриїла Судковського батька художника-мариніста Руфіна Судковського. Чутки надають цьому місцю ще більшої історичної значущості. Хоча точне місце розташування його останнього притулку на кладовищі залишається предметом здогадок та усних переказів, сама присутність його імені в легендах некрополя підкреслює, що ця земля тісно пов'язана з культурною та історичною елітою міста.

Поряд із ними лежать скромні, але не менш важливі родинні династії очаківців, які складали основу міста протягом поколінь: Кириченко, Маслюченко, Раленко, Сенькевичі, Семененки, Турчанінови, Петрови, Кравченко та інші. Їхні могили, що часто вирізняються довговічністю матеріалів та високою майстерністю виконання огорож, є речовим доказом безперервної місцевої історії. Ці поховання — не просто поодинокі пам'ятники, а цілі родові ділянки, де покоління містян знаходили спокій поруч одне з одним, символізуючи міцний зв'язок із рідною землею.

Праворуч: Вважається «новою» частиною. Тут можна знайти поховання пізнішого періоду, включно з часів Громадянської та Другої світової війни до теперішнього часу.

Старе кладовище. Нова частина (фото. Передрій)

Ці дві частини відрізняються й монументальною архітектурою. На «старій» стороні переважають пам'ятники з мармуру, ракушняка, цегли, часто з високими кованими огорожами, що відображає культуру та достаток дореволюційної доби. А також більш простішими довоєнного та післявоєнного періоду. «Нова» частина демонструє вплив більш сучасної культури з невисокими оградками та пам'ятниками з новіших матеріалів.

Старе кладовище. Пам'ятник партизанам

Пам'ятник Віневській Н.М. та Резніковій Б.М (зенітницям 36-го окремого зенітного дивізіону, загиблим під час відбиття нальоту німецької авіації на місто)

Своєрідність кладовища підкреслює його огорожа:

З боку вул.і Європейська вона, за спогадами, завжди була кам'яною.

З бокувул. Курортної донедавна стояла кована огорожа, імовірно, збережена ще з царських часів.

Пізніше з'явилася огорожа з тильного боку (кінець 70-х) і з боку парку Шевченка (невисокий парканчик).

Сьогодні старі металеві огорожі замінені на бетонні, що допомагає приховати некрополь від сторонніх поглядів.

Історія кладовища пов'язана і з неодноразовими заборонами на поховання. Старе кладовище закривалося тричі. Наразі на ньому дозволено проводити лише підпоховання в уже існуючі родинні могили.

Старе кладовище Очакова, затиснуте між вулицями, парком Шевченка та житловими будинками, фізично обмежене, і розширювати його справді нікуди. Але його історична глибина, переплетення епох і доль роблять його безцінним сховищем місцевої пам'яті, яке необхідно берегти та вивчати.

Сергій Кузнець,
газета «Очаківський тиждень» №118 від 30.06.2026