Третя школа. Походження очаківських назв.

Історія школи сягає корінням у далекий 1888 рік, коли було засновано Земське початкове училище. Вже за п'ять років, у 1893-му, воно перетворилося на міське трикласне училище. А до вересня 1913 року, відповідно до нового Положення про вищі навчальні заклади, училище стало п'ятикласним. До переїзду в новозбудовану будівлю навчальний заклад розміщувався на вулиці Мініховській.

Сама будівля, зведена у 1894 році, вражала своєю міцністю: червона цегла, парадні та службові двері з ганком, високі вікна та двері, а опалювали приміщення старовинні голландські печі. Тут навчалося понад 150 хлопчиків. У 1896 році міська управа оголосила торги на будівництво кам'яного сараю під черепичним дахом та льоху з цегляними склепіннями для трикласного земського училища. Після закінчення навчання випускники отримували посвідчення, яке давало право працювати вчителями в однокомплектних школах.

Згідно з постановою Уряду України та наказами Одеського губвідділу народної освіти, з 1920-1921 навчального року училище було реорганізовано. Тут почали навчатися старші групи початкової школи №4. Важливою постаттю в історії школи був Іван Андрійович Гайдук (1867-?), який після закінчення Феодосійського педагогічного інституту з самого заснування училища довгі роки працював тут учителем, а згодом і директором. Його заслуги були відзначені орденами Святого Станіслава 3-го ступеня та Святого Анни 3-го ступеня, мав чин надвірного радника. Поряд з ним у школі працювали такі відомі педагоги, як Кротов Г.І., Дятлов М.А., Подгорська В.Н., Дмитрієва К.Ф., які внесли значний вклад у розвиток освітнього процесу та формування шкільної спільноти.

У зв'язку з посухою та голодом, що охопили південь України, з 1922 року школа перебувала на фінансуванні споживчої спілки. Для допомоги голодуючим дітям з Миколаєва був направлений Левицький Л.Я., який врятував багатьох. До школи №4 була приєднана 8-а парафіяльна школа, і згодом вона стала початковою школою №4.

Після 1935 року в місті функціонували середня школа №1, семирічна школа №2, дві початкові школи та два дитячих будинки. Після війни в будівлі школи розміщувалися прикордонна застава, школа фабрично-заводського навчання рибного господарства та дитячий будинок №27. Згодом будівля була повернута школі, добудували ще один корпус, що дозволило розширити навчальні площі та прийняти більше учнів.

Тут розміщувалися семирічна, восьмирічна та середня школи. Після 1993 року навчання велося українською мовою. Останнім часом - Очаківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3, корпус №1 якої є справжньою пам'яткою історії, культури та архітектури, пережила складні часи.

1965р. школа №3

Серед педагогів, які зробили значний внесок у розвиток школи, варто згадати:

Калинниченка Олександра Миколайовича – ветерана війни, який з 1947 по 1977 роки працював вчителем, директором ФЗО, дитячого будинку, школи, а також завідувачем районного відділу народної освіти. Його досвід та відданість справі освіти були неоціненними для багатьох поколінь учнів.

Могилевську Аллу Сергіївну – яка з 1962 по 1976 роки працювала вчителем та директором школи. Її внесок у розвиток навчального закладу був настільки значним, що вона була удостоєна звання почесного жителя міста, що свідчить про глибоку повагу та вдячність громади.

Сукову Любов Миколаївну – яка присвятила школі понад три десятиліття, з 1969 по 2002 роки. Вона прошла шлях від вчителя до завуча, а згодом і директора школи, залишивши яскравий слід у її історії. Як і Алла Сергіївна, Любов Миколаївна також отримала почесне звання жителя міста, підтверджуючи її видатну роль у формуванні освітнього простору.

Не можливо не згадати і тих, хто кожного дня стояв перед учнівською аудиторією, віддаючи часину свого серця дітям. Це Єніна Любов Ємануілівна, Шелест Олександр Федорович, Хорошилова Іраіда Павловна, Бєй Людмила Антонівна, Дойч Ніна Михайлівна, Колесніченко Олександр Миколайович, Прокопенко Ганна Андріївна, Передера Лариса Вікторовна, Магу Лариса Миколаївна, Федченко Лідія Миколаївна, Бещетникова Олександра Олексіївна, Рещенко Таісія Семенівна, Шугайло Поліна Михайлівна, Петренко Микола Афанасійович, Якименко Валентина Олександрівна, Пішеніна Надія Нікіфорівна, Чижикова Валентина Іванівна, Луцкіна Алла Павлівна, Мурленко Зінаіда Іллінічна, Лютая Любов Анатоліївна, Брунчак Юлія Іванівна, Литвиненко Любов Андріївна, Кравченко Лідія Павлівна, Пасечник Софія Іванівна та багато інших. Невипадково багато учнів школи стали продовжувачами педагогічної справи: Акастелова Ольга, Гайчева Любов, Колодиста Оксана, Горгуленко Ніна, Головко Наталя, Головко Сніжана, Дегтяр Наталя, Белібова Ганна, Ніколаєва Світлана, Іщенко Марина, Жакова Олена, Черненко Марина, Токарева Олена, Рожкова Олена та інші.

Фото середини 70-х рр.

Фото середини 80-х рр.

В школі не було другорядних питань. Не можливо не згадати працівників шкільної їдальні: Чубова Олена Іванівна, Безушко Лідія Петрівна, Бершадська Поліна Іванівна, Вакуленко Іван Трофимович та інш.

Чистоту, порядок, своєчасний ремонт, перевірку систем опалювання здійснювали завгоспи школи Агеева Ганна Іосифовна, Маслова Лідія Іванівна, Геращенко Наталля Степанівна, Костерчук Ганна Іванівна, Баландін Леонід Петрович. А яким почуттям такту, внутрішньої культури володіли шкільні секретарі Тодорова Людмила Григорівна, Чихачьова Вікторія, Краснова Лілія Володимирівна.

Самовіддана праця, педагогічна майстерність і любов до дітей педколективу школи стали запорукою стабільного розвитку навчального закладу, формування його авторитету в освітній спільноті та серед мешканців міста.

Школа №3 1980 р.

Фото педколективу

Незважаючи на всі випробування, її стіни зберігають пам'ять про численні покоління учнів та вчителів, які творили її історію. Кожен камінь цієї будівлі, кожна класна кімната, кожен коридор – це свідчення невтомної праці, прагнення до знань та незламного духу. Історія школи – це не просто хронологія подій, це жива розповідь про людей, їхні досягнення та внесок у майбутнє. Вона продовжує надихати та слугувати прикладом для тих, хто вірить у силу освіти та її здатність змінювати світ на краще.

Сергій Кузнець
Газета «Очаківський тиждень» №119 від 29.08.2026
фото Г.Крикун, А.Могилевської, О.Ревуцький, Т.Снігірьова, С.Кузнець, соцмереж.
Використано матеріали Г.Крикун, Л.Сукової та інш.