Халати. Походження назв Очаківської коси

Мешканців Очакова здавна називають «халатами» — таких же людей з Кінбурнської коси.

А звідки походить ця назва? Варіантів існує багато. Одне цікавіше за інше.

Розглянемо найпоширеніші.

Версія №1. Халат замість годинника. З книги Любови Твердовської «Історичними стежками Кінбурнської коси»

Як кажуть старожили, покровчани рибалили лише в море на шаландах по кілька осіб. На кожній шаланді був свій куховар, який готував їжу. Годинників не було — працювали за сонцем. Робочий день починався з сходу сонця.

Коли куховар закінчував готувати, на щоглу виставлявся халат. Усі рибалки знали: якщо висить халат — настав час обідати. Поява халата на щоглі була своєрідними годинами не лише для покровських рибалок, а й для скадовчан. Поступово прізвисько халати розширилося на все населення с. Покровка. Але справжніми халатами вважалися лише нащадки перших переселенців Покровки, чия життя була пов'язана з морем.

Версія №2. Халатами мешканців Коси назвали одесити.

Місцева грунт давала і досі дає щедрі врожаї клубніки. Селищна рада уклала угоду з Аерофлотом, і в глухі брежнєвські часи покровчани орендували вертоліт, щоб вивозити клубніку до Одеси. У посушливі літа озеро в центрі Покровки біля церкви висихало, утворюючи ідеальний посадковий майданчик. Десять тіток із кошиками клубніки завантажувалися у вертоліт і через тридцять хвилин висаджувалися в одеському аеропорту, звідки ще півгодини добиралися до Привоза.

Якось у покровському сільмаг привезли масу велюрових халатів із лякаючим чорним орнаментом на помаранчевому полі. Кожна господиня набрала халатів у запас. Збираючись на ринок в Одесу, торговки клубнікою один халат надягали на себе, а другий, щоб зберегти перший, зав’язували його як фартух. Спостережливі одесити одразу відзначили уніформу покровських бабусь і охрестили їх «халатами».

Версія №3. Хитрі будівельники острова Майський

У ті далекі часи, коли за Катериною II зводився острів Первомайський (у народі Майський, раніше Очаківська банка), тобто 1787–1791 рр., для населення материкової частини було то повинність, то підробіток — возити на острів ґрунт. Ґрунт різний: в Очакові переважно глина, на Косі — пісок. Очаківці возили його кошиками, а жителям Коси в кошиках було незручно таскати пісок, як воду в решеті. Знайшлися підприємливі люди, які прив'язували довгі фартухи або халати до поясу і так носили пісок у човен, а потім з човна вивантажували на будівельний майданчик.

Здається, велося облік виконаних робіт, і кошик прирівнювався до «халату». За цим виникали суперечки: «у халаті менша вага або обсяг». Звідси й з'явилося прізвисько мешканців коси — Халати (маючи на увазі «хитрі»).

Вже давно не рибалять на Кінбурні на шаландах, вже давно не вирощують на Косі клубніку в таких обсягах, уже нечасто в небі над Косою можна побачити вертоліт, уже зіпсували халати, використані замість кошиків, а прізвисько живе.

Кузнєць Ж.Е.

З книги Сергія Галушкіна «Кінбурнські оповідання»

а також:

З книги Л. Твердовської «Історичними стежками Кінбурнської коси»

 Кінбурнська коса у своєму репертуарі