Морехідка ти моя

5 березня 1944 року Державний комітет оборони (ДКО) ухвалив постанову про створення в системі морського флоту закритих напіввоєнних вищих і середніх навчальних закладів. Цей день до дня смерті Сталіна вважався святковим і називався Днем мореходних училищ.

Очаків – місто рибалок. Але десь із 70-х очаківці все більше схилялися до іншої морської професії – моряка. І випускники Очакова здебільшого обирали сусідню «красуню» Одесу.

Курсанти Кузнєць та Малолетков

Навчальних закладів з морським профілем в Одесі було цілих десять: вища мореходка, середня, водний інститут, «шмоня» - школа морського навчання, «рибка» - училище рибної промисловості, «тюлькінфлот» - мореходка технічного флоту, ПТУ №1 на вулиці Пушкінській - кузня плаваючих барменів та офіціантів, ще ПТУ №17 та ПТУ №23, і тому різноманіття назв вражало.

Скільки наших земляків пройшло через курсанське життя, напевно, уже не злічити. Готуючи матеріал, довелося зіткнутися з звичною лінню колишніх курсантів. Не всі знайшли свої фотографії. Причому більшою мірою це стосується покоління 80-х.

Випуск у «бурсах», морських навчальних закладах, у радянський час прийнято відзначати розіграшами, бажано зухвалими та провокаційними.

Можливо, дисципліна тиснула, кроки під барабани, напіввоєнний побут, денно й ночно в каюті біля тумбочки набридав, і після захисту дипломів випускали «пар на гудок».

Час не стоїть на місці. Життя розкидало колишніх курсантів. Багато хто осів у рідному місті.

Вже немає на цьому світі Ненашева Сергія, Богдана Євгенія, Дьяченко Анатолія, Бородіна Віктора.

І все ще випускники очаківських шкіл продовжують вступати у морехідне братство.

Кузнєць С.В., депутат міської ради

Десь у своїх домашніх архівах тримаються фотографії Чорномашенцев Олег, Богдан Віктор, Іванов, Гвоздьков Сергій, Кучеренко Сергій, Руденко Ігор, Дєєв Євген, Дьяченко Анатолій, Кочережников Сергій, Лисенко Ігор, Простотін Олег, Сивушенко Ігор та ін.