Місто біля моря, але без води
Скільки себе пам'ятаю, прибуваючи в Очаків на вихідні відпочити, мою увагу привертали дві дивні, на мою думку, обставини. Перше, що кидалося в очі, те, що кожного, хто потрапляє в це 18-тисячне місто по старій обхідній дорозі, що веде через Кам'янку, на в'їзді, з правого боку, біля військової частини, «зустрічає» жовто-червоний причіп-будка. На ньому задом наперед начертано напис «ЖАТНОМОНИШ». Це перша деталь по-очаківськи й досі стоїть біля стін колишньої військової частини.
А тоді з другою, зі світлофорами, сталися деякі зміни. Їх в Очакові мені доводилося бачити, скільки б я там не був, лише два. І обидва вони розташовані були на перехрестях. Однак жоден із них не працював. Самі очаківці, з якими мені вдалося поспілкуватися, побувавши нещодавно в цьому місті, заявили, що вони вже й не пам'ятають того дня, коли ці пристрої працювали. Правдиво, тепер у місті залишився лише один неработаючий світлофор, другий же просто зник кудись. А перший, не знаю, чи є в цьому яка-не-як взаємозв'язок або ж іронія, досі не працює, але висить на стовпі недалеко від будівлі, де розміщені місцева міліція та ГАІ.
Незважаючи на те, що мій візит до Очакова був узгоджений із міським головою, його не було на місці. Як мені згодом пояснили, Микола Топчій відбув за терміновими справами до обласного центру. Меру потрібно було урегулювати деякі питання в Управлінні капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації. Зате мені вдалося поспілкуватися з одним із його заступників Сергієм Феліксовичем. Питання, які накопичилися у мене до місцевого самоврядування, стосувалися підготовки Очакова до курортного сезону. Адже на останній колегії при облдержадміністрації меру Топчію суворо дорікнули за те, що місто не може себе прогодувати самостійно, а бюджет складається із дотацій та субвенцій з боку області та держави. До того ж, в 18-тисячному Очакові питна вода до сьогодні подається суворо за графіком: з 6 до 8 ранку та з 18 до 21 вечора. Тоді на колегії Круглов Топчію порадив навіть подати заяву про звільнення, якщо ця проблема не буде вирішена в найскоріші терміни.
На запитання щодо проблем із водопостачанням зі сторони міського голови відповісти не зміг. Бо, за його словами, це не його профіль діяльності, він займається курортно-оздоровчою галуззю міста загалом і гуманітарними питаннями.
Головна проблема бюджету Очакова, за думкою Сергія Феліксовича, полягає в тому, що місцеві бази відпочинку не платять земельний податок. Як таке вийшло? Заступник міського голови пояснює просто — практично у кожної з баз є державні акти на землю. Які, відповідно, як власники, звільняють їх від сплати податку за землю. Але треба віддати належне місцевій владі, яка на даний момент намагається оскаржити деякі акти в судовому порядку. Так як ці документи видавалися й підписувалися для одних осіб, а на ділі ж, як заявляє заступник, землею користуються зовсім інші юридичні та фізичні особи. Тобто бази були перепродані іншим фірмам, а акти залишилися оформлені на старих власників. Тепер цим справою займається природоохоронна прокуратура. Загалом же, за підрахунками Сергія Феліксовича, таких актів близько 10 штук. Він же стверджує, що очаківський бюджет втрачає на цьому близько одного мільйона гривень недоотриманого податку на землю за сезон. Сезон для Очакова — це два з половиною місяці літа.
Крім того, як стверджує заступник міського голови, деякі турбази навчилися хитрувати. Зареєструвавшись як дитячі оздоровчі бази, ці заклади звільняються від сплати податків, навіть якщо землю вони орендують у міста. Проте путівки при цьому продаються усім, і дітям, і дорослим.
- У нас стала практикою вже така: вони реєструються як дитячі оздоровчі бази, а відпочивати беруть дорослих. Є така турбаза «Очаків» і база відпочинку «Ольвія» — вони за землю нам не платять взагалі, — говорить Сергій Феліксович і переходить уже до теми курортного збору. - А курортний збір взагалі дуже смішний. Якщо з усіх баз нам на рік надійде 20 тисяч гривень — буде добре. Курортний збір залежить від кількості людей. А наші бази, якщо зробити їм запит і виїхати перевіряти, то ситуація у них виявляється просто жахливою — людей (відпочивальників — НБ) у них немає.
Вийшовши з будівлі міськвиконкому, де компактно сусідують райдержадміністрація, міська рада, всі управління та відділи міського та районного масштабу, я направився до скверу, який розташований тут же, недалеко від порога.
У сквері гуляли й відпочивали переважно молоді матері з маленькими дітьми в колясках. З одною з них мені вдалося поговорити. Моїй співрозмовниці звати Людмила. Вона разом із сім’єю живе на п’ятому поверсі багатоквартирного будинку і для неї, як для мами маленької дитини, проблема подачі питної води більш як актуальна. Людмила каже, що коли до інших мешканців їхнього будинку, квартири яких розташовані на нижніх поверхах, вода подається о 7-й ранку, то у них у крані вона з'являється не раніше восьмої.
- Ось вчора вода у нас з'явилася десь пів на восьму ранку. А буває й так, що о восьмій ранку відключають воду — і все, живи як хочеш, — говорить про проблему води Людмила, але при цьому сміється. Цікаво, що її сім'я, яка складається з чотирьох людей, обирає 10 кубометрів води і платить за неї 120 гривень на місяць.
Признає проблему з водопостачанням в Очакові й директор місцевого водоканалу Андрій Євтушенко. За його словами, вся причина — у зношеності труб старого Матросівського водогону, який є основною водопровідною артерією міста. При цьому Андрій Євтушенко уповає, що його нарешті відремонтують. Нібито саме для цього Микола Топчій і відрядився у той день до обласного УКС — узгодити проєктну документацію з ремонту. Разом з тим, як повідомив директор водоканалу, всі бази відпочинку й табори, які знаходяться на території Очакова, мають свої свердловини й проблем із водою не відчувають.
- Ми займаємося у них лише водовідведенням, — говорить Євтушенко.
Разом із тим він повідомив, що одна реконструкція матросовського водопроводу повністю проблему не вирішить. Також потрібно встановити в кожному багатоквартирному будинку станцію підкачки. Але оплачувати установку подібного обладнання будуть уже не бюджет, а самі жильці будинків. Для цього навіть виконавчий комітет ухвалив рішення провести «роз’яснювальну роботу серед людей з метою необхідності встановлення підкачуючих насосів».
Як повідомила Лариса Ященко, начальник управління ЖКГ м. Очакова, термін будівництва за проєктом — 18 місяців. Але сказати, коли це розпочнеться, чиновниця не змогла, пославшись на те, що її управління не є замовником. Вона повідомила лише, що джерело фінансування — субвенція з державного бюджету.
Мій наступний співрозмовник — Максим, якого я зустрів на пляжі, не вірить у те, що проблема питної води в місті на морі буде вирішена.
- Я живу тут вже 12 років, з тих пір як переїхав з Росії. І кожен, хто приходив (на посаду міського голови — НБ) обіцяв її вирішити, але так і не зміг. Який це за рахунком у нас (мер — НБ) я і не пам'ятаю, — каже очаківець.
Згодна з ним і пенсіонерка Ніна Константинівна, основний заробіток якої — приїжджі на відпочинок. Гостям вона здає кілька кімнат у своєму будинку. Ніна Константинівна розповіла про те, як місцеве населення виживає за рахунок відпочивальників влітку, поселивши їх на ночівлю, продаючи морозиво, пиво, креветки, пиріжки та інші пляжні смаколики. Коли ж сезон закінчується, все місцеве працездатне населення дружно йде до очаківського центру зайнятості — стати на облік по безробіттю, щоб отримати допомогу.
- А як інакше нам виживати? Я — пенсіонерка, моя пенсія 1200 гривень на місяць. Як мені прожити на ці гроші? Якщо б я була працездатна, то теж пішла б (за допомогою — «Миколаївський бізнес»), — говорить Ніна Константинівна.
Разом із тим потік відпочивальників одночасно й був бичем для очаківців. Так як у літній сезон ціни на продукти, фрукти й овочі на місцевих ринках «ростуть як на дріжджах».
Повернувшись до Миколаєва, через кілька днів я поїхав до Управління з питань туризму та курортів облдержадміністрації в надії на те, що там мені зможуть пояснити, чому в Очакові такі проблеми з відпочивальниками. Так от, начальниця управління почала розповідати про те, що це місто безумовно — перлина миколаївського відпочинку та туризму. За її словами, Очаків цікавий своєю багатою історією, своїм унікальним побутом та багатьма іншими речами. Прозвучала навіть така фраза: «Якби в Очакові все було погано, ми б усе одно казали, що там усе добре». Потім, правда, мені взагалі сказали, що я не готовий до розмови, натякаючи, що я трохи поверхневий, так сказати «плаваю у темі».
Не сперечаюсь: місто, чий вік перевалив за півтисячі років, може бути й дійсно цікавим. Можливо, навіть у Очакові дійсно приховано величезний потенціал для розвитку галузей туризму та відпочинку. Але якщо не відремонтувати дорогу, яка веде від Миколаєва до Очакова, то хто ж захоче туди їздити відпочивати? Водії між собою називають її не інакше як «пральна дошка».
