Спекотний Очаків

Очаків знемагав від літньої спеки. Камені Старого міста були розпечені настільки, що годі було на них запікати рибу. У полудень спека досягла такої сили, що місто почало завмирати. По розпеченим вулицям пересуватися важко: навіть у тіні температура досягає 40 градусів за Цельсієм і шум навколо поступово стихав. Жовтувата пилюка, що лежала там щільним шаром, розпечувалася до того, що починала сама випромінювати жар. Розпечене повітря створювало міраж, як у пустелі, обманюючи мандрівників.

Перед нами Очаків століття тому. Перехрестя теперішніх вулиць Леніна та Шмідта. Десь далі вулиця упирається в поле. Ще немає існуючої забудови, а в кінці також немає сучасної вулиці 8-го Березня. Глядаючи на світлину, здається, що головними героями застиглої вулиці є півень і дві курки. Звичайний вигляд провінційного містечка. Зліва (на місці нинішнього скверу Горіча) керосиновий ліхтар як далекий ознака міської цивілізації. Приємно дивують дерева на знімку — це переважно чумацький горіх та акація. Виростити дерева у степовому районі того часу було нелегко, як і зараз. 

Справа можна побачити смугасту сторожову будку гауптвахти фортеці, де знесилений від спеки вартовий повільно реагує на те, що відбувається — швидше б зміна. Поклавши рушницю на плече й підперши підборіддя, він наполегливо розмірковує над чимось. А ще правіше, глибоко в тіні дерев, сховався від спеки його напарник, звернувши увагу на фотографа.

Процес фотографування у той час був не швидким. Ось і спостерігає він із тіні за діями фотографа службовець, завдяки своїй допитливості, потрапивши до історії.

А навколо ні вітерця. Жара, липень…

Кузнєць С.В., депутат міської ради.
Фото з архіву музею ім. Суворова