Край, привабливий для відпочивальників та мандрівників
Так сталося, що на Миколаївщині пріоритетними галузями завжди вважалися суднобудування, за ним – машинобудування, потім – сільське господарство, потім… А, наприклад, індустрія туризму як галузь економіки протягом десятиліть залишалася поза увагою. Часи змінилися. Тепер, коли ми зрозуміли, що край наш приваблює для відпочивальників та мандрівників, туризм потрібно активно розвивати. Проте це робиться повільно.
Щоб поговорити про проблеми миколаївського туризму, керівники кількох туристичних фірм запросили журналіста газети «Вечірки». У розмові взяли участь Марина Сафронова (Миколаївське бюро подорожей, філія ПАТ «Миколаївтурист»), Леонід Куриц (туроператор «ОКЕАН ТУР»), Володимир Самойленко (мережа дитячих таборів «Візит Альянс»), а також Віктор Чередниченко, зав. сектором рекреації та туризму Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.
Почали з того, що наш регіон загалом залишався невідомим для українського туризму, не кажучи вже про закордон.
– Я спілкувався з директорами провідних українських туроператорів, які возять туристів країною, – розповів Леонід Куриц. – Так от, навіть вони практично не знають, що можна подивитися в Миколаївській області. Як вони можуть пропонувати маршрути на Миколаївщину, якщо не мають інформації? Тому, насамперед, потрібно за допомогою ЗМІ та рекламної продукції заповнити цю «чорну діру»…
– А чи готові миколаївські туристичні компанії запропонувати і забезпечити достойний рівень послуг? Віктор Чередниченко відповідає на це питання впевнено. У Миколаївській області працюють кілька усталених компаній, у яких є підготовлені кадри, достатні матеріальні ресурси, є своя ніша в туристичному бізнесі, а також перспективи розвитку. Наприклад, «Хан-Тенґрі» – організатори активного туризму. «Візит Альянс» – це чудовий дитячий відпочинок в Очакові. «Бюро подорожей» пропонує цікаві екскурсійні маршрути по області тощо.
– Усі учасники, зацікавлені в розвитку туристичного бізнесу, повинні діяти в єдиному загальному напрямку: «Миколаївська область – це область, приваблива для туризму». Нам потрібні узгоджені дії, продумана маркетингова політика, завантаження всіх потужностей, – вважає Віктор Чередниченко. – Тому існує домовленість між туристичними компаніями діяти спільно: якщо одна компанія висуває свій проект (наприклад, «Очаків – місто фестивалів»), то вона є лідером, інші – допомагають. Яку роль у спільній справі відіграє наша Торгово-промислова палата? Ми створюємо для всіх зацікавлених організацій майданчик для обміну думками та інформацією, допомагаємо своїми зв’язками, клієнтами, організовуємо діалог владних структур, підприємців та громадських організацій для досягнення загального результату…
Значна частина розмови за «круглим столом» була присвячена місту Очаків — туроператори вважають його одним із найрозкрученіших брендів нашого краю.
– Цей туристичний об'єкт нам цікавий. У нього є все, щоб стати маленьким затишним курортом. Але роки йдуть, а в Очакові нічого не змінюється, – поділився проблемами Володимир Самойленко. – Чому в інших містах можливі реальні зміни? Наприклад, Бердянськ або російська Анапа… Я багато років знав їх як міста, за умовами відпочинку подібні Очакову. І раптом через короткий час прибуваю в ту саму Анапу, а це не Анапа – це вже справжні «Золоті піски». Спитаю: як вам це вдалося? Відповідають: а ми обрали нового мера. Прийшла людина, яка дбає про місто, знайшла інструменти, за допомогою яких можна швидко та ефективно діяти…
Очаків — чудове місце для проведення фестивалів на різні тематики, вважають керівники компаній, адже активний туристичний сезон тут триває з травня по вересень. Створюючи нові фестивальні проєкти, слід робити акцент на тому, що це містечко завжди було привабливим дитячим санаторієм. Інша безперечна перевага Очакова — його історія. Ми багато говоримо про дружбу з Росією, тож потрібно створити тут майданчик українсько-російської дружби.
Але на ділі зрушити проблему Очакова з мертвої точки дуже складно. Ось приклад. Минулого року, об'єднавши зусилля, турфірми намагалися запросити курсантів військових ліцеїв, щоб провести змагання і таким чином дати початок, можливо, новому фестивалю, присвяченому славі російської зброї. Як ви думаєте: Москва, Петербург, Мінськ подали заявки, готові були приїхати. А українські ліцеї — відмовилися. Міністерство оборони не дозволило!
На жаль, без допомоги держави, обласних та міських влад ефективне просування туристичної індустрії вперед або неможливе, або досягається величезними зусиллями.
- Я вже протягом п’яти років намагаюся знайти шляхи, щоб відкрити для туристів такий цікавий об'єкт, як острів Майський. Відпочивальники Очакова, Рибаківки, одесити, миколаївці прагнуть цієї екскурсії. Сюди приїдуть тисячі туристів, зокрема росіяни, українці, мешканці колишнього СРСР, які колись проходили службу на острові. Але стіну пробити неможливо! Три солдати стоять і охороняють шматок невикористаної землі. Напевно, можна надати цьому «куску» офіційний статус. Але це не справа приватних компаній. Розв’язати питання може лише керівництво області разом із Міністерством оборони. Кожен має займатися своїм ділом. Місія держави — сформувати інфраструктуру, а вже наше завдання — направити туди туристичний потік, – вважає виконавчий директор ТОВ «Візит Альянс».
Інший приклад, на якому зробив акцент пан Самойленко, не менш красномовний. Були в Очакові в гостях іноземці. Спитали: «Це море?» — «Море». – «Це курорт?» — «Курорт». – «А де човни?»…
– І справді, вони праві! Де морський транспорт між Очаковим та Рибаковкою? Турист дійсно хоче морської екскурсії... поблизу острів Березань, Кінбурнська коса. А ми не можемо дати! Три роки я шукав і не міг знайти жодного ліцензійованого човна. У цьому році знайшов. І що? Де причалити? Туристи йдуть до човна по пояс у воді. Спробував «пробити» дозволи поставити пирс у дитячому таборі «Жемчужина», – «не пробивається»!
Тож впровадити нове – велика проблема. Але й зберегти вже напрацьоване – теж проблема. З 2004 по 2007 роки в Очакові проводився фестиваль української діаспори «Чуття єдиної родини». Добрий був фестиваль. У ньому охоче брали участь етнічні українці з Канади, Росії, Австрії, Ізраїлю, Молдови, Білорусі. З Канади, між іншим, приїздили емігранти першої хвилі. «Заморські» українці привозили з діаспор пісні, танці, секрети декоративно-прикладного ремесла. Програми цього фестивалю викликали великий інтерес: тут були й концерти, й майстер‑класи, й фестивальне ходіння у народних костюмах, й спілкування за «круглим столом».
– Але Очаків виявився не готовий приймати гостей. Тут немає пристойних побутових умов, міські вулиці, сквери, пляжі не благоустроєні. Коли в 2007 році наші гості опинилися під зливовим дощем, серед бурлячих потоків води на брудних вулицях — багато хто був в шоці. Відтоді вже три роки ми не можемо відновити фестиваль — у обласному бюджеті на це немає грошей. А заявки на участь продовжують надходити — ми отримали їх навіть у нинішньому році, – розповіла одна з організаторок фестивалю Марина Сафронова.
Отже, замість інтенсивного руху вперед по згаданій вище «широкій магістралі» ми в Миколаївській області буксуємо і навіть робимо задній хід. Що це – упертість місцевої влади? Співвідношення проблеми туризму як другорядної? Не бажання вкладати гроші в далеку перспективу? Не така вона вже й далека, якщо врахувати суми, які прийдуть разом із туристами до місцевого бюджету. А ще, за різними оцінками, кожен tourist «кормить» від 3 до 15 підприємців.
– За допомогою депутатів можна прийняти необхідні постанови на місцевому рівні, які наведуть порядок на ринку туризму, ініціювати зміни до законів, скласти звернення до Верховної Ради, якщо це потрібно, – вважає Віктор Чередниченко.
У Володимира Самойленка — своє бачення шляху, яким слід іти: якщо туристичні компанії не можуть достукатися до «верхов», потрібно діяти «із середини», іти від малих проектів до великих. Слід віддати належне ТОВ «Візит Альянс» — у своїх «маліх проектах» воно досягло успіху. Але скільки зусиль це коштувало!
- Коли ми відкрили в Очакові аквапарк «Аттіка», у нас була велика проблема з відвідувачами. Статистика показує, що місцеве населення заповнює аквапарки лише на 1-5%. Сьогодні нам вдалося заповнити його очаківцями та миколаївцями на 50% — за допомогою реклами, за допомогою знижок, – розповів виконавчий директор ТОВ «Візит Альянс».
– Другим кроком: ми запропонували туристичним компаніям, які реалізують путівки в наші дитячі табори (якщо реалізація відбувається заздалегідь, взимку), включати в вартість путівки абонемент на відвідування аквапарку зі знижкою 50%. У загальній вартості путівки ця сума майже непомітна, а росіяни та білоруси із задоволенням користуються запропонованою послугою. Проте керівників туристичних компаній довго й настійно переконували в тому, що це хороший хід, європейська практика…
Так що, важко доводиться першопрохідцям на дорогах миколаївського туристичного бізнесу. Ще одна проблема: у місцевого населення немає поняття про «культуру відпочинку». Одного разу спробували турфірми запросити містян на екскурсії містом. Рекламу розмістили в пресі, розповсюдили рекламні проспекти. За три місяці висловили бажання пройтися вулицями Миколаєва з екскурсоводом… аж 5 людей. Турфірми зацікавилися: чому так? «А історія міста і так усім відома»… Однак ті, хто все-таки відправився на екскурсію, переконалися в зворотному й здивувалися: яка цікава біографія у Миколаєва, а ми про неї майже нічого не знаємо.
Свою серйозну проблему «озвучило» й Миколаївське бюро подорожей, яке організує автобусні маршрути в межах області. Бюро надає туристам комфортні автобуси з кондиціонерами, системою гучного зв'язку, ввічливими водіями, приверяє до співпраці кваліфікованих екскурсоводів. Але біда в тому, що паралельно в місті існує ціла армія «лівих» перевізників, які відбирають шматок хліба у турфірм. І не лише у грошах.
– Мене завжди дивувало: як можуть школи брати на себе відповідальність та домовлятися з цими перевізниками? А не дай Бог що станеться?.. Адже за будь‑якою офіційно діючою турфірмою стоїть цілий ряд «гарантів»: страхова компанія, ДАІ, наявний пакет дозволів перевізника, професійні екскурсоводи, – говорить ще про одну проблему Марина Сафронова. – А обирають «лівих», бо там дешевше. З іншого боку, де наші контролюючі та правоохоронні органи, які зобовʼязані припинити незаконні дії підпільних «фірм». «Офіс» однієї з них розташований, наприклад, у взуттєвій майстерні…
Очевидно, владним структурам пора зрозуміти, що туризм – це серйозна галузь, в якій існує реальна конкуренція між областями України та досить жорстка боротьба за клієнта. Якщо ми хочемо, щоб туристи їздили до Миколаївщини, то потрібно об'єднати зусилля туроператорів та місцевої влади – тоді що‑то вийде. А підготовку до сезону-2013 розпочати вже сьогодні.
– Підтримуючи туроператорів, які залучають туристів до Миколаївської області, влада значно допомагає малому та середньому бізнесу, а також сприяє наповненню бюджетів усіх рівнів. Це тренд внутрішньої політики держави, яка прийняла розумні закони та низку підзаконних актів щодо підтримки малого та середнього підприємництва, – сказав у завершенні Віктор Чередниченко. – Залишається тільки одне — діяти!
Наталія Христова.
Джерело: www.vn.mk.ua
