Легенди Очаківа. Скарби Сагайдачного в Ольвії

Хто не мріє знайти скарб?!

ХОТІЛИ ПІДСОБИТИ КУБАНЦЯМ У БОРОТЬБІ З ЧЕРВОНИМИ
- В Україні багато нерозшуканих скарбів, - розповідає редактор журналу "Музеї України", письменник Віктор Тригуб. - З старанням порившись у історичних матеріалах, можна знайти згадки про безліч місць, де можуть покоїтися козацькі скарби.  Так, у Великіх Сорочинцях (де, за переказами, сховав свої скарби гетьман Данило Апостол), у Глухові та Любечі (тут може опинитися те, що не встиг вивезти до Англії гетьман Павло Полуботок).  Скарби Івана Мазепи слід шукати у Переяславі-Хмельницькому, а також у підземеллях Києва, біля Софійського собору. Особливо цікаві перекази про скарби гетьмана Петра Сагайдачного.

- Напевно, багато хто чув про село Парутино, що в Очаківському районі Миколаївської області, - продовжує Віктор Тригуб. - Колись на його місці стояла легендарна Ольвія, де закінчувався Великий Шовковий шлях. Але мало хто згадує, що саме тут на початку XVII століття славно повоєвав зі своїми козаками гетьман Петро Сагайдачний. Є відомості, що саме тут козацький ватажок сховав гігантський скарб.

…На початку 1920 року в Криму до останнього прем'єр-міністра Кубанської Народної Республіки та верховного атамана Кубанського козацького війська Василя Іваніса прийшли два старі запорожці. Знаючи, що ті, хто втікав від більшовиків з Кубані, мають фінансові проблеми, вони розповіли про золото, надійно заховане серед руїн Ольгівії. Говорили, що існує кілька орієнтирів, за якими рано вранці можна знайти місце, де лежать скарби.

У обстановці суворої таємниці кубанське старшинство вирішило відправити в Парутино десант. На жаль серед них був агент ЧК, завербований під загрозою розстрілу сім'ї. Він же повідомив червоним про готуючуся експедицію, вказав місце висадки, приблизний час, назву судна та мету десанту…

Було відібрано півсотні перевірених козаків. Дістатися вирішили невеликим кораблем, привезеним із Кубані. Керувала судном команда з трьох осіб.

ІЗ ПОКОЛІННЯ В ПОКОЛІННЯ
Механіком корабля був юний Микола Остапович Тютюнник із станції Брюховецька. Саме він і розповів про десант атаману Американського козацтва Сергію Цапенку. На той момент Тютюнуку було 98 років!..
- Сергій Цапенко переказав нам слова Миколи Остаповича, - продовжує Віктор Тригуб. - Як вони вночі вийшли із Євпаторії — ніби на рибалку. Козацькі діди, яким на той час теж було за добру сотню років, усе мовчали або молилися. Судячи з усього, кожен старий знав лише свої прикмети, і знайти скарби вони могли тільки удвох.

…Прослизнули непомітно повз Очаків у Дніпровський, а потім у Бузький лиман. Підійти до берега в указаному місці не змогли. Переправилися човном. Екіпаж, у тому числі Тютюнник, залишився на судні.
- Приблизно через півгодини розпочалася страшна перестрілка, — каже наш співрозмовник. - Десант давно очікували червоні. Як згодом вдалося дізнатися, провідників намагалися взяти живими. Козаки чинили відчайдушний опір. Намагаючись вирватися з оточення, але безуспішно… Билися до останнього, загинули всі — у тому числі й діди. Коли червоні почали обстрілювати судно, капітан віддав наказ відступати. Хоч і з пригодами, але дісталися до Криму. На тому ж судні, як я розумію, пізніше кубанці переправилися до Туреччини.

Віктор Тригуб із колегами розпочали власне розслідування: розмовляли з істориками, вивчали книги.

- Поступово ми дійшли висновку, що ті запорожці, які прийшли до Василя Іваніса, мали певні відомості про скарби Сагайдачного. У 1606-1607 роках він узяв Варну. Запорожці тоді захопили 180 тисяч золотих монет! Потім вони взяли Ізмаїл, Перекоп, Очаків. Дуже ймовірно, що певну частину трофеїв Сагайдачний заховав неподалік від стародавніх грецьких руїн — місце, зручне помітне. Координати сховищ зберігалися довіреними, передавалися з покоління в покоління.

СКАРБ ДО СЬОГОДНІ НЕ ЗНАЙДЕНИЙ
- До речі, раз ми заговорили про скарби Сагайдачного: існує легенда, що він закопав чимало золота й срібла й у Криму, - каже Віктор Тригуб. Спробуємо розібратися, звідки могла з'явитися ця інформація. 1616 рік: козаки взяли Кафи (нині Феодосія), захопивши всю казну кримського хана. А це — кілька тонн золотих та срібних монет! «Автоматичною» вони стали скарбницею Запорозької Січі. Кримчани та турецький султан майже зійшли з розуму після цього, хотіли навіть оголосити війну Польщі… Дуже ймовірно, що після Кафи Сагайдачний щось закопав неподалік від цього міста.

Потім козаки рушили на Кавказ, побували у дружніх грузинських правителів. Продовжили "круїз" через Туреччину, де взяли ще кілька міст, звільняючи рабів.

За словами Віктора Вікторовича, дружина Сагайдачного повернулася додому іншим шляхом — через Молочний лиман (зараз це відомий курорт Кирилівка). І ні в Ольвію, ні в Кафи Сагайдачного уже не потрапив. Так що існування частини цінних трофеїв, здобутих у Туреччини, схованих на чорний день, цілком реально.

- Найпродуктивнішими можуть виявитися пошуки Парутинського скарбу, - завершує свій розповідь дослідник. - Зараз ось намагаємося дізнатися назву того судна, прізвище командира, дідів-проводників. Треба якось добратися й до архівів ВЧК-ОГПУ: там мають лежати звіти про ту операцію, подробиці бою, шифри агента. Де їх шукати? Можливо, у Миколаєві або Харкові, Києві. Але швидше за все нині вони у Москві.

У одному Віктор Тригуб впевнений: незважаючи на те, що Ольвію давно уже перерили вдоль і поперек, і "чорні", й "білі" археологи, скарб Сагайдачного поки не знайдений. Інакше про це вже стало б відомо. І навіть вашим друзям, коли ви зателефонуєте їм і розкажете всі ці історії.

"Нова Січ" і "Музеї України"
газета «Очаківський тиждень» №49 від 29.12.13