Фестиваль авторської пісні та грецького мистецтва "Ольвія-2012"
У мешканців Очакова склалася добра традиція щороку, наприкінці серпня брати участь у програмі фестивалю у селі Парутино. Адже корені багатьох очаківців тягнуться із сіл району.
Минулого року представники нашого велоклубу «Коло» організували невеликий велопробіг до берегів стародавнього міста. Фестиваль пройшов на належному рівні, весело й гучно.
25 серпня 2012 року велосипедисти клубу «Коло» вирішили в рамках велопробігу Очаків – Парутино взяти участь у цьому цікавому заході.
Оскільки фестиваль тривав 25 та 26 серпня, вирішено було залишитися на наступний день. Для наметового містечка велосипедистів відведено спеціальну територію, прилеглу до заповідника.
Дорога до Парутино, вздовж лиману, була надзвичайно цікавою, хоч і складною. Залюбувавшись вітряками, за Аджиголом, майже втратили оператора. Але в цілому дистанцію подолали безпечно всі, навіть двоє хлопців обігнали основну групу.
Потім був обід, і купання в лимані, який, захоплений хвилями, намагався злизати наші велосипеди та забрати в давнє місто, третина якого знаходиться під водою.
Підйом на кручу, після купання був більше схожий на втечу; вода не залишила нам ні сантиметра берега протягом п’яти хвилин. Довелося, майже з велосипедами в руках, карабкатися по досить крутом глинистому підйому.
У цей час уже зводилася сцена, готувалися артисти та претендентки на звання «Міс Ольвія», наближувався до завершення велопробіг Миколаїв – Парутино, у якому взяли участь понад 150 осіб різного віку. З радістю зустрічалися минулорічні друзі, легко знайомилися з новими людьми. Виявилося, що в Ольвію приїздять як одесити, так і хлопці з Южноукраїнська. Справжні герої, які подолали трасу, чинячи опір сильному зустрічному вітру. Потрібно було допомагати на трасі новачкам та втомленим; швидкі також не нудьгували.
Злегка перевівши дух та обмінявшись враженнями, ми вирушили розкладати намети та готуватися до концертної частини фестивалю. Багато цікавих речей можна побачити у мандрівників. Багато з них можуть розповісти цікаві та повчальні історії зі свого «покатушного» досвіду.
А поки розставляли намети, розпалювали багаття, готувалася нескладна їжа паломників. Під акомпанемент барабанів представники общини кришнаїтів з міста Миколаєва готували свої традиційні частування для всіх бажаючих.
Зазначаючи, що їжа вегетаріанська та екологічно чиста, ці милі люди нагодували переважну більшість присутніх ситною та корисною їжею, яка складалася з вареного рису, пюре з манної крупи з родзинками та бананом, супу з квасолі, огірків, помідорів, козячого сиру та картоплі. На десерт — компот із яблук. Усе це кипіло весело з усмішками та жартами. Представниці прекрасної статі прикрашали індійською розмальовкою.
Поступово табір обжився, зігрівся і наївся. До цього часу пристрасті на схилах оврагу, де розташовувалися місця для глядачів, набирали оберти.
Самобутні напеви бардів, чергувалися з конкурсами та номінаціями на звання і премії, з грецькими танцями та мелодіями. У сутінках південного вечора здавалося, що справжні грецькі Афродіти виходять на сцену, не з-за куліс, а з піни моря.
Не всім було судилося осилити культурну програму фестивалю, у якій була дегустація вина та солодощів, демонстрація грецького фільму, дискотека та багато цікавих зустрічей і знайомств. Напевно так само дружно й весело святкували свої свята давні ольвіївці, дякуючи своїм Богам за опіку в їхній щасливій державі. Багато сил забрав жаркий і вітряний день. А багаття не відпускали гостей до світанку.
Зранку гостинні діти Кришни нагодували сніданком, розігрітим обідом, усіх, хто зголоднів. Цей сніданок можна порівняти з контрольним пострілом. Дуже ситна їжа.
А від адміністрації заповідника, любителів історії, чекав сюрприз — екскурсія заповідником.
Екскурсійного гіда дорослі слухали, як у дитинстві слухали казки. Тільки ці казки і є наукові відкриття археологів.
І ось настав час збирати речі для зворотного шляху. Було сумно бачити, як порожніє схил кургану, з кожною годиною стає менше наметів, менше велосипедів.
Але багато хто не поспішав залишати ці теплі та благодатні края. Сонце піднялося, і відходити від води було небезпечно, а тим, кому на велосипедах потрібно було повертатися до Очакова. Вітер продовжував дути південний, в обличчя. Перейшли на Волоську косу, там відпочивали від шуму й сонця перед важкою дорогою додому.
Слід відзначити, що фестиваль дуже подобається і господарям, і гостям; це видно з того, як зростає інтерес серед відвідувачів, яких з кожним роком стає більше.
Ми з нетерпінням чекаємо нових зустрічей у наступному році. Приємні спогади про чудові дні наприкінці серпня зігріватимуть багатьох у сирій приморській зими.
А. Беспаленко
серпень 2012 р.
