Вихованець очаківського футболу Валерій Журавко

Журавко Валерій Вікторович

Майстер спорту СРСР (1967). Заслужений тренер України (1992).

Народився 05.09.1947. Півзахисник, нападник). Кар'єра гравця: «Авангард» (Жовті Води); «Судостроитель» (Миколаїв) - 1967-69, 71 рр.: понад 70 матчів, 8 м'ячів; «Авангард» (Тернопіль), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Заря» (Луганськ), СКА (Одеса) - «Зірка» (Тираспіль), «Локомотив» (Херсон). Освіта: Київський державний інститут фізичної культури (1971), Вища школа тренерів при ГУОЛІФК (1985), Диплом А-УЄФА. Тренерська кар'єра: «Пахтакор» (Андіжан, Узбекистан) – старший тренер, «Артання» (Очаків) – головний тренер, «Евіс» (Миколаїв) – головний та старший тренер, «Ворскла» (Полтава) - старший тренер, «Інтер» (Баку, Азербайджан) - старший тренер. Досягнення: «Маяк» - «Артання» (Очаків) – кубок СРСР серед колективів виробничих (1990), бронзовий призер першої ліги (1992); «Евіс» - чемпіон першої ліги (1994); «Ворскла» - 4-е місце, участь у кубку УЄФА; «Інтер» - 2-е місце, участь у кубку УЄФА.  У середині 80-х рр. створив команду «Маяк» (Очаків). З нею пройшов шлях від чемпіонату області до рангу команди майстрів. З командою (перейменованою у «Артанию») виступав у другій лізі чемпіонату СРСР (1991), в першій-другій лігах чемпіонату України (1992-1995). Чемпіон України за класом «Б» («Авангард» Жовті Води 1966).

Пропонуємо вам уривок із книги Н. Меркушeва та В. Гнатюка

«Персоналії жовтоводського футболу»:

«Вихованець очаківського футболу. У роки його юності на одній із ігор за аматорський колектив його помітив та запросив у команду відомий український тренер Анатолій Зубрицький, який тоді працював у «Дніпрі». Після закінчення сезону 1965 р. у Жовтих Водах «Авангард» мав вакансії — із колективу пішло двоє основних бомбардира: В. Лапшин та В. Мальченко. Микола Заворотний приїхав у Дніпропетровськ «уговарювати» Євгена Жучкова попрацювати в Жовтих Водах і саме на тренуванні дніпропетровського дублю йому припав до душі один із гравців — це був Валерій Журавко. А Микола Кирилович, треба зауважити, міг переконати кого завгодно. Дав «добро» Жучкову попрацювати в «Авангардi», а потім уже разом із ним переконав і тренера дублю, легендарного Михайла Дідевича, відпустити в Жовті Води і Журавка. Проблем з адаптацією у молодого футболіста в новому колективі не виникло. Хлопець виявився веселим, компанійським і відразу подружився з хлопцями, більшість із яких були його ровесниками. Ще на зборах Заворотний почав відпрацьовувати зв'язку нападників «Помазан - Журавко» і до початку сезону це був грізний дует, що наводив паніку в захисних рядах суперників. Разом вони провели 32 м'ячі, рівно половину від усіх, забитих командою у сезоні. Дванадцять разів відзначився у воротах суперників Валерій Журавко.

Авангард Жовті Води-1966 в зірковому складі
Заворотний Н.К. (старший тренер), Журавко В., Шевченко В., Онопко В., Чебанов В., Помазан А., Литовкін В., Черкассов Є., Новиков Ю., Лазарчук Ф., Жучков Є.И., Крыж М., Волков И., Козинець В., Варакута Ю., Зінченко В., Кришталюк Н., Тарасенко А.

Авангард Жовті Води - чемпіони України. Зірковий момент
Жучков Є.И., Литовкін А., Лазарчук Ф., Новиков Ю., Онопко В., Чебанов В., Черкассов Є., Заворотний Н.К., ст.тренер, Журавко В., Шевченко В., Литовкін В., Ткач А., Волков І., Зінченко В., Козинець В., Варакута Ю., Помазан А., Крыж М., Кришталюк Н.

Два із забитих м'ячів Валерій запам'ятав на все життя. У листопаді 1966 р. «Авангард» мав провести додатковий матч за званням чемпіона республіки з хмельницьким «Динамо».

У нападі Валерій Журавко

Дві заплановані регламентом зустрічі – у Хмельницькому та Жовтих Водах - не визначили переможця – бойові нічиї. Третій фінальний поєдинок відбувся на Центральному стадіоні Києва. Розповідали, що в день матчу рано вранці, повертayчись із зарядки, Валера на алейці парку підняв залишену кимось двадцяткопійкову монету. «Сьогодні заб'ю два м'ячі» - обмовився, жартуючи, юнак. Усі посміялися і продовжили пробіжку. І не вірте після цього в прикмети.

Журавко - тренер команди "Маяк" Очаків

«Попит» на Валерія Журавко того року миттєво зріс. До складу багатьох клубів хотіли бачити його у своїх рядах, зокрема дніпропетровський «Дніпро».

Але Валерій поїхав на рідну Миколаївщину, куди його наполегливо кликав старший тренер «Судостроителя» Абрам Лерман. Програвши за миколаївську команду три неповних сезони, його знову потягнуло в Жовті Води.

Можливо ще довго грав би Журавко у Жовтих водах, але в 1971 р. «Аванґарда» не стало. Повернувся знову до Миколаєва. Згодом були Тернопіль, Тираспіль, Херсон, але така яскрава гра вже не демонструвала. Після завершення кар'єри професійного гравця він не пішов із великого футболу. Закінчив Вищу школу тренерів і повністю присвятив себе тренерській роботі. Спочатку свого тренерського шляху він ще з одним відомим миколаївцем — Олександром Авер'яновим — успішно працював в андіжанському «Пахтакорі».

Згодом в рідному Очакові, де «слепив» команду «Маяк», яка під його керівництвом у 1990 р. виграла Кубок СРСР серед колективів фізкультури, а потім пройшла шлях від любителів до міцного середнячка другої ліги чемпіонату СРСР, пізніше першої ліги національного чемпіонату. У 1994 р. Журавко працював старшим (головним) тренером «Евіса». А останній його прихід в миколаївську команду відбувся на початку липня 1998 р., коли він протягом трьох місяців був помічником головного тренера Анатолія Конькова. Згодом Валерій Журавко працював у полтавській «Ворсклі» та азербайджанському «Інтері».

Зараз ветеран живе у Херсоні. Оглядаючись на прожиті роки, переконаний, що прожив у футболі гарне життя. Нічого не шкодує, а свій шлях, безумовно, повторив би знову. Іноді болить спина, а ближче до осені ноги «крутяться», яких у боротьбі за м'яч він ніколи не відпускав.

Ред. С.Кузнець
Використано матеріали з Інтернету