Морський вокзал Очаківа
Сьогодні назвати його воротами міста неможливо навіть із великим натягом. А колись тут дійсно кипіло життя, приходили й відходили судна, збирався натовп — перш за все відпочивальники та мешканці Кінбурнської коси зі своїми баулами та кошиками. Сьогодні ж — панує тиша та запустіння, але більшість очаківців пам'ятають його іншим…
«Планується у другій п'ятирічці повністю зробити реконструкцію Очаківського торговельного порту. На 1932 рік виділяється 40000 руб. на дноуглублення карантинної пристані. Тоді великим судам можна буде підходити до причалів. 250 000 виділяється на будівництво пристані з морської сторони, що дасть можливість підходити кільком судам одночасно, не зволікаючи з обслуговуванням. 100 000 виділяється в 1933 р. на будівництво склепів та ін. будівель. Уся робота повинна розпочатися у другому кварталі 1932 р. і закінчитися у третьому 1933 р. Буде відкрито дві примірові лінії: Очаків-Таврія та Очаків-Березанський лиман з заходом Вікторівку, Казу, Новоселовку, Андрєєво-Зоріно та ін.»
газета «Чорноморська зірка»
Спокійне життя порту було перерване війною.
Червень 1941р.
Відновлення зруйнованого порту розпочалося одразу після звільнення міста. Нагадуємо, що сам порт розташовувався праворуч від спуску (унизу нинішньої вулиці К. Хетагурова), а зліва (під вулицею Цокуренко) був пустир.
«З 8 по 18 квітня 1956 р. проводиться декадник із озеленення міста. Щоб зробити місто квітучим, виконком міськради розробив 10-річний план озеленення міста. За цей період планувалося закласти лісопарк площею 70 га, який повинен був розміститись на в'їзді в Очаків. У 1956 р. збільшують до 4-х тисяч кв. метрів висадження квітів на газонах-клумбах, крім того буде побудована квіткова оранжерея. Значно розширюється парк ім. Суворова, закладається новий парк поблизу торгового порту. До 1 травня очаківці матимуть ще один сквер по вул. Луначарського»».
«Во время апрельского декадника леса и сада 1956 г. силами трудящихся заложен новый сквер. Расположен он на взморье вблизи торгового порта».
газета «Чорноморська зірка»
Результат праці наших батьків можна побачити й зараз. Звісно, його важко назвати парком, але сквером — цілком. За 60 років дерева виросли, для багатьох із них це значний життєвий термін. За цей час змінилася й сама територія.
Але життя продовжувалося.
«З 1.04.59 р. розпочалося регулярне рух пароходів за лінією Одеса-Очаків-Херсон. Лінію обслуговують пароходи «Оріон» та «Славянськ», які здійснюють денні та нічні рейси»
Очаківці прибули до Одеси
«Січень 1958 р. розпочав пасажирські рейси за лінією Очаків-Одеса катер «Сапфір». З Очаківського порту він виходить о 14:00 дня у вівторок, четвер и п’ятницю. У зворотний рейс катер виходить о 7:30 ранку наступного дня»
газета «Чорноморська зірка»
«03.04.62 р. Теплохід «Котовський» рейсом Одеса-Херсон із заходом в Очаків відкрив рух пасажирського флоту»
газета «Чорноморська зірка»
Теплохід «Котовський»
З часом порт збільшує вантажні, а головне — пасажирські перевезення. Виникає потреба у зведенні морського вокзалу.
«Апрель 1962 г. заканчивается строительство нового морского пассажирского вокзала. Он будет иметь вестибюль, комнату матери и ребенка, буфет, зал для отдыха служебные и бытовые помещения. 1 мая 1962 г. вокзал будет сдан».
газета «Чорноморська зірка»
Двохповерхова будівля Очаківського морського вокзалу мальовничо «потопає» у схилі, що спускається до моря. Пасажири в очікуванні рейсу могли спокійно відпочити в тіні дерев, сидячи на численних лавках та милуватися видом на море. Не обділяли увагою це місце й очаківці.
Це саме місце через 50 років
Колись через морський вокзал у період навігації щороку проходили десятки тисяч людей. Звідси здійснювалися рейси до Одеси, Миколаєва, Херсона, Кінбурнської коси. Один із хітів 70–80 років — перша в сезоні клубніка, яка продавалась в Очакові, привозилась катером з Кінбурнської коси. Її визначали легко — не лише за продавцями та перекупниками. Відмінністю була те, що її потрібно було добре мити. Якщо помиєш не дуже добре, то обов'язково відчуватимеш пісок на зубах.
1968 р. МО-99 Клубніка з Покровки
Різке збільшення кількості пасажирів розпочалося в 70-х. І винуватами тому були СПК. Швидкісні пасажирські судна на водяних крилах — незабутнє спогад того часу. Швидко й вітерцем можна було дістатися до самої Одеси. На екскурсію, на морозиво або просто погуляти. І ціни не особливо «кушалися», хоча судно на водяних крилах — річ у експлуатації не дешева. Але 3 рубля за 45 хвилин морської прогулянки очаківці ніколи не жалкували. До того ж у період загального дефіциту в буфетах цих суден можна було придбати розчинну каву, цукерки в коробках, згущене та пастеризоване молоко, і багато іншого.
На Одессу
Заходили в Очаків і річкові круїзні теплоходи. Вони ставали з зовнішньої сторони пасажирського причалу. У період їх стоянки порт набував якийсь особливий солідний вигляд. Прогулянку на них по Дніпру здійснювали й деякі очаківці.
Дизель-теплохід "Карл Маркс" в Очаківському порту
А для місцевих хлопців особливий шик полягав у тому, щоб зламати на борт і, поки не спіймає охоронець, встигнути стрибнути з носа судна у воду.
Морський вокзал використовувався не лише для регулярних пасажирських перевезень. Поїздка на прогулянковому теплоході була одним із улюблених видів літнього відпочинку. На морському вокзалі можна було замовити морську прогулянку.
Великим попитом користувалося катання на морському трамвайчику випускників шкіл, які зустрічали в морі світанок. А скільки було морських екскурсій вздовж узбережжя, на Кінбурнську косу, на острів Березань. А ще «Комети» здійснювали екскурсійні рейси до Одеси за замовленням наших курортно-оздоровчих закладів. У дев'яності passenger перевозки почали згортатись — запрацювали закони ринку. Виявилося, що поїхати до Одеси автобусом стало значно дешевше, ніж морем. Держава перестала дотувати морський транспорт. Пасажирські перевезення з кожним роком скорочувалися. Перестали ходити «Комети» та «Колхиди» (нові СПК, що з'явилися в 80-х). Незабаром вони повністю зникли з наших вод. Уйшов із Очакова останній «ОМік». Закрита каса морського вокзалу. Довгий час працювало затишне кафе «Волна» (його приєднали до вокзалу пізніше). Навіть була проведена його капітальна реконструкція, здавали кілька разів в оренду. Але, як кажуть, бізнес не пішов.
Якось непомітно виросло ціле покоління очаківців, які не знають, що таке «Комета», і тим більше ніколи не бачили їх біля очаківського причалу. Вони з заздростю слухають розповіді старших із серії «А ось у наше час…»
Сьогодні морський вокзал виглядає як сумна картина. Тут тихо і ні одного судна не видно. На давно не ремонтих стінах з'явилися тріщини.
З внутрішнього оздоблення десь дихає час радянського періоду: у залі очікування висить карта-схема руху суден прибережної лінії, на якій відзначено навіть портопункти в Березанському лимані Андрєєво-Зоріно, Новоселовка, Лагерна коса, куди раніше доставляли пасажирів. Зараз у це важко повірити — в Березанському лимані і рейсові пасажирські перевезення. А адже було...
Сходи та огородження на вході тріскалися й облуплювалися, Навіть вдень тут себе почуваєш надзвичайно неуютно й самотньо, а вже вночі, коли на території не світить жоден ліхтар, стає страшно.
Після відвідання морського вокзалу закрадається думка, що морський пасажирський транспорт в Очакові таким, яким ми його пам'ятаємо, ніколи не відродиться. Хоча існує база й є море. Можливо з часом знайдеться той, хто вдихне нове життя в старий Очаківський морський вокзал.
А поки те, що створювалося для очаківців та гостей нашого міста, стоїть у тиші та запустінні. Очаківська гордість нашого міста — ще одна зникаюча?
С. Кузнєць,
депутат міської ради
