Очаківська бувальщина. Вогняний рейс

На міському кладовищі біля самого входу стоїть піраміда сірої кольору. Такі обеліски у народі називали тумбами. Короткий напис на ній повідомляє, що цей скромний пам'ятник встановлено на пам'ять жертв війни. Але за скупими рядками посвяти прихована ціла історія…  

У перший день другого місяця війни рано вранці з Одеси вийшов пароплав «Новоросійськ», який тримав курс на Херсон із студентами Одеського медичного інституту. Це був старий морський буксир, швидко переделаний для перевезення людей. Після виходу з порту — біля маяка — пароплав підібрав партію мобілізованих, прийнявши їх із піджидавшої баржі. Усі пасажири зібралися на верхній палубі, оскільки трюми виявилися забитими військовим вантажем. Щоб врятуватися від палючого сонця, над палубою натягнули брезентовий тент. Через півгодини пароплав наздогнали три «Юнкерса-87». Одразу атакували. З увімкненими сиренами, від яких кров застигала в жилках, обстріляли судно з пулеметів і скинули бомби. З'явилися перші вбиті та поранені. Капітан пароплава не розгубився і під час першої атаки здійснив вдалі маневри. Скинуті бомби впали повз, обіймаючи крихітне суденя цілим водяним валом. «Щуки» зробили коло, пролетівши над пароплавом на невеликій висоті, а замикаючий спустився настільки низько, що зацепив шасі літака мачту, і вона впала на голови пасажирів, пробивши тент. Усі встигли роздивитися обличчя пілотів. Пілоти весело усміхалися і показували знак: кулак з відтопиреним вниз великим пальцем. Знову заход, обстріл з кулеметів  і одна бомба все-таки потрапляє в корабель. Вона влучила прямо в бак, де лежала купа тюків і … не вибухнула. Під крики і стогони поранених, перелякані насмерть люди, кинулися до єдиної рятувальної шлюпки. Офіцер — старший серед мобілізованих піхотний капітан — витягнув пістолет і почав стріляти в повітря: “Всі назад! Хто спустить шлюпку — застрелю!”. В цей час літаки спокійно зробили розворот і знову приготувалися до атаки. Капітан-піхотинець, зриваючи голос, вигукнув: «Слухай мою команду! По літаках противника — вогонь!». Але ніхто не зрушив. Озброєні люди оцепеніло й перелякано дивилися на наближаючийся «Юнкерс». Ще трішки — і він відкриє вогонь. Багато хто почав ховатися під парусиною, лавками…

І раптом — хльостка черга кулеметна. Це старший краснофлотець із групи супроводу, тримаючи кулемет на вазі, дав довгу чергу навстречу літаку. Його тіло тремтіло в такт стрільби, а на обличчі застигла якась страшна усмішка. І в долю секунди сталося прозріння: завелися часті постріли з карабінів. Призовники стали вести беглий вогонь, який з кожною секундою ставав усе щільнішим. Чудес не буває, але воно сталося: атакуючий «Юнкерс» ледве помітно дёрнувся і відігнувся з бойового курсу, завалюючись на праве крило. Два інших літаки тут же вийшли з бою слідом за своїм ведучим. Залишаючи за собою білуваті хмари, що виривалися з-під капота, збитий «Щука» помітно втратив висоту і через кілька секунд упав у море разом із екіпажем. Два інших пикируючих швидко набрали висоту і, ухилившись на захід, невдовзі зникли з виду. Пораненим на пароплаві надали посильну допомогу. П’ятьох загиблих поклали у ряд, накрили шматком розірваного пулями брезенту. На пароплаві, десь у тюках, нерозірвана бомба — і з хвилини на хвилину можливий повторний наліт. Нещодавнє разом пережите потрясіння несподівано згуртувало людей. Усі команди капітана-піхотинця виконуються тепер чітко й швидко. Машина працює рівно, викидаючи в небо жирний дим із продірявленої труби. Від смертельного вантажу потрібно якнайшвидше позбутися, і капітан пароплава взяв курс на Очаків. Близько 15 годин «Новоросійськ» благополучно пришвартувався в Очаківському порту. Пасажири раділи, що вижили. Піротехніки відвели пароплав на рейд, знешкодили бомбу. Команда за допомогою призовників взялася за усунення пошкоджень.

Уранці наступного дня був здійснений потужний авіаналєт на Очаків. Німці у відплату за збитий «Юнкерс» бомбили місто, порт. Жертами бомбардування стали 11 зенітників та 6 мирних жителів.

Але доля знову зберегла корабель: ні одна бомба не потрапила в «Новоросійськ», що стояв біля причальної стінки.

Незабаром стало відомо, що саме знаходилося в трюмі корабля. З Одеси до Херсона везли авіабомби. Їх у трюмі було більше сотні.

Обеліск жертвам бомбардування був відкритий одразу після війни, і він стояв неподалік від пам'ятника Суворову до 1965 року, коли був перенесений на міське кладовище. Старожили повинні його пам'ятати, оскільки до нього щороку клали квіти.

Збереглася фотографія його загального вигляду. Дякуємо вам за збережену пам'ять.

Н. Іванов
Газета «Очаківський тиждень» №55 від 25.09.14