Безпритульні собаки: хто винен і що робити?

 

Безпритульні собаки – негарна, але реалістична «візитівка» кожного міста на пострадянському просторі. Очаків — не виняток. Але чи можна щось зробити, щоб зменшити популяцію безпритульних тварин, не вдаючись до насильства?

У групі «Очаків» Вконтакте розгорнулася дискусія та голосування щодо створення притулку в Очакові. Так, ідея заманлива. Так, багато хто підтримує.

 

Давайте розберемося в кореневих причинах та методах вирішення проблеми.

Щодо безпритульних тварин люди зазвичай поділяються на три групи:

- жаліючі та годувальники. Їм боляче бачити страждання братів менших. Вириваючи крихти з доволі скромних сімейних бюджетів вони підкормлюють бідолашних, будують їм будки та лежанки. Практично в кожному дворі є «улюбленець» або «нахлібник».

- активні захисники тварин. Найчастіше саме вони є тими самими «кормильцями». Але окрім цього намагаються знайти собачкам хороших господарів. Найчастіше це щенята, бо відбирати дорослу собаку з вулиці — невдячна справа. Дякуємо Аліні за щире серце.

- агресивні «захисники людства». Ці товари́ші ніколи не кинуть собаці кістку або шмат хліба (окрім випадків, коли шматок начинено отрутою). Вважаючи собаку загрозою для свого здоров'я, вони, на жаль, щиро вважають, що відстріл — єдиний спосіб вирішити цю проблему.

Але всі вони одностайні в одному — безпритульних собак не повинно бути на вулицях.

Звідки беруться безпритульні собаки?

Головна маса — від тих же безпритульних собак. Кожна безпритульна самка може дати потомство двічі на рік. В середньому це 4–5 щенят. Деякі, звісно, не виживуть. Але й ті, що залишились, збільшують поголів'я безпритульних собак на кілька відсотків щороку. Через рік уже підрослі щенята починають приносити потомство.

Маленькі щенята, які жили на початку просп. 50-річчя Жовтня. 2007 р.

2011 рік. «Катакомби», викопані одним поколінням малюків за тією ж адресою на проспекті за 4 роки.

Висновок — стерилізація. Але чи врятує це місто від собак?

У будь-якому великому місті існують притулки для собак. Волонтерам, які там працюють, стикаються з проблемою не безпритульних, а «колишніх домашніх» собак. Кого-небудь викинули, «забули», залишили прив’язаними і пішли, виганяють через алергію, через народження дитини, через переїзд… А скільки «загублених» тварин безпритульно бродять по вулицях!

Деяким пощастило і вони «підробляють» охоронниками за їжу.

Лодочная станція на «Ольвії». 2007 р.

Абсолютно адекватні до дітей собаки насторожено поставилися до не дуже тверезого чоловіка. Напевно життя на вулиці навчила їх добре розбиратися в людях.

Все, що йому було потрібно — трохи уваги та ласки.

До речі, левова доля у потоці нових тварин на вулицях — за потомками домашніх улюбленців, господарі яких не вважають за потрібне нести за них відповідальність. «Заберіть щенят у притулок, а то їх доведеться викинути», — волонтери, що допомагають тваринам, чують такі фрази щодня. Не встигли за ними, думали, що сформується черга на щенят, впевнені, що це корисно для здоров’я, жалкують собаку («ну ж бо вона так хотіла стати мамою») — причин може бути тисяча. Але суть одна: вкрай безвідповідальне ставлення до власної собаки, її щенят, до оточуючих. Такі власники собак відмовляються бачити зв’язок між п’ятьма чарівними карапузами від своєї собаки та зграєю безпритульних собак на вулиці. А зв’язок найпряміший. Порожню коробку з цуценят залишають на смітниках, в під’їздах, на ринках… І знову хтось помре від голоду чи холоду, а хтось виживе і з часом сформує свою зграю.

Що робити з безпритульними собаками?

Знаючи основні джерела поповнення популяції вуличних собак, можна говорити про шляхи вирішення цієї проблеми. Щоб кількість безпритульних собак зменшувалася, потрібно боротися одночасно як з причиною, так і з наслідками цього явища.

Існує деякі методи зменшення чисельності безпритульних собак.

Безповоротний відлов. Він полягає у тотальному відлові всіх безпритульних собак на вулицях та подальшому розміщенні їх у притулки без повернення на місце.

Плюсом є можливість швидко «очистити» вулиці від безпритульних тварин. Але є й мінуси:

1) де ж розміщати таку кількість тварин? Адже функціонування будь-якого притулку для собак потребує чималих ресурсів: земля, комунальні послуги, харчування собак, ветеринарний догляд, робота персоналу тощо.

2) другий мінус — утворення порожніх територіальних ніш. Через певний час на «звільнених» місцях неминуче з’являться нові собаки. Яких точно так же потрібно ловити, розміщувати у притулки і потім усипляти.

Кінцевий цикл.

Метод ОСВ (відлов – стерилізація – повернення). Цей метод є більш тривалим за часом. Відловлені собаки розміщуються у притулках, де стерилізуються, вакцинуються проти сказу, а потім випускаються на попереднє місце існування. Такі собаки чіпуються й (за можливості) заносяться до спеціальної бази.

taкa база даних дозволяє контролювати ситуацію з бродячими собаками у конкретній зоні їх перебування. Випущені собаки проживають своє життя, не залишаючи потомства і не пускаючи на свою територію чужаків. Плюсом цього методу є досить висока ефективність. Мінусом — не всіх собак можна повертати на вулиці. Агресивні собаки, собаки з охоронними задатками, собаки-інваліди — або самі не виживуть на вулиці, або можуть становити загрозу для людей.

Згідно з світовим досвідом найбільш дієвим вважається комбінований метод ОСВ + безповоротний відлов. Ідея проста: вся маса відловлених собак ділиться на кілька категорій, основні з яких це ті, кого можна повернути на місце проживання (ОСВ), і ті, кого повернути не можна (безповоротний відлов). До першої категорії застосовуються всі етапи звичайного ОСВ, а друга категорія розміщується у притулку.

Оскільки основна маса безпритульних собак усе ж може бути повернена на місце існування, для тварин, яких повернути не можна, потрібне не так багато місця та інших ресурсів для утримання, як при чистому безповоротному відлові. Це дозволяє уникнути вбивства собак. Залишені у притулку собаки також можуть бути пристроєні у добрі руки. Такі собаки, як і повернені на вулиці, повинні обов'язково бути стерилізовані, щеплені і зареєстровані.

Це що стосується вже існуючих безпритульних собак. Але … не слід зневажати людську безвідповідальність. Як уже говорилося вище одна з причин появи безпритульних собак на вулиці — це людина.

І тут рішення, мабуть, лише одне — обов'язкова реєстрація домашньої тварини. Розведення собак — це не просто вязка з наступним «кому-небудь роздам щенят». Це відповідальна й непроста справа. І якщо немає можливості слідкувати за своїм улюбленцем (частіше це стосується очаківських «дворових дзвінків»), — нескладна операція зі стерилізації домашнього улюбленця є найкращим виходом, який допомагає зберегти здоров’я собаки, а її власникові — нерви.

Досвід європейських країн свідчить, що проблема безпритульних тварин вирішувана. Так, для цього потрібно докласти чимало зусиль. Потрібна підтримка місцевих влад, потрібні волонтери та благодійні кошти. Але варто бути реалістами — досягти цього неможливо ні за місяць, ні за рік. Це систематична праця багатьох людей день у день.

16 серпня світ відзначає Міжнародний день безпритульних тварин. Але давайте пам’ятати про них щодня, а не лише у святкові дні.

За матеріалами VashaSobaka.com.ua