Вибори-вибори, але серед кандидатів зустрічаються люди
До виборів залишилося зовсім трохи. У списках кандидатів кого тільки немає, але якщо придивитися уважніше, попри багатство вибору насправді вибір зовсім невеликий. Іноді взагалі незрозуміло, навіщо людина вирішила балотуватися, за їхніми обличчями видно, що вони самі дещо здивовані власним рішенням, але, як у відомій комедії, «усі побігли — і я побіг». А забіг — справа тонка, треба слідкувати в обидва боки і дивитися під ноги, дихати рівно, але не через раз. Не всім це вдалося: хтось already зійшов із дистанції задовго до фінішної прямої.
Так сталося на 127-му окрузі, який входить до Заводського району Миколаєва та Очаківського району. Там за голоси виборців боролися одразу два портовика — очільник Адміністрації Миколаївського морського торговельного портa самовисуванець Василь Іванюк та його безпосередній шеф — заступник начальника Адміністрації морських портів України Борис Козирь, висуванець партії «Блок Петра Порошенка».
Ця колізія всім кидалася в очі й викликала купу запитань: чи дійсно два морські адміністратори «на березі» не могли розібратися, хто з них крутіший. Але видно, що таки розібралися — Василь Іванюк збився з ритму і зійшов із дистанції. Зате замість нього на тому ж окрузі засвітився «незабутній» Анатолій Кінах і, судячи з усього, «морський вовк» здувся не просто так, а під колишнього бригадира заводу «Океан».
На що розраховує «самовисуванець» Кінах, сказати складно. Яким він був у житті — і «блакитним», і «помаранчевим». Минулого тижня була запланована його зустріч на Намиві, народ прийшов, і не з порожніми руками, а з сміттєвим контейнером та наміром «люструвати» земляка особисто. Але кандидат не прийшов. Надіслав замість себе директора Центрального ринку, який, як міг, прикривав свого покровителя. Але що б не робили прихильники Кінаха й уламків старої влади, йому навряд чи щось світить — міколаївцями надто добре відомі етапи його «великого шляху».
А ось намагаються все-таки нашкодити фавориту парламентської гонки на цьому окрузі Борису Козирю. Так, Центральна виборча комісія зареєструвала кандидатом на цьому окрузі самовисуванця з схожим прізвищем — Андрія Козирєва. Він юристконсульт ПАТ «Миколаївгаз», самовисуванець.
На цьому ж 127-му окрузі намагається отримати мандат депутатської недоторканності Петро Паламарюк, скандальний колишній директор лісгоспу, якого влітку також погрожували люструвати й навіть привезли БТР до будівлі управління, а застереженням поклали на тротуар шини та декоративні «коктейлі Молотова».
Ще комічніша ситуація на 128-м окрузі — у Ленінському та Корабельному районах Миколаєва. Там кандидатами до народних депутатів стали одразу два Артема Ільюка — чинний народний депутат Артем Олександрович та нікому досі невідомий самовисуванець із Каховки Артем Миколайович. Цей «дуплет» явно розтягне голоси, хоча команда місцевого Ільюка намагається якось пояснити електорату, хто є хто. З'явилися навіть білборди «Наш кандидат — Олександрович», але навряд чи це допоможе — Олександровичів забагато.
Після того, як ЦВК не зареєструвала явного лідера парламентської гонки В’ячеслава Симченка, директора тепловозоремонтного заводу, його потенційне місце під сонцем намагаються ділити не лише Ільюки. У парламент по цьому окрузі висунуто: ополченець, а нині ляшківець Олександр Янцен, правозахисниця від «Батьківщини» Олена Кабашна, регіонал Сергій Майборода, захисниця підприємців Олена Герасимчук, висунута «Народним фронтом», та голова наглядової ради ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» Володимир Опришко, який представляє «Блок Петра Порошенка». Але явних фаворитів на цьому окрузі немає.
Зовсім інша ситуація на третьому міському окрузі — 129-м, до якого входять Центральний район Миколаєва та Жовтневий район області. Тут і на попередніх виборах носи в носі йшли Жолобецький з Жуком, а цього разу Олександр Жолобецький вже на старті обігнав бігуна-народного депутата, який втік від «регіоналів» до силовиків. Хоча кандидатів на цьому окрузі — на будь-який смак — від колишнього банкіра, а сьогодні самовисуванця-ПРУшника Артема Ващиленка, до адвоката Олександра Ясинського від «ОБ». Багато жінок — аж 4, є своя «Хобта» — якщо хтось пам'ятає, була така щедра дама-кандидат на цьому окрузі в 2012 році, що роздавала «блага» виборцям. Цього разу її славу намагалася затмити директор ТОВ «Золотий Колос» Надія Іванова, яку вже зловили спостерігачі від ОПОРИ у російському театрі за роздачею їжі літнім громадянам.
Однак лідер гонки на окрузі очевидний. І якщо в 2012 році до останнього дня на 129-му окрузі зберігалася інтрига, бо Жолобецький і Жук ішли нa однаковому темпі (тож після голосування виборці, особливо мешканці Центрального району, були впевнені, що результат Жуку забезпечив його покровитель, тодішній губернатор Миколаївської області Круглов), то сьогодні інтриги немає. Микола Жук без згаданого адмінресурсу якось померк. По телебаченню масовано крутять сюжети з його участю з позначкою «архів», а в місті продовжують обговорювати зізнання нардепа про те, що два його брати воюють в АТО один з одним. А тут ще активісти навідуються на його зустрічі й нагадують про сторінки «проклятого минулого» — як голосував за криваві закони 16 січня, як до останнього захищав режим Януковича і, по суті, разом із іншими регіоналами прикривав вивіз з країни величезних грошей «сім'ї».
У пам'ять миколаївців та події листопада минулого року — коли буквально напередодні кривавого розправи над студентами на Майдані стався «захоплення в прямому ефірі» студії Савіка Шустера. Тоді 6–7 депутатів-регіоналів вдерлися в приміщення й сказали, що поки із студії не вийдуть Яценюк, Кличко та Тягнибок, «ефіру не буде». Як розповідали тоді телевізійники, «шафи-депутати» заблокували входи й влаштували бійку в студії. Серед цих «шаф» були й Микола Жук з Артемом Ільюком. Ну, раз на законодавчому полі вони виявилися марними, треба було владній партії, яка забезпечила їм у 2012 році потрапляння до парламенту, якось їх використати. І їм визначили гідну роль — як вишибал. І потім Жука знову використали як "бойову силу", але вже на 132-му окрузі, коли на довиборах там потрібно було забезпечити перемогу його партійному «папі» — Миколі Круглову.
Після революційних подій Жук кудись зник. У Миколаєві вже подумали, що знову подався в біги, як після виборів 2005 року, коли за організацію фальсифікацій на виборах молодий регіонал Коля Жук був вимушений ховатися від суду й слідства, поки в Україні не зникло навіть эхо багатообіцяючого слогана «Бандитам — тюрьми». Але, як і тоді, Жук знову «пливе», цього разу поряд із таким же «чесним і принциповим» Тігіпком, який уся політична кар'єра ілюструє іншу кінокотину — «вчасно зрадити, це не зрадити, це передбачити».
Але залишимо його темне минуле, поговоримо про теперішнє. А в теперішньому Миколи Жука нічого вартого у нього якось не видно. Без «папи» Круглова «син» Жук виявився партійним «фейком». Але партійна школа «регіоналів» не пройшла даром, а там постулат 「ворог мого ворога — мій друг」 використовувався не раз. Не випадково ж у Миколаєві вважають, що Ісаков отримав потужний стимул для походу на парламентські вибори саме тому, що його майже ненависть до Жолобецького, якого він звинувачує у своєму програші на мерських виборах, всім (а особливо Жуку) добре відома.
Ісаков, звичайно, ображений долею — роки пішли, усі вибори програно, попереду невідомо що. Проте, як кажуть миколаївські політичні чутки, «на виборах усі кандидати витрачають свої і чужі гроші, і тільки Ісаков на виборах заробляє». Ну, як кажуть, на чому вчився.
А що ж з Олександром Жолобецьким? Жолобецький відійшов від передвиборної суєти. Втім, він ніколи не був сильним у хитрощах та інтригах, чим багато хто користувався. Звісно, його відрив від конкурентів уже значний, але заспокоюватися рано. А він з усією своєю пробивною силою вже зайнявся роботою з командою «Блоку Петра Порошенка», яка висувала й підтримала його на цих виборах. Як повідомив віце-прем'єр Володимир Гройсман, до першої сесії нового складу парламенту уже готовий пакет законопроектів про децентралізацію. І в цьому пакеті вже враховано пропозиції Жолобецького, який поставив децентралізацію на чолі своєї виборчої програми.
Це добре, що він вже просуває інтереси миколаївців у побудові нової моделі країни, але хочеться повторити: рано заспокоюватися. Не всі дотримуються принципів чесної виборчої боротьби.
Микола Романов, політичний оглядач
