1 квітня — походження свята

День сміху  або День дурака — це веселе міжнародне свято, яке відзначається у всьому світі 1 квітня. У цей день прийнято розігрувати рідних, друзів і просто знайомих, або підшучувати над ними. Звідки саме походить це свято — таїна, оповита мороком.

Існує кілька версій виникнення цього свята.

Одна з них говорить, що спочатку 1 квітня відзначалося у багатьох країнах як день весняного рівнодення та час Пасхи. Святкування з нагоди весняного нового року завжди супроводжувалися жартами, пустощами та веселими витівками. Причиною цього була природа, адже весняні примхи погоди люди намагалися обдурити жартами та розіграшами.

Інша поширена версія виникнення Дня сміху пов’язана з переходом на Григоріанський календар, введений Папою Римським Григорієм у 1582 році.

Справа в тому, що Новий рік у середньовіччі відзначався не 1 січня, а наприкінці березня, до того, як у 1563—1564 роках король Карл Дев’ятий реформував у Франції календар. Тому Новий рік тиждень починався 25 березня та закінчувався 1 квітня.

У ті далекі часи також було прийнято веселитися в новорічні свята. Але, незважаючи на зміни в календарі, деякі консервативно налаштовані люди продовжували святкувати новорічний тиждень за старим стилем. Інші сміялися й підшучували над ними, підносили «дурнуваті» подарунки і називали квітневими дураками. Так і виник так званий «День сміху».

Також існує версія, що 1 квітня — День пробудження домового.

Давні слов’яни вірили, що взимку він, подібно багатьом тваринам та духам, впадав у сплячку та прокидався лише зрідка, щоб зробити необхідну роботу по дому. Домовик спав до весни, вона приходила, за думкою предків, зовсім не в березні, а в квітні.

Першого числа весна приходила остаточно й безповоротно, і головний дух-охоронець оселі — домовик — повинен був прокинутися, щоб навести порядок у домі. Як відомо, коли ми довго спимо, а потім прокидаємося за сигналом нашого будильника, то часто буваємо незадоволені цим. Маленькі діти взагалі починають вередувати. А наш домовик іноді має звички дитини, і після довгої сплячки він прокинається теж не дуже радісний. І тут же починає бешкетувати, а подекуди й хуліганити. То залишки борошна із мішків висипле, то гриви коням заплутає, корів перепугає, білизну забруднить...

Звичайно, наш далекий предок намагався вмовити незадоволеного домовика кашею, молочком та хлібом, але, як відомо, до хліба обов’язково має приєднуватися й видовища. Такими видовищами для прокинувшого духа ставали повсякденні гуляння, жарти, сміх людей у домі, які розігрували один одного протягом дня. До того ж, щоб було веселіше домовикові, та й всім оточуючим, мешканці будинку надягали одяг навиворіт, подібно самому духу пращура, який, як відомо, носить свою хутряну жилетку швами назовні. На ногах обов’язково повинні були красуватися різні носки або взуття, а в розмові всі намагалися обманути один одного або пожартувати, щоб господар-батюшка домовик забув, що він нещодавно прокинувся.

З цією темою існували різні прислів’я, наприклад: «Якщо першого квітня не обдуриш — де ще знайдеш час?». У дівчат була особлива прикмета: якщо розіграти як можна більше людей у цей день — то жених тебе не обмане.

У 18-му столітті це веселе свято стало широко відомим і популярним. Англійці, шотландці та французи розповсюдили його у своїх американських колоніях. У День сміху прийнято було підшучувати один над одним, а також давати один одному безглузді доручення, наприклад, знайти та принести солодкий оцет. Першоквітневі жарти на рідкість різноманітні та охоплюють широкі верстви як тих, хто жартує, так і тих, над ким жартують. Найвідоміші першоквітневі розіграші вже класифіковані у список 10 найкращих першоквітневих жартів ХХ століття.

Джерело: www.calend.ru