Ірина Рапанович. Футболістка і тренер

До 100-річчя Очаківського футболу

Кусок землі — океан емоцій.
Азарт, хвилювання... Усе в тобі, футбол.
Слабак на це діло не зважиться.
Зате серйозно береться слабка стать.

Пора звикати — дівчата не гірші,
а можливо, навіть краще в чомусь.
І також можуть — на сонці та по калюжах —
бігти у обхід суперника з м'ячем.

І також можуть не боятися болю,
вести гри невидимою ниткою,
зі роздягальні виходити на поле
однією командою — щоб перемогти.

Кусок землі — океан емоцій.
Азарт, хвилювання... Усе в тобі, футбол.
І за тебе талановито береться
(Щоб підкорити!) безстрашний слабкий пол.
                                                   Тетяна Рижова

Нині жінку можно без праці відшукати не лише на трибуні футбольного стадіону, палко підтримуючу улюблену команду, але й на краю зеленого газону, у ролі одного з арбітрів матчу «гри для справжніх чоловіків». Сьогодні представниці прекрасної половини не просто глядачі, а активні учасниці футбольного життя!

Бурхливий розвиток жіночого футболу в нашій країні припав на другу половину 80-х років. Спочатку проходили регіональні турніри. Перший всесоюзний турнір відбувся у Кишиневі у 1987 р. Серед регіональних турнірів виділялися українські турніри. Наше місто також не залишалося осторонь від усього цього.

24 липня 1988 р. в Очакові на стадіоні «Маяк» відбувся незвичайний матч. Зустрічалися жіночі футбольні команди: дніпропетровського «Дніпра» та миколаївського «Торпедо». Багато чого для очаківського вболівальника було незвично: футбол не такий, удари не такі, м'яч летить не так, як повинен. До того ж перед грою пройшла сильна злива, і поле було слизьким. У обох командах грали зовсім юні футболістки. Але що особливо порадувало очаківців — на полі найактивнішою була представниця миколаївського «Торпедо», уродженка Очакова, 16-річна Ірина Рапанович.

Ірaна Рапанович у грі

Рапанович Ірина Миколаївна. Народилася в Очакові в 1971 р. Народилася в Очакові в 1971 р. Окончила ЗОШ №2. Амплуа: крайній нападник. Починала спортивну кар'єру в Миколаєві у команді «Торпедо» («Зоря»). В складі цього клубу виграла «Трудові резерви» України за участю дев'яти команд у місті Дніпродзержинськ. У 1989-1990 рр. виступала за команду «Дебют-88» (м. Харків) у першому чемпіонаті СРСР. Це був клуб 1-ї зони вищої ліги.

Ірина Рапанович у грі

Після Харкова перейшла до московського «Спартак», а вже в наступному сезоні грала за київську «Арена». У один сезон на початку 90-х років виступала за «Енергію» (м. Вороніж) та «Крила Совєтов» (м. Саранськ).

У 1993 р. виступала за команду «Кодру» (м. Кишинів).

У її складі виграла золоті медалі в першому чемпіонаті Молдови, а також стала володаркою Кубка Молдови.
Два сезони у 1993 та 1994 роках грала в чемпіонаті України за миколаївську команду «Лада».

У 1995 р. виступала в чемпіонаті Польщі за команду «Чорних» Сосновець («Чорних» м. Сосновець).

Команда Czarnych Sosnowiec, Польща

Разом із клубом зайняла друге місце в чемпіонаті та завоювала Кубок цієї країни.

З 1996 р. виступала за ПФЖК "Ідель" (м.Уфа) в чемпіонаті Росії з футболу серед жіночих команд вищої ліги.

«Ідель» 1996 р.

Провела 19 матчів, забила 7 голів.

У 1997 р. виступала за команду «Енергія» (м. Вороніж). Лише у матчах на Кубок забила 7 голів. Чемпіон Росії 1997 р.

Гравчиня національної збірної України з футболу 1997 року.

Ще будучи гравчинею, Ірина Миколаївна Рапанович закінчила Харківський інститут фізичної культури. Зараз Ірина Миколаївна тренерка-викладачка відділення футболу ДЮСШ №1 м. Ізмаїл. Працює не лише з дівчатами, але й з хлопцями.

Журнал Європейський футбол. ФК "Ізмаїл"

У 2015 р. напередодні Дня фізичної культури та спорту була нагороджена грамотою Ізмаїльського міського голови «За вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури та спорту в місті та вихованні молодого покоління».

Побажаємо Ірині Миколаївні успіхів у вихованні юних обдарувань у такій нелегкій справі, як футбол.

Сергій Кузнєць
Фото з домашнього архіву Ірини Рапанович

P.S. Для багатьох ця історія про Ірину стане відкриттям. Футбол в Очакові за його 100-річну історію займалися багато, але не багато досягли того, чого змогла наша героїня.