Очаків — історія битв та пам'яток культури
Очаків має бурну історію: битви, фортеці, українці, греки, турки, татари, росіяни, Менглі-Гірей, Сирко, Суворов, Потьомкін. Правда полягає в тому, що не лише Ольвія зробила Очаків туристичною Меккою…
Неймовірна природа: море, лимани, острови (якого тільки Березань варто), піщані коси (зокрема Кінбурнська).
Історія міста Очаків розповідається в статті Романа Маленкова, опублікованій на сайті ukrainaincognita.com. У Очакові зараз розміщена адміністрація національного природного парку «Белобережжя Святослава». За підтримки цього закладу туризм у місті поступово зростає — саме вони організовують прекрасні подорожі вздовж Кінбурнської коси. Очаків розташований там, де гирло Дніпра, у вигляді Дніпровсько-Бузького лиману, зустрічається із Чорним морем. Існує версія, що колись на цьому місці стояло сарматське місто Алектор, але його історія абсолютно невідома. Трохи більше відомо про литовську фортецю Дашев, яку заснував на місці Очакова Великий литовський князь Вітовт. Йому вдалося розширити межі князівства від моря до моря, поставити на півдні свої фортеці: Соколець (нинішній Вознесенськ), Дашев, Качукленов (Хаджибей, Одеса), Маяк-Каравул (на Дністровському лимані) і поставити татар Крыма в вассальну залежність. Литовські князі навіть призначали ханів. Останнім із їхніх ставлеників був засновник династії Гиреїв і незалежної Кримської держави (1443) – Хаджі-Гірей. Після смерті Хаджі-Гірея почалася міжусобиця за трон, у результаті якої до влади прийшов Менглі-Гірей. Правителем незалежної держави він був лише сім років — з 1468 по 1475 — саме тоді Крим завоювала Туреччина. А в 1792 році Менглі-Гірей заснував Очаків, точніше Кара-Кермен (Чорна фортеця).
Бій під Кінбурном 1 жовтня 1787 року. Гравюра.
У 16 столітті всю північну частину Причорномор'я зайняли турки. Кара-Кермен став центром турецьких володінь між Дніпровським і Дністровським лиманами. За своїм шляхом турки переіменували місто в Ачі-Кале (фортеця на проході), а у слов’янській традиції назва трансформувалася спочатку в Ачаков, а згодом — в Очаків. Тут татари та турки збудували фортецю. Її постійно захоплювали та палили Запорожці та поляки, але османи її відбудовували усе міцніше й неприступнішою. Євстахій Дашкович, Іван Сирко та Семен Палий захопили Очаків у свій час. У 18 столітті місто складалося з великої фортеці на схилі та форти на нижньому терасі (зокрема великого форту Гасана-паші). З російсько-турецької війни 1735–1739 років розпочалася постійна боротьба двох імперій за стратегічний вихід у Чорне море. У липні 1737 року під Очаковом зіткнулися 60-тисячна російська армія та 22-тисячний турецький гарнізон, який обороняв фортецю. В результаті турецька армія капітулювала, і фортецю захопили. Восени того ж року османи намагалися повернути фортецю, але з 40 тисячами воїнів не змогли подолати опір восьмитисячного російського гарнізону. Наприкінці за умовами Белградського мирного договору 1739 року росіяни залишили Очаків. Турки зробили Очаків однією з головних баз для флоту — як військового, так і торгового, побудували фортецю на Кінбурнській косі, ще більше укріпили міські стіни. Під час російсько-турецької війни 1787–1792 років Росія захопила Очаків. Спочатку (у 1787 році) Суворов розбив турецький десант на Кінбурні, а через рік Потьомкін після облоги штурмом взяв фортецю, щоб більше її не повертати. Ці битви досі прославляють як героїчні перемоги російської армії, хоча по суті це були захоплювальні дії з боку одного світового агресора проти іншого.
Обстріл Кінбурнської фортеці. 1855 р.
З часом Очаків втратив роль значного торговельного центру, адже його узяла на себе Одеса. Фортецю розібрали після поразки в Кримській війні. З каменів фортеці був побудований унікальний острів-укріплення, який назвали Батарейним. Будівництвом керував відомий інженер Едуард Тотлебен. Завершили його у 1874 році. Наразі він називається Первомайським і є стратегічним військовим об'єктом з забороненим доступом. А від фортеці в Очакові не залишилося й сліду.
Зараз найцікавіші архітектурні об'єкти міста – Свято-Николаївський Собор, Музей Суворова (військово-історичний) та Музей Судковського (художній).
Останній вирізняється значним зібранням полотен на морську тематику. У приміщенні військово-історичного музею раніше розміщувався райком партії, а музей Судковського справді достойний, адже це (виявляється) художник світового рівня, який за свої 35 років життя написав велику кількість картин (мовляв, понад шістсот).
Панно «Очаківщина — край виноградарів і рибалок». Автор: Бережной Т.Ф.
Церква Святого Миколая — унікальний храм, адже у 18 столітті його збудували як мечеть. У 1794 році росіяни, на честь захоплення міста, переробили мечеть на православну церкву, яка була перебудована у 19 столітті, а в 20-му її закрили більшовики, ще й знищили. До розпаду СРСР у приміщеннях храму діяв той же військово-історичний музей, який у 2000 році перенесли до будинку райкому. А храм відновлюють. Уже завершено реставрацію екстер'єру, але всередині розписів ще немає.
Фото: Роман Маленков.
Джерело: izvestia.nikolaev.ua
