Падіння Кінбурна
Союзний флот 2 (14) жовтня 1855 року підійшов до Кінбурну й після двохденного бомбардування примусив його до капітуляції. Генерал-майор Коханович, вважаючи становище безвихідним, прийняв умови капітуляції.
Бомбардування Кінбурнської фортеці. Гравюра з журналу «The Illustrated London News» (Ілюстровані лондонські новини) від 10 листопада 1855 р.
Суха хронологія подій не відображає емоційного накалу реальної ситуації. Здобутий Андреєвський прапор Кінбурна – ганьба славної історії російського флоту.
Підпис «Бомбардування ворогів у Кінбурнській фортеці о годині дня. Жовтень. Ескіз Д.А. Кроу» Гравюра з журналу «The Illustrated London News» (Ілюстровані лондонські новини) від 10 листопада 1855 р.
Доцільно процитувати щоденниковий запис англійського капітана Джеймса Кардігана, опублікований газетою «Daily News» від 23 листопада 1856 року. Ось він:
«…Генерал-майор Коханович ішов уперед з шаблею в одній руці та пістолетом в іншій. Він кинув свою шаблю під ноги офіцера і розрядив пістолет у землю. Він був збуджений до сліз, покидаючи фортецю, обернувшись і гаряче вигукнув російською, з чого перекладач зміг розібрати тільки: «О! Кінбурн! Кінбурн! Слава Суворову і мій позор, я залишаю тебе» або що-небудь подібне…
Коли війська маршом залишали гарнізон, був відданий наказ скласти гвинтівки в козли, але багато хто кидав їх на землю під ноги переможців з вираженням люті і приниження на обличчях… Коханович плакав, кидаючи ручку, якою він підписав пункти капітуляції, але у нього не було причин соромитися того, як він захищався. За умовами капітуляції гарнізону було дозволено відступити, взявши все, за винятком зброї, боєприпасів і гармат; офіцерам було дозволено мати при собі саблі, рядовим — забрати свої ранець, обмундирування, полкові горни, церковні приналежності, реліквії та портрети… Протягом дня полонених погрузять на кораблі й відправлять до Константинополя. Вони розпродали своє особисте обмундирування, спорядження, вози, продовольство і все, від чого змогли позбутися, організувавши вранці на намивній косі щось на кшталт примітивного аукціону».
Гравюра з журналу «The Illustrated London News» (Ілюстровані лондонські новини) від 24 листопада 1855 р.
Полонений російський солдат. (Фото)
І далі:
«…Завтра вранці близько 750 росіян буде відправлено на «Вулкан». Загалом вони здаються найгіршою частиною російської піхоти, яку я бачив, і складаються або з стариків, або з підлітків. Перші виглядають досить хоробрими солдатами, але останні — безтолкові, неотесані та малорослі. Вони використали свободу у фортеці й заповнили всі свої фляги й шлунки «горілкою»… Коли вони виступили, багато хто був п’яний, але сп’яніння зробило їх надзвичайно доброзичливими та веселими. Офіцери переносили поразку з гідністю, але глибоко страждали…».
Здача фортеці викликала вибух обурення у Санкт-Петербурзі. Полон російських солдат було сприйнято патріотичною громадськістю столиці надзвичайно болісно.
У 1857 році, у зв'язку з «позорною капітуляцією Кінбурнського гарнізону», проти генерал-майора Кохановича та підполковника Полісанова буде ініційовано кримінальне слідство. У ході тривалого розслідування слідчі виправдають офіцерів, яких тихо відправлять у «глуху» відставку з збереженням пенсії. Військовий кавалерист, генерал-майор Максим Коханович – герой Бородінської битви 1812 року, помре від інфаркту через три роки після закінчення Вітчизняної війни 1812 року.
За матеріалами газети «Очаківський тиждень» №39 від 28 жовтня 2012 р.
