Про водяного вужа (Слово на захист іменинника)

Тільки не подумай читачу, що ми раптом вирішили вступитися за якогось людини; люди й самі здатні за себе постояти. Йдеться, напевно, про найбезпідставніші викликаючі страх, ненависть та, як наслідок, сліпу агресію — тварин, зокрема змій. А все — через наші дремучі забобони, густо замішані на відсутності знань. Точніше, нас зараз цікавить лише один із семи видів змій, що мешкають у нашому регіоні, а саме водяний вуж.

Так, саме він оголошений символом року в нашій області. Рішення про присвоєння йому цього «титулу», на перший погляд, може здатися дивним і не бесспорним. Адже, з одного боку, серед тварин та інших «номінантів», більш рідких та «краснокнижних», тим більше що водяний вуж — найдширше розповсюджений та чисельний вид не лише у нас, але й по всій Європі. На відміну від інших видів змій, він не занесений до Червоної книги України, не потребує особливих заходів охорони, а десь у рибгоспах навіть вважають шкідником, із задоволенням поїдаючи молодь розводимої риби.

З іншого боку, абсолютно безсумнівно одне: більш цікавого та унікального виду змій, ніж водяний вуж, просто не існує. Почнемо з його зовнішності, адже немає у світі іншого такого виду змій, особини якого були б настільки різноманітно пофарбовані. Природа не скупилася цього разу, наносячи на його тіло фарби та узори. Водяні вужі, на відміну від своїх родичів по сімейству, можуть бути повністю чорними, сірими, оливковими і навіть світло-коричневими.

Малюнок може бути у вигляді плям або смужок, розташованих у шахматному порядку або хаотично, а часто взагалі без них. Живіт може бути яскравим, з різнокольоровими плямами або повністю однотонним.

Єдине, чого він повністю позбавлений, прошу звернути увагу!, так це характерних тільки для його «родича», звичайного вужа, яскравих (від білого до червоного) плям на боках голови, які в народі називають «вушками».

Ймовірно, це пов'язано з таким же різноманіттям умов існування цього виду. Водяного вужа можна зустріти на будь-яких акваторіях — від швидких річок до лиманів і морських заток. Він чудовий плавець, пірнальник і неперевершений мисливець.

У воді водяний вуж не має ні конкурентів, ні ворогів. А на суші ворогів вистачає, причому найагресивнішим із них є ми з вами.

І через специфіку забарвлення, а точніше через відсутність цієї самої специфіки та «вушок ужа» його часто плутають з іншими зміями. Втім, його називають то «водяним», то «камишовою гадюкою», і за найменшої можливості намагаються як можна швидше й досконаліше розправитися з цією змією. Безглуздо та недостойно для поважаючої себе людини, тим більше що беззахисніші та миролюбивіші змії складно й відшукати. Адже навіть найближчі «родичі» ужа — полози, кусаються.

На фото Полоз жовтобрюх — найближчий «родич» ужа

Хай полози кусаються не небезпечно та не боляче, але погоджуся, що неприємно. А от водяний вуж навіть на це не здатний. Тому цій змії доводиться використовувати всю силу свого «акторського» мистецтва. І в цьому йому теж немає рівних, адже його «мистецтво перевтілення» відточувала сама природа протягом мільйонів років еволюції. Знаючи напевне, що найнебезпечніший хижак — це людина, будь-яка змія при зустрічі з нами намагається як можно швидше «втекти», навіть якщо її й немає.

Якщо втеча не вдається, то включається той самий «артистичний» інстинкт і починається гра. Спочатку вас переконають у тому що це зовсім не вуж, а найнебезпечніша змія, скручуючись клубком, «страшно» шиплять і навіть роблять досить переконливі, але хибні кидки. А можна й навпаки — прикинутися мертвим. Роблять це вужі дуже майстерно. Ймовірно, «надіючись» що вид лежачий на спині з відкритою пащею, язиком, що висовує з рота, і навіть звідкись взята кров, може викликати у ворога, якщо не жалість, то хоча б відраза, яка повністю вб’є апетит. Часто не діє, хоча виглядає дуже переконливо й артистично. Саме в той момент, коли хижак каже «не вірю», неважливо хто це — цапля, орел, їжак чи людина, в хід йде останній засіб — «хімічна зброя». Випльовуючи з анального отвору, м’яко кажучи, різко пахучу рідину, ужа сподіваються що противник, нарешті, відстане. Також діє не завжди. Хоча прийом дуже ефективний. Тому не раджу брати цих беззахисних змій в руки, ну якщо не хочете «приємно пахнути» відлякуючи оточуючих.
Є й інші біологічні особливості цього виду, розповідати про які можна довго й цікаво. Але перед нами стояла інша задача — переконати вас у їх абсолютній безпеці. Сподіваємося, що це вдалося, адже «у обличчя» цю змію знають тільки заядлі рибалки, ласкаво називаючи свого «колеги по риболовлі» по-братськи «бичколовом».

У районі нинішнього Очакова, на даний час, звичайних можна вважати лише водяних ужа обох видів. Більшість інших видів змій, включаючи відносно небезпечну гадюку степову, мешкають на Кінбурнському півострові. І там, чисельними їх не назвеш.

Степова гадюка мешкає на Кінбурнському півострові!

Звертаючись до відпочивальників, хочу звернути їхню увагу на той факт, що будь-яка помічена у воді змія неодмінно виявиться нашим давнім знайомим — водяним вужем або іноді звичайним вужем, а зовсім не гадюкою.

Жодну іншу змію у воду і силою не затягуєш, полози її обходять, а гадюка степова й узагалі плавати не вміє. І нехай вас не лякають ні її забарвлення, ні величезні розміри, ні відсутність «вушок ужа». Тому немає сенсу відпускати свою фантазію на волю, і при вигляді ужа з криком вийти з води — вона вас боїться не менше й її також можна налякати «до смерті».

У підсумку хочу сказати, що змії з'явилися на нашій Землі мільйони років тому раніше за нас, людей, і саме тому вони заслужили право, якщо не на симпатію з нашого боку, то хоч би на повагу.

Олег Маркауцан,
науковий співробітник НПП «Білобережжя Святослава»