Дикий пляж

3 вер. 2020 р.

Переклад не завершено

�

Берег мого дитинства

Очаків. Дикий пляж з висоти пташиного польоту

На цьому березі я виріс. Тут проходило кожне літо мого дитинства (і не тільки літо). Правда, берег тоді був зовсім іншим, море змінює його обриси. І... вода була теплою-теплою... Сині губи, ми стояли, дивилися на червоні плями, що розтікалися по шкірі наших ніг, і питали одне одного: «А ти ще будеш? Може, давай, зануримося ще раз, а?». Ми розуміли, що наше літо коротке, треба встигнути поплавати, адже осінь зовсім поруч…

Дикий пляж. БО НИК (Акватория) 1976
Дикий пляж. БО НИК (Акваторія) 1976

Десь у кінці 60-х років «Диким» очаківці прозвали місце, де мешканці Слобідки любили купатися. Наші пляжі тоді не мали назв. Але з появою в місцевому лексиконі топонімів Детський та Госпітальний, де міська влада почала прививати культуру відпочинку, у відповідь на це очаківці назвали «Диким» місце свого відпочинку, куди місто нічого не вкладало. Що, однак, відповідало суті.

Мостики

Залишки дерев'яних місточків, яких на Дикому було кілька, можна було зустріти ще на початку 80-х. Дерев'яні палі, між якими простір був заповнений камінням і зверху залитий цементом. Вони з'явилися на початку 60-х і виконували функцію берегозміцнення. Того ж часу були забиті дерев'яні палі і під портпунктом.

База

Один із п'яти курортно-оздоровчих закладів Слобідки. Спочатку на Дикому з'явилася база Миколаївського ЗЖБІ. Пам'ятаю дерев'яну їдальню, та будиночок директора на самому краю обриву лівої частини обриву. До слова, з природою не посперечаєшся — будиночок на початку 80-х завалився разом із частиною обриву.

Міст

База зробила місток із хаотично укладених бетонних плит. У свій час глибина на ньому була до 1 метра, і ми стрибали з нього, ловили рибу та креветку (раків за нашою мовою). Постепенно море попрацювало, плити просіли й розповзлися, навколо містка стало дрібно. Сьогодні його залишки мало нагадують минуле, і до того ж вони є аварійною зоною. Виправити тут уже навряд чи що можна…

Круча

Небольший уступ розділяв Дикий на дві частини. Очаківці ходили на ліву частину: під базу. Правая була дуже вузькою, дно глинистим через постійні обвали та дощі. За традицією, у кручу мешканці скидали побутове сміття, і дощами багато змивалось у море. Тому дно під кручей мало багато скла, глини та інших предметів, по яких можна було поранити ноги.

Волейбольна площадка

Початок 60-х. Любов до спорту у слободчан виплеснулася в облаштування волейбольного майданчика прямо внизу кручи. Ідея належала Синькевичу Валерію Івановичу.

Лестниці (спуски)

Такових на Дикому на сьогодні три.

Головний спуск на пляж неодноразово міняв своє місце. Коли був овраг, прохід до пляжу був вздовж огорожі бази відпочинку (по лівому боці кручи). Коли стежинка просіла, на пляж зробили прохід по правому боці кручи. В кінці стежок був спуск — мешканці по схилу робили лопатами сходинки. Щороку спуск доводилося оновлювати — глина не є стійким матеріалом до природних опадів. Коли НКІ засипали овраг (кручу), сходи та прохід стали з правого боку. База відпочинку не хотіла пускати сторонніх через свою територію, і місто поставило їм умову — зробити нормальний спуск поза межами бази для мешканців. НКІ встановило металеву сходину, яка з часом також через обвали регулярно перебувала в поганому стані. Останнє її оновлення, швидше за все теж тимчасове — обвал…

Другая з'явилася відносно недавно. Мешканці зробили її від своїх будинків. Обрив через зсув зменшився і став більш пологим.

Третя сходи розташовувалася позаду портпункту. Через неї відпочивальники з бази НКІ ходили у столову пансионату «Портовик». База навіть зробила її також металевою. За бажанням через неї могли піти на Госпітальний. Проте п'ять років тому вона зникла. Хто-небудь потребував її більше. А адже без крана її було не підняти… Сьогодні підйом вгору до портпункту можна здійснити за допомогою пролета сходів та сходинок у глинистому схилі.

Якщо пройти трохи далі, з кручи над морвокзалом відкривається шикарний вигляд на Дикий.

«Божі корівки»

Перетворення Очаківщини на край виноградарства позначалося у літній час. Для боротьби з виноградною тлею використовувалися комахи — кокцинеліди (у народі — «божі корівки»). Їх розвіювали з літака над виноградниками, але вітер розносив їх не тільки по полях — потрапляло й місту. Особливо діставалося тим, хто відпочивав на пляжах. Вода та берег були заповнені живими та мертвими комахами. Погрітися нормально не виходило. І так кілька днів. Не знаю, як на Детському й Госпітальному справлялися з цією проблемою, але на Дикому все було простіше. І все завдяки рибколгоспу, розташованому поруч. Мешканці Слобідки розпалювали вогнище, проникнувши на територію рибколгоспу, брали залишки корку, яку використовували для рибальських мереж, і кидавали в полум’я. Дим від горілої корки відганяв комах. Так вдавалося спокійно засмагати.

Ставник

Скільки себе пам'ятаю, він завжди стояв на Дикому. До слова, цей ставник і зараз стоїть там же. Сьогодні це останній ставний невод Очакова, а колись їх було багато по очаківському березі.

Портопункт

Колись перша та єдина перешкода на Очаківському узбережжі від мису Очаківський до кінця Чорноморської коси. Через його неправильне розташування ще нещодавно більша частина Дикого розмивалася.

Смотрова площадка

Такових можна назвати три.

Перша, головна, посередині біля основного спуску. У центрі Дикого. З неї відкривається величезний вид на море, портопункт, Кінбурнську косу. Щороку зменшується у розмірах.

Друга над лагуною. На відміну від першої, постійно збільшується завдяки обвалу.

Третя від портпункту (водна міліція). З неї чудовий вид на Дикий — він весь як на долоні.

Камені

Вони з'явилися у першій половині 80-х — їх виклав рибколгосп. Завдяки каменям берег на Дикому укріпився, став ширшим. Самі камені сьогодні стали місцем відпочинку та фотосесій. Зараз без них Дикий неможливо уявити.

Камені біля портопункту

Олександр Козлов

Ідея мешканця Слобідки Олександра Григоровича Козлова полягає у створенні історичної стежки від головних сходів до портопункту.

В'їзд

Дикий пляж. Проїзд до форту Геліосу

Одне із різких відмінностей Дикого від інших пляжів Очакова це відсутність автомобілів у зоні відпочинку. Причина у природному розташуванні. Єдиний можливий в'їзд перекритий шлагбаумом і слугує для проїзду до кафе ЧП та «Форт Геліосу».

Автомобілі за бажанням можна залишити на території причальної стінки (набережної).

Сучасний поділ пляжу (оренда)

Камені розділили пляж на кілька частин. Міська рада закріпила орендою прибережні зони, що позначилося на чистоті та затишку. З'явилися лавки, урни, «грибки» від сонця, дерева (чого ніколи раніше на Дикому не було).

Від причальної стінки (прозваної очаківцями «набережною») до перших каменів — пляжик «Форта Геліоса».

Від перших до других каменів – ЧП Сінькевич.

Від других каменів до головної сходи – бази НКУ «Акваторія»

Від головних сходів і до портопункту – «нічийний». Але за чистотою на цій території дбають самі мешканці Слобідки, об'єднані ідеєю підтримки іміджу Дикого, Слобідки та Очакова.

Колись у 80-х у ректора НКІ Олександрова була ідея побудувати на цій стороні Дикого яхт-клуб.

Не здійснилося — і добре. Зараз це найширша і найчистіша частина пляжу, та й берегому подати під стать…

Дикий - відмінне місце для фотосесій. Особливо під час заходу сонця. Скільки фотографій, зроблених на його березі, можна побачити у соціальних мережах…

У моєму дитинстві Дикий був за розмірами меншим — всього лише від портопункту до рибколгоспу. Зараз він збільшився як у довжину, так і у ширину. Перетворився на чудове місце відпочинку не лише слободчан, але й городян та гостей Очакова. Тут немає набридливих пивнушок, забегаловок, немає автомобілів, гучної музики. Напевно, кращого пляжу в межах міста сьогодні не знайдеш. Тихий і затишний куточок, створений природою для відпочинку. Головне — не зіпсувати його.

Удачі тобі, Дикий…