Очаківська зима 1769 р.

Приблизно 250 років тому в нашому краї лютувала страшна стихія, яку й назвали — «Очаківська зима».

Першоджерелом та головним історичним свідченням природної аномалії 1769 є мемуари французького дипломата барона Франсуа де Тотта. Він особисто перебував у таборі військ на півдні сучасної України. У своїх мемуарах він докладно описує нищівний удар погоди:

раптовий мороз 12 червня 1769 року, який знищив рослинність, і аномально ранню і люту зиму, що послідувала за ним, яка скувала Дніпро і занапастила тисячі татарських вершників і коней.

Літо було холодним і коротким. Багато хто йшов у зимовому одязі.

У працях Одеського товариства історії та старожитностей Очаківський прецедент розглядається як один із найсуворіших за всю історію метеоспостережень у краї.

У той рік татарський хан вирішив піти в похід на Нову Сербію. У тому поході брав участь також французький письменник барон де Тот. Він пише, що зима того року була надзвичайно рання. 13 жовтня випав значний сніг. 7 листопада настала сувора зима з великими заметами. На дорогах та повсюду намело великі замети.

Татарський похід на Нову Сербію був невдалим; у ту зиму у завойовників змерзло 30 тисяч коней. Кількість загиблих людей у спогадах не згадується.

Замерзло дуже багато плодових дерев у садах і лісах. Можна лише гадати, що людей загинуло не менше. Війська хана, озлоблені невдачами та морозами, знищували усе на своєму шляху, наче саранча. Від «Очаківської зими» постраждало й місцеве населення — рік 1769 був голодним, тяжким, повним різних хвороб, мором на людей.

С.Кузнєць
За матеріалами Інтернету
Газета «Очаківський тиждень» №76 від 7 березня 2018 р.