Сонце, Море, Пляж…

Прогулка біля моря під музику хвиль,
чарівної ніжності фарби.
Два серця, що співають, і ніщо
ніщо дорожче за миті ніжності...

Маяк проливає доріжку променів -
Танцпол для чарівного вальсу.
Небо в сяйві зіркових свічок
У такт тихим крокам колихався...

У мовчанні поглядів приховані бурі,
Сріблясті відблиски води.
У мелодії щастя зима забута,
Зачаровують посмішки від захоплення.

Кроки по воді, тихо плещеться прибій,
Плескіт опівночі манить весну.
Дві тіні накриють кришталевою хвилею
Невесомі грані любові...
Марина Авс

Вже хочеться літа й тепла, а не цієї промозної сирості, що чергується з невеликим морозцем. Чому нам узимку хочеться літа, а влітку — зими? Чому нам завжди чогось не вистачає.

Кажуть, що бажання недосяжного притаманне людській натурі.  Якщо літо видавалося спекотним, хочеться зануритися в морозну свіжість і на мить забути виснажливу жару. І взимку навпаки – бажати літа, моря та тепла. Так влаштована людина.