Відомі майстри та нові імена в живописі
10 лютого музей мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського презентував виставку «Перехрестя столітть. Жінки-художниці».
Відкриваючи виставку, завідувач музею Куликов А.І., запросив усіх присутніх насолодитися моментом спілкування з прекрасним та людьми, які це прекрасне створюють. На виставці були присутні Миколаївське обласне телебачення, представники міської влади та організацій, гості з Миколаєва, друзі музею та поціновувачі мистецтва. Звучала жива музика та спів.
Молодша наукова співробітниця музею Лагунова А. В. зазначила, що лютий з багатьох аспектів є значущим місяцем для музею та родини Р.Г. Судковського. Саме 10 лютого 1862 року народилася Єлена Петрівна Самокиш-Судковська — дружина Руфіна Гавриловича, 1 лютого 1884 року — день народження їхньої доньки Маргарити Руфінівни Лагранж, а сам великий майстер пішов із життя 4 лютого 1885 року.
Виставка, яка відкрилася у переддень весни, присвячена жінкам-художницям. Вона об'єднує добре відомих майстрів, роботи яких зберігаються у фондах нашого музею і мають безпосереднє відношення до Р.Г. Судковського — Єлени Петрівни Самокиш-Судковської та Маргарити Руфінівни Лагранж, а також твори сучасної миколаївської художниці Ірини Кирильчук.
Можна сказати, що таке об'єднання зроблено вперше, і його мета полягає в поєднанні минулого й сьогоднішнього дня, а також у демонструванні безмежних можливостей жіночого таланту.
Якщо звернутися до далекого минулого, то побачимо, що жінки у старі часи були віддалені від багатьох речей, зокрема й від мистецтва. Ще в XVIII ст. — у першій половині XIX ст. жінки-художниці були рідкістю; їх можна було порахувати на пальцях. Протягом століть жінці в мистецтві відводилася роль муз, вірної дружини або друга художника. Вони існували «поруч» із мистецтвом, а творцями були чоловіки. До ХХ століття різноманітні фактори надійно відмежовували «велике мистецтво» від жінок-художниць.
Історичний період з XVIII ст. до середини XIX ст. можна вважати періодом усвідомлення художницями свого «Я». Протягом наступних десятиліть жінки показали, що їм підвладні будь-які напрямки в образотворчому мистецтві — чи то живопис, графіка або скульптура.
Жіноче творчество врівноважило загальну культурну картину світу, воно внесло в неї оптимізм і життєдайний початок. Жінка-творець живить мистецтво і змушує його розвиватися. Отримавши можливість виражати себе у творчестві, і відкрито заявляти про себе — жінка змінила картину світу через свої твори, тим самим різноманітнивши її.
Творча діяльність Єлени Петрівни припадає на кінець XIX — першу чверть XX століття. Єлена отримала блискучу освіту у Павлівському інституті благородних дів. Тут же вона почала малювати, виявивши неабиякий талант до оформлення дівочих альбомів зі віршами. Художню освіту здобула в Гельсінгфорській (Фінляндія) художній школі, а пізніше — у Парижі. У 1882 році молода художниця Єлена Бенард познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, тоді вже популярним художником Руфіним Судковським. Через рік вони одружилися, а ще через рік у молодого сімейства народилася донька Маргарита.
Віртуозне володіння різноманітними художніми техніками давало Єлені Петрівні можливість проявляти свої таланти. Багато років вона працювала в різних видавництвах, оформлюючи різноманітні видання, здобуваючи славу майстра книжкової графіки — на виставці представлені дві ілюстрації до роману А.С. Пушкіна «Євгеній Онєґін» . Удавалися Єлені й ескізи інтер'єрів: на виставці — «Інтер'єр з червоною кушеткою», «Інтер'єр. Штори», «Рабочий кабінет. Інтер'єр». Є також сюжети, присвячені сімейному життю («Автопортрет з букетом фіалок», «Перший рік після весілля», «Маргуся у білому»), природі («Лодка», «Угілок відпочинку в парку»). Акварель «Зимова казка» — ескіз листівки тощо. Працювала багато й плідно.
Але важкі роки революцій та громадянської війни, пережиті труднощі, призвели Є.П. Самокиш-Судковську до розчарування, підірвавши її душевні й фізичні сили. Вона померла у 1924 році.
Дочка Маргарита Руфінівна, не отримала повної художньої освіти, але набула талант, який перейшов їй від батьків. Саме він дав їй можливість не лише стати художницею, але й у важкі роки заробляти малюванням на життя для своєї сім'ї, в якій було троє дітей (після раптової смерті чоловіка Володимира Володимировича Лагранжа діти залишились на руках Маргарити).
М.Р. Лагранж працювала в різних жанрах, писала портрети, пейзажі, натюрморти. У юності чудово виконувала копії робіт свого батька. Вона не отримала високих звань і нагород, але творчу діяльність вела протягом усього свого довгого життя.
На виставці Маргарита представлена виключно натюрмортами, які в останні роки життя привертали її увагу найбільше. Постійний відвідувач нашого музею знає ці роботи, але на теперішній виставці їх є чим здивувати. Один із натюрмортів — «Іриси» — виконаний аквареллю, виставляється вперше. Він був подарований музею у 2015 році колекціонером із Києва Валерієм Дмитрієм Олександровичем. Дмитро Олександрович — військовий лікар, майор, служить у Київському військовому шпиталі та захоплюється образотворчим мистецтвом. Він придбав натюрморт на інтернет-аукціоні. Знаючи, що в Очакові знаходиться музей ім. Р.Г. Судковського, а Маргарита — дочка видатного мариніста, він вирішив подарувати очаківцям такий безцінний дар — справжню роботу Маргарити Руфінівни Судковської. Більше того, щоб глядач побачив цю роботу у всій її красі, сам фінансував її гідне обрамлення.
Друга частина експозиції була надана миколаївській художниці Ірині Кирильчук. За освітою Ірина — дизайнер (у 2008 році закінчила Львівську національну академію мистецтв, факультет дизайну у педагога-наставника Ярослава Мыськіва — заслуженого художника України). Але як творча людина прагне до розвитку, вона опановує зараз різноманітні графічні техніки.
На виставці Ірина представила 22 роботи. (Це її друга виставка, перша була у 2015 році у Миколаєві, спільно з миколаївським художником Владом Гур'євим). Як казала на відкритті сама художниця — Очаків був обраний не випадково. Оскільки в роботах є тема давньої Ольвії — кращого місця було не знайти. Ірина розповіла, що в своїх роботах вона піднімає вічні теми — історичне минуле, віра в Бога, любов, а також висловила подяку за можливість бути представленою в музеї, назвавши цю можливість втіленням своєї мрії.
Генеральний директор «PACIFIC MARITIME COMPANY» А.В.Черепанов, представник сфери портового господарства, благодійний фонд якого надає допомогу армії, дітям, талановитим людям — той чоловік, завдяки якому очаківці можуть познайомитися з творчістю Ірини Кирильчук, Андрій Володимирович взяв активну участь та надав серйозну благодійну допомогу під час підготовки виставки, привітав усіх присутніх і висловив надію щодо подальшої співпраці.
Меценат А.А. Горчаков у своїй промові назвав музей ім. Р.Г.Судковського центром культури та спадкоємності багатовікових традицій в образотворчому мистецтві та передав музею третє перевидання «Євгенія Онєгіна» 1918 року з ілюстраціями Єлени Петрівни Самокиш-Судковської.
Усі запрошені були задоволені музичною п'єсою у виконанні керівника Очаківської філармонії Робулець С.А. та викладача музичної школи Швець О.А., а прекрасні класичні романси у виконанні Котової Т.Н. (акомпаніатор Моргун В.В., гітара) нікого не залишили байдужими.
Лектор-екскурсовод
музею ім. Р.Г. Судковського
Бадах О.Г.
