Епоха греко-римської боротьби в одній прізвищі (Погадаєви)

�Греко-римська боротьба або класична, як її називали раніше, в Очаківщині тісно пов'язана з прізвищем Погадаєвих. Саме на період трудової діяльності двох братів — Леоніда Вікторовича та Сергія Вікторовича припав розквіт цього олімпійського виду спорту у нас у регіоні. Саме ці два видатних тренери, які самі були закохані в боротьбу, заразили цією пристрастю багатьох хлопців, і чимало з них стояли на п'єдесталах чемпіонатів різних рівнів.

На жаль, Леоніда Вікторовича вже багато років з нами немає, але він залишив незабутній слід у пам'яті своїх вихованців як тренера з греко-римської боротьби, так і вчителя фізкультури.

�Він був дуже вимогливим і справедливим викладачем, завжди ставив перед учнями високі цілі, знаючи як їх разом досягати. Його любили, поважали, прислуховувалися до його думки всі, кому колись доводилося з ним зіткнутися. Але важко переоцінити й той вклад, який Леонід Вікторович зробив у спортивний розвиток свого молодшого брата Сергія.

Велика сім'я Погадаєвих переїхала в Очаків із Далекого Сходу у далекому 1961 році, Сергію Вікторовичу тоді було 2 рочки, і він був наймолодшим з п’яти дітей в сім’ї. Леонід Вікторович пішов у 2-у школу, закінчив її, а далі — служба в армії, після якої вступив до Київської школи тренерів. Пізніше, знову вступає, вже у Київський інститут фізичної культури, а в 1973 році прийшов до своєї школи вже вчителем. З цього почався його довгий трудовий шлях, але тривалий час він був пов'язаний так чи інакше з греко-римською боротьбою.

- Звісно, першим почав займатися греко-римською боротьбою Леонід, - згадує Сергій Вікторович, - а потім і я підтягнувся. Коли він ще навчався у школі, ми там тренувалися у малому спортивному залі. Потім перейшли у підвал Будинку культури. У той період, коли брат був в армії та навчався у Києві, ми займалися самостійно. Старшим із нас був Мелентьєв, у якого теж сім'я греко-римців. Бувало й таке, що збиралися на пляшку горілки, щоб дядько прийшов, відкрив нам зал, і ми кілька годин потренувалися. У тому ж Будинку культури займався штангою, у нас тренером був Мешков. Навіть брав участь у змаганнях і зайняв 1-е місце «по мужикам» у своїй ваговій категорії. Тоді було троєборство ще — жим лежачи, ривок та поштовх.

У батьків Сергія Вікторовича була мрія виховати музиканта — три роки навчався він у музичній школі за класом баяна. Навіть грав у оркестрі у другій школі у Григорія Прокоповича Долгого. Але С.В. Погадаєв усвідомлював, що слуху у нього, м’яко кажучи, немає.

- Під час навчання в педагогічному інституті був такий порядок: можна було не ходити на паради, якщо граєш в оркестрі або відвідуєш музичні секції. Підійшов я на музфакультет записатись до оркестру. Пізніше декану потрібно було принести довідку, що я дійсно туди ходжу, а хто ж туди ходив? Прийшов, мені викладач дав барабан і каже, щоб я марш зіграв. Послухавши мене, питає: «Навіщо ти прийшов?». «Так декан сказав, щоб я приніс довідку». «Я тобі все запишу, а сам можеш не приходити». На відміну від мене, моя дружина мала стовідсотковий слух, а донька пішла по її слідах — закінчила Миколаївське музичне училище та Одеську консерваторію з червоними дипломами. Зараз працює викладачем у музучилищі.

Ну, повернемося до класичної боротьби….

Тренування на професійному рівні розпочалися вже після повернення Леоніда Вікторовича в Очаків. Саме тоді почала писатися історія греко-римської боротьби у нашому місті. Він зібрав навколо себе всіх хлопців (Сергій Вікторович тоді вже навчався у 9-му класі) і швидко сформував із любителів міцну команду. Хлопці неодноразово ставали переможцями першості області.

Першість області з класичної боротьби серед ДЮСШ. Наша команда зайняла друге місце

Команда Очакова зайняла друге місце з класичної боротьби у першості Миколаївської області

Свою «соревновательную» карьеру Сергій Вікторович Погадаєв закінчив як кандидат у майстри спорту, хоча неофіційно виконав норматив майстра. І справа була так. Під час чергових зборів Леонід Вікторович зламав ногу, а брати були в одній ваговій категорії.

- Так як я поборов усіх дорослих, мене взяли на Всеукраїнські сільські ігри в Житомирі під паспортом Леніна. Я зайняв на них 4-те місце, тобто виконав нормативи майстра спорту з класичної боротьби. Подав документи на присвоєння розряду, а в усіх протоколах ім'я Леоніда Вікторовича. Так сталося, що я підтвердив розряд своєму брату.

У 1976 році С.В. Погадаєв пішов служити до армії на Тихоокеанський флот (м. Петропавловськ-Камчатський) на тральник. І там Сергій Вікторович знаходив час для тренувань — бігав, підтягувався, одним словом, тримав себе у активній фізичній формі.

У тому ж році в Очакові відкриваються ДЮСШ, і Л.В. Погадаєв влаштовується туди тренером з класичної боротьби. У 1979 році Леоніду Вікторовичу пропонують очолити спортивну школу. Що приховувати, матеріально-технічна база на той час була в жалюгідному стані, й підготувати конкурентних борців було дуже складно. Після того, як наша команда зайняла в області останнє місце, Л.В. Погадаєв не зміг з цим змиритися. Візьмаючи цей факт за особисту поразку, він просить адміністрацію району та області звільнити його від обов'язків директора і призначити лише тренером. За короткий термін він стає одним із кращих тренерів, поряд із З.П. Жос — за рік Леонід Вікторович підготував 1 кандидата в майстри спорту, 3-х першорозрядників. На всіх змаганнях очаківські борці займають провідні місця, а вихованці Ю. Стороженка, А. Мелентьєв, А. Робулець, А. Бичков, А. Стасюк, М. Пронин увійшли до складу збірної області та взяли участь у республіканських змаганнях.

�Всесоюзний турнір з класичної боротьби, присвячений пам'яті Радика Руднєва в м. Яремче. Чемпіонами стали Гетманенко Андрій, Толочок С. (вихованець Погадаєва Л.)

Погадаєв Леонід Вікторович проводить навчально-тренувальні заняття група №1 Учні групи — гордість нашої школи, всі спортсмени розрядники

У команду тренерів в 1981 році приходить і С.В. Погадаєв разом із Б.В. Мелентьєвим. Паралельно Сергій Вікторович навчався в Миколаївському педагогічному інституті на факультеті військової підготовки та фізичного виховання. У цей період по району стали відкриватися філії секції греко-римської боротьби — у Куцурубській ЗОШ (тренер Б.В. Мелентьєв), в Іванівській ЗОШ та с. Ровне, хоча туди сходилися діти з усіх сусідніх сіл (тренер С.В. Погадаєв). Уже до весни Сергій Вікторович виховав чемпіона області, ним став Сергій Лобода.

- Тоді ми охопили майже весь район, а вихованців у нас було більше, ніж учасників на першості області. В Очакові зал боротьби у нас був на 3-му поверсі Будинку культури. Тоді нашими головними конкурентами була Миколаївська ДЮСШ №7 (обласна школа боротьби). То вони займуть перше місце, а ми друге, то навпаки. Без перебільшення можна сказати, що греко-римська боротьба у нас була на рівні. В Очакові навіть проводився Всесоюзний турнір пам'яті А. В. Суворова. Щороку через профспілку ми «вибивали» дітям путівки до табору «Очаківець», але жили у великих армійських наметах.

- Так проходило 3 тижні, а потім, ще на тижні дві разом із дітьми ми виїжджали на Кінбурнську косу. Нам видавали усе: намети, спальники, усе необхідне. На змагання виїжджали дуже часто, об’їздили, напевно, всю Україну — з нотками суму згадує Сергій Вікторович.

У сина С.В. Погадаєва Віталія вибору, яким видом спорту займатися, не було. З раннього дитинства Сергій Вікторович брав його скрізь з собою, і любов до греко-римської боротьби передалася, так би мовити, з генами. Спочатку тренував Віталія його батько, потім він перейшов до іншого тренера. За свою спортивну кар'єру неодноразово їздив на змагання, але тоді вже почався період занепаду, фінансування значно зменшилося, і можливості виїжджати і демонструвати свої вміння на килимі ставали все меншими.

- Бійця можна навчити техніці, тактиці, але все відпрацьовується на змаганнях. Якби Віталя потрапив у нашу систему тренувань, коли ми виїжджали раз на два тижні на турніри, його результати були б значно кращими, — розповідає Сергій Вікторович.

Після того, як С.В. Погадаєв пішов із ДЮСШ, чим тільки не займався, говорити про себе він любить: «Я працьовитий». Змінив багато місць роботи і скрізь користувався повагою у керівництва та колег. С.В. Погадаєв ніколи не міг сидіти без діла, і зараз, коли має повне право відійти від роботи та присвятити свій час улюбленій справі — риболовлі, працює охоронцем у «Ю-порту Очаків».

 Класична боротьба — це ціла епоха в житті Сергія Вікторовича, про яку до сих пір згадують його вихованці та колеги-тренери. З багатьма С.В. Погадаєв підтримує стосунки й досі. Найкращий вихованець Сергій Лобода завжди навідує свого тренера, коли приїжджає до Очакова; багаторічна дружба пов'язує Сергія Вікторовича з тренерами з усієї України.

На жаль, зараз секцій греко-римської боротьби в Очакові немає. Тільки в с. Ровне В. Г. Литвинчук тренує хлопців з цього виду боротьби та популяризує його, демонструючи на змаганнях гідні результати. Але сподіваємося, що греко-римська боротьба отримає своє «друге дихання», наступна глава все ж буде написана.

Т. Лупул
Фото з архівів родини Погадаєвих
і Очаківської ДЮСШ