«Медицина — це любов... Без неї ніяк»

Для В. І. Билык (ортопеда-травматолога, мануального терапевта Очаківської ЦРЛ) медицина – це любов… Без неї ніяк. «А лікар має любити людину, бути стриманим, цілеспрямованим, з розвиненим почуттям співчуття до ближнього та пропагувати здоровий спосіб життя», - впевнений В’ячеслав Ігорович.

Протягом тривалого періоду в Очаківській ЦРЛ не було травматолога, що значно ускладнювало життя, адже від травм різного характеру ніхто не застрахований, а от отримати кваліфіковану допомогу було просто ні в кого. І ось, з 15 березня розпочав свої обов'язки В. І. Билык – молодий лікар із добрими очима та привітливою усмішкою. З першого погляду навіть не віриться, що він може за потреби завдати болю, звісно ж, на благо пацієнта.

Народився В’ячеслав Ігорович у Миколаєві, у сім’ї, далекої від медицини — батько Ігор Володимирович працює в залізничному депо електромеханіком радіо та локомотивних сигналізацій, мати Вікторія Анатоліївна — філолог. Великий внесок у розвиток та становлення В’ячеслава Ігоровича внесли бабуся Марія Іванівна та дідусь Віктор Михайлович, які протягом усього життя обіймають його турботою, розумінням та любов’ю. Усвідомлення того, чому хоче присвятити своє життя, прийшло ще в школі. Пристрасть до біології, фізики, хімії склала йому шлях до майбутньої професії.

- Спочатку я думав стати гінекологом. Батьки теж так думали. Але сусідка по комунальній квартирі, де я жив з моменту вступу, каже: «У мене є знайомий лікар у лікарні. Не хочеш спробувати, походити на чергування, подивитися, як там?» Я погодився, і вже там зрозумів, що травматологія — це моє.

Перший медичний досвід тоді ще юного студента був на 2 курсі під час чергування у лікарні. Разом із студенткою 5 курсу у один день довелося зробити дві операції – екзартикуляцію (ампутацію на рівні суглобів пальців) і зшивання сухожиль. За словами В’ячеслава Ігоровича, усе пройшло чудово.

Після отримання диплому наш лікар 3 роки пропрацював у лікарні та паралельно здобув другу освіту – став магістром державного управління в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

- Були можливості влаштуватися в одеську приватну клініку. Коли на наступний день мені потрібно було виходити на роботу, напевно, внутрішній голос підказав мені, що потрібно виїхати з улюбленої Одеси-мами. У Миколаєві, через реформи, лікарні скорочуються — лікарів багато, місць мало. Але була вакансія в Очакові. Я погодився, адже місто знаходиться недалеко від дому, та й море, яке я люблю. Отже, все клас!

Менше ніж за місяць роботи В’ячеслав Ігорович уже активно увійшов у робочий ритм, а часу на розгойдування немає. Ось, був у нього на прийомі дідусь із застарілим вивихом плеча. На другий день разом із завідуючою хірургією оперували чоловіка. На жаль, для такого виду операцій у лікарні не вистачає інструментів, але лікар сподівається, що це в майбутньому зміниться.

Хочу відзначити, що В’ячеслав Ігорович не новачок у нашому місті. У студентські роки, близько 8 років тому, лікар працював масажистом, мануальним терапевтом у сьогоднішньому санаторії «Борисфен».

Робота лікаря — це ще й робота з людьми зі своїми характерами, проблемами, і кожному потрібно знайти підхід. З появою Інтернету з'явилися також такі хворі, які самі ставлять собі діагнози та призначають курси лікування. До таких наш травматолог ставиться стримано.

- Інтернет іноді заважає, але іноді, навпаки, допомагає. Зараз з'являється все більше правдивої інформації, і до призначень лікаря вони знаходять підтвердження в Інтернеті. Хворі заспокоюються, а це ж найголовніше — щоб людина почала довіряти лікарю.

Але ставити собі діагноз В’ячеслав Ігорович не радить, адже уява може розігратися і знайти такі симптоми, яких немає.

- Існує такий синдром трьох курсів, через який проходять всі студенти-медики, проходячи курс терапії. Він полягає в тому, що людина знаходить у себе всі захворювання. Тому краще, щоб діагноз поставив лікар і призначив правильний курс лікування.

Немалу частину життя В’ячеслава Ігоровича займає мануальна терапія. Ще на 2-му курсі медичного інституту він пішов до медичного училища на курси масажу, а вже на 3-му курсі, на кафедрі спортивної медицини — навчання мануальної терапії. У такому виді терапії зникають елементи класичного масажу. Велика її частина спрямована на розминання, щоб дістати до глибоких м’язів спини та зробити корекцію більш м’якою для суглобів та зв'язок.

- У нашому організмі є тонкі канали, по яких тече енергія — це енергія Ци, найголовніша життєва енергія. При неправильній циркуляції життєвих токів виникає функціональний блок у хребті — людина стає знервованою, з’являється симптоматика на серце, якщо проблеми в грудному відділі, в руках, відчувається головний біль, людина починає погано спати, якщо проблеми в шийному відділі. Оскільки шия та поперековий відділ хребта тісно пов’язані між собою (це два лордози), відбувається схожа картина в суміжному відділі — з’являються грижі поперекового та попереково-крижового відділів. Корекція вирівнює той баланс, який був порушений. Щодо викривлень хребта, то, наприклад, сколіоз до 2-ї стадії можна виправити за допомогою мануальної терапії та фізичних вправ.

Так як В’ячеслав Ігорович веде здоровий спосіб життя, то прекрасно розуміє людей, які хочуть займатися спортом, але їхній організм не готовий до фізичних навантажень. За допомогою терапії він готує їх, роблячи курс корекції, зазвичай це не перевищує 3–5 сеансів. Були випадки, коли клінічно потрібно було зробити 8 сеансів, але в легких випадках 1–2 рази буває достатньо. А вже під час самої тренування відбувається накачування м'язів і зв'язкового апарату для підтримки хребців. Створюється фізіологічний корсет спини. Звичайно, існує ряд вправ, які протипоказані за тим чи іншим захворюванням, і про ці нюанси В. І. Билык обов'язково попередить.

Так, професія лікаря надзвичайно відповідальна, адже люди в білих халатах щодня мають справу з людським життям та здоров’ям. І той, хто колись зробив такий вибір, заслуговує на чималу повагу. Хотілося б сподіватися, що роботу молодих фахівців оцінять не лише вдячні пацієнти, але й місцева влада, та надаватимуть їм посильну допомогу, аби зберегти їх у нашому місті.

Т. Лупул
Газета «Чорноморська зоря» №15 від 13.04.2018